Ку́тище — село в Україні, у Тлумацькій міській громаді Івано-Франківського району Івано-Франківської області, розташоване над р. Дністер.
Назва До 1946 р. назва села — КутиськаІвано-Франківська область. Адміністративно-територіальний поділ. — Львів: Видавництво «Каменяр», 1965. — 84 с. — стор. 59().
7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР село Кутиська Тлумацького району перейменовано на село Кутище і Кутиківську сільську раду — на Кутищенська.«Прикарпатська правда», 13 липня 1946
Розташування Село, затиснуте з двох боків Лисою Горою та Грабичанкою, утворює своєрідний кут — звідси й назва.
Географія Село Кутище розташоване між гірськими каньйонами, покритими мішаними лісами, які простягаються із Заходу на Схід до річки Дністер. Внаслідок цього, село обмеженне з Півдня та Півночі і тягнеться двома вулицями довжиною чотири кілометри. Східна частина села впритул доходить до р. Дністер, що спричиняє підтопленню цих господарств під час повеней. Невеликий потік, що бере свій початок у селі Вікняни, розділяє село вздовж на дві частини.
Природна трав'яниста рослинність збереглася на сіножатях, пасовищах, а також у заплавах річок - це жовтець язиколистий, цикута отруйна, глечики жовті, рідкісний вид папороті - щитник Роберта, валеріана висока, віхалка гілляста, холодок тонколистий, буквиця лікарська, головатень, бородач звичайний, пирій повзучий, шавлія кільчаста, самосил гайовий, горицвіт, ковила волосиста. У лісах і полях Придністров'я поширені такі тварини: вепр, сарна, борсук, заєць сірий, лисиця, куниця, тхір, ласка, ховрах, хом'як, сіра полівка, їжак, вивірка. На берегах річок, лісів, лук поширені такі птахи: горлиця, чайка, лелека біла і чорна, чапля, трясогузка біла, куріпка сіра, сорока, сова сіра та вухата, горобець, синиця, сойка, дятел, яструб, одуд, ластівки, стрижі. У р. Дністер водиться близько сорока видів риб - це сом, підуст, лин, щука, карась, короп, окунь, лящ, головень, червонопірка, верхоплавка… На луках, полях можна зустріти плазунів : ящірку прудку, вужів, гадюк, жабу трав'яну, ропуху сіру, а біля річок черепаху болотну. На території населеного пункту і за його межами зустрічаються корисні копалини осадового походження. Переважаючим видом викопної сировини є будівельні матеріали: вапняки, глина, пісок, сірий камінь, гравій.
Історія На околицях знайшли знаряддя праці пізнього палеоліту, хоча перша письмова згадка про село належить до 1419, 10 липня. Але в дійсності село було засноване значно раніше в XII - XIII ст., в час найвищого культурного розквіту Галицького князівства, за князювання Ярослава Осмомисла (1152-1187 рр.). Треба вважати, що в цей час було засноване і село Кутиска. Тут жили князівські люди і несли митну службу, оформляли торгові справи княжого двору. Тут жили також риболови та гончарі. Річка Дністер служила вигідним джерелом сполучення, про це свідчать прізвища Перевізники, які збереглись до наших часів. Археологічними експедиціями, які проводили розкопки на території Тлумаччини у 1974 та 1982 роках в с. Кутище, урочище Могилиця, були знайдені знаряддя праці пізнього палеоліту, а це засвідчує, що первісні люди проживали тут 20-15 тисяч років тому. Це були племена, які займалися риболовством, полюванням, збиральництвом, а також виготовленням примітивних крем`яних знарядь праці. В урочищі Кам`яна були знайдені кам`яні знаряддя праці первісних людей: гостроконечники, скребці, жорна - кам`яна куля діаметром 60-70 мм, зерно розсипали на великому камені, а цією кулею натискаючи руками, подрібнювали зерно, також куля служила для оборони і полювання, кам`яна сокира (свердлена) – бронзова доба, а також черепки посуду. Із археологічних даних первісне заселення Покутського краю відбулося в середньому палеоліті. У 1962 р. М. Клапчуком, а пізніше й іншими дослідниками у Тлумацькому районі були виділені нові мезолітичні комплекси серед матеріалів пам’ятки Кутище II (Могилиця), Кутище III (Оборище).
У 1987 р. Б. Василенко здійснював обстеження і відкривав мезолітичні пам’ятки у всіх районах Галицько-Городенківського Придністров’я.
В Кутищах експедицією Б. Василенка були обстежені поселення Кутище II (Могилиця) і Кутище III (Оборище). Відкриті поселення Кутище V (Оборище), Кутище VI (Оборище), Кутище XI (Видниця), Кутище XII (Видниця), Кутище XIV (Лиса Гора), Кутище XVII (Гунище)
Археологічні розкопки які були проведені на території Кутищ. Курганний могильник Кутище І ранньої залізної доби,західноподільська група, східна окраїна села, урочище Гетьманські Поля, розмір – 200 на 200 метрів. Виявив Клапчук М. в 1973 році. Поселення Кутище II пізнього палеоліту, мезоліту, східна окраїна села, урочище Могилиця, розмір – 600 на 300 метрів. Виявив Клапчук М. в 1973 році Обстежив Василенко Б. в 1987 році. Поселення Кутище III пізнього палеоліту, мезоліту, 0,5 кілометрів на захід від села, урочище Оборище. Виявив Клапчук М. в 1973 році Обстежив Василенко Б. в 1987 році. Поселення Кутище IV трипільської культури, один кілометр на південний схід від села, урочище Оборище.виявив Б. Василенко в 1987 році. Поселення Кутище V мезоліту, 0,8 кілометрів на південний схід від села, урочище Оборище. виявив Б. Василенко в 1987 році. Поселення Кутище VI мезоліту, 1,2 кілометра на південний схід від села, урочище Оборище. виявив Б. Василенко 1987 році. Поселення Кутище VII пізнього палеоліту, 0,7 кілометрів на південний схід від села, урочище Оборище. виявив Б. Василенко в 1987 році. Поселення Кутище VIII трипільської культури, 0,9 кілометрів на південь від села, урочище Оборище., виявив Б. Василенко в 1987 році. Поселення Кутище IX голіградської культури фракійського гальштату, східна окраїна села, садиба П. Ткачука, виявив Б. Василенко в 1987 році. Поселення Кутище Х пізнього палеоліту, 0,2 кілометра на північ від села, урочище Видниця, розмір- 150 на 100 метрів, виявив Б. Василенко в 1987 році. Поселення Кутище XI мезоліту, 0,3 кілометра на північний захід від села, урочище Видниця, розмір 100 на 100 метрів, виявив Б. Василенко в 1987 році. Поселення Кутище XII мезоліту, 0,5 кілометрів на північний захід від села, урочище Видниця, розмір – 100 на 50 метрів, виявив Б. Василенко в 1987 році. Поселення Кутище XIII пізнього палеоліту, 0,3 кілометра на північний схід від села, урочиещ Лиса Гора, розмір – 100 на 50 метрів, виявив Б. Василенко в 1987 році. Поселення Кутище XIV мезоліту, 0,15 кілометрів на північ від села, урочище Лиса Гора, розмір – 100 на 150 метрів, виявив Б. Василенко в 1987 році. Поселення Кутище XV підкарпатської культури шнурової кераміки, 0,5 кілометрів на південний схід від села, урочище Філізівка, розмір – 150 на 100 метрів, виявив Б. Василенко в 1987 році. Поселення Кутище XVI пізнього палеоліту, південна окраїна села, урочище Гунище, розмір – 200 на 100 метрів, виявив Б. Василенко в 1987 році. Поселення Кутище XVII мезоліту, південна окраїна села, урочище Гунище, розмір – 500 на 100 метрів, виявив Б. Василенко в 1987 році. Поселення Кутище XVIII голіградської культури фракійського гальштату, 2,5 кілометрів на південь від села, урочище Сафатове, розмір – 300 на 100 метрів, виявив Б. Василенко в 1987 році. Поселення Кутище XIX пізнього палеоліту, трипільської культури, 3,5 кілометрів на південний схід від села, урочище Дудин, розмір – 200 на 100 метрів, виявив Б. Василенко в 1987 році. Поселення Кутище XX трипільської культури, 3 кілометри на південний схід від села, урочище Дудин, розмір – 400 на 100 метрів, виявив Б. Василенко в 1987 році. Поселення Кутище XXI пізнього палеоліту, трипільської культури, 0,2 кілометри на південний захід від села, урочище За Олесієвим, розмір – 100 на 100 метрів, виявив Б. Василенко в 1987 році. Поселення Кутище XXII культури лінійно-стрічкової кераміки, трипільської культури, західна окраїна села, урочище Бублева, розмір — 150 на 100 метрів, виявив Б. Василенко в 1987 році. Поселення Кутище XXIII пізнього палеоліту, голіградської культури фракійського гальштату, чотири кілометри на південь від села, урочище Під Городище, розмір — 120 на 80 метрів, виявив Б. Василенко в 1987 році.
В 16-му столітті покутяни, в тому числі і жителі с. Кутище, терпіли від нападів татарських орд. Літом 1594 року на галицькі села напала орда кримських татар, які спалили село, забирали у полон багато людей, свідком цих подій був Дністер, острів Страчинець, гора Видниця. Турки і татари не давали людям спокою, їх вабила врожайна земля, роботящі люди, яких можна було забрати в полон. жителі Кутищ тікали та переховувалися від татар в лісах та інших недоступних місцевостях. В легенді про виникнення села розповідається: «Давним-давно, багато років тому, вся долина була залита водою, яка глибокими ярами збігала з полів, з горбів, а вже потім впадала у Дністер. Минали роки. Джерела, які наповнювали долину водою, повисихали, а долина зазеленіла пишними травами. Прийшли у квітучу долину люди, які облюбували собі місце над Дністром, і побудували собі оселі. Стали жити, бо для життя було все: вода, родюча земля, ліс, затишок. Гори захищали від вітрів, родюча земля годувала, ріка була багата на рибу, ліси на звіра. Здавлося, що долину, крім ясного сонечка, не бачив ніхто. Та ворог ходив усюди, не обминув долину над Дністром. Коли турки нападали на село зненацька, після них залишались руїни, хто не підкорювався-вбивали, а молодих, здорових, вродливих забирали в полон.
Жителі села, щоб зберегти життя та майно, на високій горі виставляли варту, день і ніч вартували, змінюючи один одного. Турки приходили із-за Дністра, вартовий побачивши чужинців ще далеко від села, запалював на вежі вогонь - це був знак тривоги. Побачивши його, люди втікали в ліси, яри. Було кілька великих глибоких ровів, один з них,що знаходився тоді на околиці села, був широкий і глибокий, у ньому найбільше ховались люди. Втікаючи до безпечного місця, казали один одному: «Тікаймо в кут». Кут-це місце між двома горбами,що має форму кута, від цього, як стверджують старожили, пішла назва села Кутище».
Інша легенда в якій згадуються татари говорить: «Посеред Дністра-острівець - Страченець. Густий верболіз покрив його, а поміж того верболізу кущики порічок. Звітки вони тут? Чого така дивна назва Страченець? Давно то було, коли турки не давали спокою, приходили у квітучу долину, палили будинки, вбивали людей, забирали у полон. Та були непокірні, сміливі та вперті.
Багатьох молодих дівчат вбили турки на острівці, залишили їх мертві тіла між густими лозами, лише сонце сумно поглядало на ці звірства. Так робили вороги не один раз. І знали живі де шукати вбитих. Багато років минуло з того часу. Та лихо забути не можна. Видно не була забута ця подія і Богом. І Дністер легко обмивав своїми водами острівець, щоб не порушувати його тишу. Виросли на острівці порічки. Ніхто їх не садив, а звідки вони взялися тут? Кажуть, що то, напевно, з крові молодої виросли вони, щоб нагадувати про їх життя. І назвали острівець Страченець. І з тих пір відлунює пам’ять про страшні події тих часів.»
Ще з розповідей старожилів дізнаємося, що була велика страта жителів села які тікали від татар в місцевість, яку зараз називають Довгий кут, де зараз все поросло густими лозами і по ночам чути моторошні звуки, що ніби нагадують про ті жорстокі часи.
СЕЛО В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ На початку війни в селі оголосили обов’язкову загальну мобілізацію. Першими із села Кутище були мобілізовані: Андрусяк Іван Якович, Божумінський Василь Євгенович, Бурлак Дмитро Олексійович, Гарасимчук Дмитро Йосипович, Дудяк Василь Миколайович, Луцик Василь Миколайович, Матіїшин Микола Дмитрович та інші. Німецькі війська захопили Тлумач на початку липня 1941 року, завдяки мобільним моторизованим частинам, німецькі війська стрімко просувалися на схід, і невдовзі досягли м. Тернополя. Постійно продовжувались нальоти ворожої авіації, радянська армія відступала. 7-го серпня 1941 року всю владу на Станіславщині захопили фашисти. Деякі селяни вважали німців визволителями від «совіцької влади». В той час багато жителів було насильно вивезено до Німеччини.
Люди, які були вивезені до Німеччини: