«Зів'яле листя» — збірка творів українського письменника Івана Франка. Зразок інтимної лірики. Написана протягом 1886—1896 років і видана у 1896 році. Збірка також має назву «Лірична драма».

У цій збірці розкривається душевна трагедія ліричного героя (самого Івана Франка), викликана тяжкими обставинами особистого життя, зокрема нерозділеним коханням.

Тематика збірки Збірка складається з трьох частин, або «жмутків». У «жмутках» вміщено інтимну лірику, в якій оспівано глибокі почуття палкого, але нещасливого кохання. У першому «жмутку» є вірші і з громадянськими мотивами, але переважає скорботна інтимна лірика. У поезіях другого «жмутка» Іван Франко оспівує не лише кохання, а й чарівну красу природи. Провідний мотив поезій третього «жмутка» — пекельні переживання поета, спричинені нещасливим коханням.

Поезія «Червона калина, чого в лузі гнешся?» написана у формі діалогу між червоною калиною і дубом. За народною символікою червона калина уособлює вродливу дівчину, а дуб — молодого парубка. У поезії поет майстерно відобразив у прагненні калини до сонця — любов до життя, важкі переживання людини за свою гірку долю. Поезія відзначається глибоким ліризмом і високою музичністю.

Автобіографічними моментами вирізняється в збірці поезія «Тричі мені являлася любов», у якій Франко повідав про щастя і горе, радості й муки кохання. У вірші згадує автор про перше своє кохання — Ольгу Рошкевич, про горду княгиню Юзефу Дзвонковську, яка, знаючи про свою смертельну хворобу, відмовила Франкові, про горду душу — Целіну Журовську, яка так і не стала його дружиною.

Зміст збірки Збірка складається з трьох частин — «три жмутки».

Перший жмуток (1886—1893)

I. По довгім, важкім отупінню… II. Не знаю, що мене до тебе тягне… III. Не боюсь я ні бога, ні біса… IV. За що, красавице, я так тебе люблю… V. Раз зійшлися ми случайно… VI. Так, ти одна моя правдивая любов… VII. Твої очі, як те море… VIII. Не надійся нічого IX. Я не надіюсь нічого… X. Безмежнеє поле в сніжному завою… XI. Як на вулиці зустрінеш… XII. Не минай з погордою… XIII. Я нелюд! Часто, щоб зглушить… XIV. Неперехідним муром поміж нами… XV. Не раз у сні являється мені… XVI. Похорон пані ПАНІ А. Г. XVII. Я не кляв тебе, о зоре… XVIII. Ти плачеш. Сліз гірких потоки… XIX. Я не жалуюсь на тебе, доле… XX. Привид Епілог

Другий жмуток (1895)

I. В Перемишлі, де Сян пливе зелений… II. Полудне… III. Зелений явір, зелений явір… IV. Ой ти, дівчино, з горіха зерня… V. Червона калино, чого в лузі гнешся? VI. Ой ти, дубочку кучерявий… VII. Ой жалю мій, жалю… VIII. Я не тебе люблю, о ні… IX. Чому не смієшся ніколи?.. X. В ВАГОНІ XI. Смійтесь з мене, вічні зорі!.. XII. Чого являєшся мені у сні? XIII. Отсе тая стежечка… XIV. Якби знав я чари, що спиняють хмари… XV. Що щастя? Се ж ілюзія… XVI. Як не бачу тебе… XVII. Як почуєш вночі край свойого вікна… XVIII. Хоч ти не будеш цвіткою цвісти… XIX. Як віл в ярмі, отак я день за днем… XX. Сипле, сипле, сипле сніг…

Третій жмуток (1896)

I. Коли студінь потисне… II. Вона умерла! Слухай! Бам! Бам-бам!.. III. Байдужісінько мені тепер… IV. В алеї нічкою літною… V. Покоїк і кухня, два вікна в партері… VI. Розлука! Те, що я вважав… VII. Не можу жить, не можу згинуть… VIII. Я хтів життю кінець зробить… IX. Тричі мені являлася любов… X. Надходить ніч. Боюсь я тої ночі!.. XI. Чорте, демоне розлуки… XII. І він явивсь мені. Не як мара рогата… XIII. Матінко моя ріднесенька!.. XIV. Пісне, моя ти підстрелена пташко… XV. І ти прощай! Твого ім'я… XVI. Даремно, пісне! Щез твій чар… XVII. Поклін тобі, Буддо!.. XVIII. Душа безсмертна! Жить віковічно їй!.. XIX. «Самовбійство — се трусість…» XX. Отсей маленький інструмент…

Пісні

Поезії «Безмежнеє поле», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Твої очі, як те море» покладено на ноти. Особливо чарівним є романс К. Данькевича на слова поезії «Чого являєшся мені у сні?», також у пісні В. Козловського «Знаєш» було використано уривок з цього віршу («…Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш…»)

Характеристика збірки

Михайло Коцюбинський "У Франка є прекрасна річ — лірична драма «Зів’яле листя». Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв. ... Взагалі Франко — лірик високої проби, і його ліричні вірші просяться часто в музику. Деякі з них і справді положено на голос Лисенком і другими".

Тарас Франко “Три є головні стовпи поетичної творчості І.Франка: “Лис Микита” – розумна голова, “Зів’яле листя” – песимізм молодечого віку по зазнаній невдачі, і “Мойсей” – “та прийде час”… І важко сказати, котрий з цих творів найбільший. “Зів’яле листя” – найориґінальніше, “Мойсей” – без сумніву найвеличніший, але ж “Лис Микита” – найпопулярніший і щодо свого значіння найважніший”.

Примітки

Посилання

Повний текст збірки «Зів'яле листя» Івана Франка

Література Словник мови поетичної збірки Івана Франка «Зів'яле листя» = Glossary of Ivan Franko's Collection of Poetry «Faded Leaves» / Зеновій Терлак. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2010. — 394 с.