Беатріс Гаттон (; 1893—1990), також відома як Беа Хаттон, — австралійська архітекторка. 30 жовтня 1916 року вона стала першою жінкою, яку прийнято до Інституту архітекторів в Австралії. Це сталося після відмови попереднім заявницям, у тому числі у 1907 році, на підставі того, що вони жінки.
Життя і робота Беатріс Гаттон народилася 16 липня 1893 року у Фоллі, Лейкс-Крик, центральний Квінсленд, і була другою з семи дітей тваринника і землеміра Фальконера Веста Гаттона і Клари Сусанни, уродженої Голт. Ранні роки вона провела у родинному будинку в Комет-Даун. Посуха змусила сім'ю покинути землю в 1902 році, і в 1906 вони переїхали в Рокгемптон, де Беатріс навчалася у .
Беатріс Гаттон не отримувала жодної формальної архітектурної освіти, а почала стажування в землемірному офісі свого батька у Рокгемптоні. Спершу вона хотіла продовжити кар'єру в землемірстві, але мусила «прийняти архітектуру як найближчу можливу альтернативу». Пізніше вона була ученицею у , архітектурному офісі Едвіна Мортона Гокінгса. Вона стала головним директором фірми під час військової служби Гокінгса.
Гаттон стала першою жінкою, яку прийняли в архітектурний інститут в Австралії, коли 30 жовтня 1916 року стала членкинею . Сіднейський архітектурний журнал The Salon оголосив: Ми впевнені, що Квінслендський інститут є першим австралійським інститутом архітектури, що прийняв жінку в свої ряди… Документи, подана Раді інститут кандидаткою, показують, що міс Гаттон — серйозна і працелюбна студентка, і заявку було схвалено її керівниками. Не до кінця ясно, в чому полягає її внесок в роботу Hockings and Palmer, однак кілька будинків з широкими верандами у Рокгемптоні вважаються роботою Гаттон у ранні роки її кар'єри, наприклад, нині визнана культурною спадщиною . Будинки особливо цікавили Гаттон і, як і інші перші архітекторки, вона вважала, що жінки відіграли значну роль у розробці будинків, що придатні для місцевого клімату і враховують можливості економії праці.
Після переїзду до Сіднея наприкінці 1916 року її кар'єра просунулася далі, вона в основному працювала над житловими проектами, а також будівлею масонського клубу Нового Південного Уельсу (1927) і будинку Сіріуса по вулиці Маккварі-Плейс. З квітня 1917 року вона працювала на архітектора з Квінсленда , ставши молодшим партнером у 1931—1933 роках. У ці роки його фірма містилася у каталозі Sands New South Wales Directory під назвою «Chambers and Hutton» і, можливо, Гаттон була єдиною жінкою-директором у Сіднеї в той час. Вона повернулася в Рокгемптон у 1934 році, щоб піклуватися про своїх літніх батьків, таким чином припинивши свою архітектурну кар'єру.
Гаттон вважала, що жінки зробили вагомий внесок у проектування житлового простору, «у дизайн будинків, що підходять для клімату та обладнані для сучасного життя», і вона найбільш відома своєю роботою над житловими будівлями у Рокгемптоні та Сіднеї.
Пізніше життя У 1933 році кар'єр Гаттон обірвалася, коли вона повернулася до Рокгемптона доглядати за батьком, в якого різко погіршилося здоров'я, матір'ю. Після смерті батька, Гаттон разом з матір'ю у 1936 році переїхала до Брісбена і відкрила арт-студію на , де виставляла і продавала свою різьбу по дереву. У 1984 році, коли Гаттон було 90 років, Джудіт Маккей написала, що «Беатріс Гаттон наразі живе в оточенні разючого масиву предметів власної ручної роботи: різьби по дереву, гончарних виробів і килимів. Її стійкий ентузіазм до використання своїх творчих навичок надихає. Вона виставляла і продавала свої роботи в студії „The Glory Box“, яку вона відкрила разом з матір'ю в Брісбені. У пізніші роки життя вона продовжила розвивати свої ремісництво, лише коротко повернувшись до архітектурної практики в 1940 році».
Гаттон померла 7 жовтня 1990 року в , Брісбені, і була кремована. На її честь названі Премія Беатріс Гаттон з комерційної архітектури, яка вручається Квінслендським відділенням , кімната Беатріс Гаттон у Рокгемптонській художній галереї, і будинок Беатріс Гаттон у коледжі Капрікорнія в Рокгемптоні.
Проекти
Резиденція Дж. В. Далцелла, Рокгемптон (близько 1916 р.) будинок Майлза, Рокгемптон (близько 1919) будинок Г. Радда, Рокгемптон (1923) «Нґаріта», Белв'ю-Гілл, Сідней (1923) — приписується архітектору Джеймсу Вікарсу (брат дядька Гаттон) Брекнелл-стріт, Рокгемптон (1926) Будівля клубу NSW Masonic Club (1927) Sirius House, Маккварі-Плейс
Примітки
Подальше читання
D. Watson and J. McKay, A Directory of Queensland Architects to 1940 (1984) G. R. Cooke, Lady Woodcarvers of Rockhampton (2000) Daily Mail (Brisbane), 21 October 1916, p 12 Morning Bulletin (Rockhampton), 23 November 1933, p 6 McKay, Judith ‘Beatrice May Hutton Australia's first woman architect?’, Lip Volume 8 1984, pp. 100—103 Willis, Julie and Hanna Bronwyn, Women Architects in Australia 1900—1950, Royal Australian Institute of Architects, Canberra, 2001 Hanna, Bronwyn, ‘Australia's Early Women Architects: Milestones and Achievements’ Fabrications Vol 12, no 1, June 2002
Посилання
Колишній «будинок Сіріуса» NSW Masonic Club Будинок Нгаріта