Дятел білокрилий — С. 134. (Dendrocopos leucopterus) — птах родини дятлових. Поширений у Середній Азії, Джунгарії і Кашгарії. Населяє прирічкові тугайні зарості, гаї з тополі євфратської, саксаульники поміж пустельними просторами. Біля населених пунктів оселяється у змішаних насадженнях з горіхових і фруктових дерев. Має схожість з більш відомим і поширеним дятлом звичайним і, на думку ряду фахівців, можливо є одним з його підвидівКоблик Е. А. Разнообразие птиц (по материалам экспозиции Зоологического музея МГУ. — Изд. МГУ, 2001. — Т. Ч. 3 (Отряды Совообразные, Козодоеобразные, Стрижеобразные, Птицы-мыши, Трогонообразные, Ракшеобразные, Дятлообразные, Воробьинообразные (сем. Древолазовые-Пересмешниковые)). Веде відокремлений спосіб життя на чітко визначеній території, відстань між гніздами становить мінімум 300—500 м.

Опис Розміри і пропорції подібні до пропорцій дятла звичайного. Довжина 22-24 см, маса близько 70 гБутьев, В. Т., Зубков, Н. И., Иванчев, В. П., Коблик, Е. А., Ковшарь, А. Ф., Котюков, Ю. В., Люлеева, Д. С., Назаров, Ю. Н., Нечаев, В. А., Приклонский, С. Г., Пукинский, Ю. Б., Рустамов, А. К., Сорокин, А. Г., Фридман, В. С. Совообразные, Козодоеобразные, Стрижеобразные, Ракшеобразные, Удодообразные, Дятлообразные // Птицы России и сопредельных регионов. — М.: Товарищество научных изданий КМК, 2005. — С. 354—360.. Дзьоб середньої довжини, прямий, на кінці має форму долота. В оперенні основні відмінні риси — досить великі білі плями на лопатках і крилах, черево і підхвістя яскраво-червоні без бурих або інших відтінків. На лобі також більше білого, ніж у великого строкатого дятла. В інших деталях оперення ці два види нічим не різняться.

За ступенем розвитку білого кольору на махових і рульових перах виділяють два підвиди: D. l. albipennis і D. l. jaxartensis. У першого складене крило виглядає переважно білим, на якому присутні невеликі чорні плями; білий домінує і на зовнішній парі рульових пер. На крилі другий раси чорний колір, хоч і незначно, але все ж превалює над білим, чорні смуги на зовнішніх рульових ширші.

Зазвичай негаласливий птах, але в шлюбний період більш крикливий. Основний крик — різке і уривчасте «кік», як у дятла звичайного.

Поширення

Ареал Мозаїчно поширений і в цілому малочисленний вид, але місцями звичайний. Область поширення — Середня Азія, прилеглі райони північно-східного Афганістану і західного Китаю. На заході межа ареалу зі сходу огинає Аральське море і проходить через західний Узбой, на сході пролягає через хребет Богдошань (східний Тянь-Шань), озеро Лобнор і західний Куньлунь. Північна периферія ареалу знаходиться здебільшого в південному Казахстані: на північ до гирла Сирдар'ї, низин Чу і південного узбережжя Балхашу. На схід межа йде в Китай, де на півночі досягає хребтів Борохоро і Богдошань. На південь до підніжжя Копетдагу (можливо до північної околиці Хорасану), північного підніжжя Паропамізу, північного підніжжя Гіндукушу, північного підніжжя західного Куньлуню, північного підніжжя хребта АлтинтагСтепанян Л. С. Конспект орнитологической фауны России и сопредельных территорий. — Москва: Академкнига, 2003. — С. 312-314.Winkler, Hans; Christie, David A. 2002. Family Picidae (Woodpeckers) in del Hoyo, J., Elliott, A., & Sargatal, J., eds. Volume 7: Jacamars to Woodpeckers // Путеводитель по птицам мира = Handbook of the birds of the world. — Barcelona: Lynx Edicions, 2002. — С. 486.(англ.) .

Місця оселищ Зустрічається лише там, де є деревна рослинність. Населяє рівнинні тугаї по берегах річок, кишлакові сади з горіховими і фруктовими деревами, гаї з домінуванням туранги євфратської, в Західному Памірі — верби. У пустельній місцевості зустрічається в заростях саксаулу зайсанського і саксаулу чорного (Haloxylon aphyllum). Звичайний у дельті Амудар'ї і долині Сирдар'ї, нерідко селиться в міських садах. У нижній течії Ілі гніздиться в тугаях з домішкою маслинки, верби і туранги єфратської. В горах населяє широколистяні ліси з домінуванням волоського горіха і фруктових дерев, іноді з домішкою ялини і ялівцю. Розповсюджений на рівнині, в долинах, на північних схилах Куньлуню зустрічається на висоті до 2500 м над рівнем моря.Дементьев Г. П., Гладков Н. А. Птицы Советского Союза. — Советская наука, 1951. — Т. 1. — С. 585—589.

Розмноження Як  інші строкаті дятли, розмноження починає наприкінці першого року життя. Шлюбне збудження, що супроводжується барабанним дробом, триває з середини лютого по червень. Для стуку вибирають не тільки традиційні сухі дерева, а часом і штучні споруди на зразок жердин антен. Гніздиться роздільними парами на відстані 300—500 метрів одна від одної. На невеликих острівцях лісу селиться, як правило, лише одна пара; на більших можуть бути сусідами дві пари на протилежних кінцях. Гніздо влаштовують у дуплах листяних порід дерев туранги євфратської, верби, абрикосового дерева, яблуні, шовковиці, в'яза, волоського горіха, саксаулу. У XIX столітті був відзначений випадок влаштування гнізда на схилі піщаного пагорба. Висота дупла може доходити до 10 м від рівня землі, але зазвичай не перевищує 2-2,5 метра. Загалом, білокрилий дятел гніздиться нижче, ніж деякі інші дятли. Глибина дупла 34-49 см, діаметр дупла 9,5-17 см. Льоток, як і горизонтальний переріз дупла, має злегка овальну форму; його діаметр (4,5-5) х (5-5,5) см. Найчастіше птахи довбають свіже дупло, але відомі випадки повернення до торішніх або дупел природного походження. В останньому випадку дно ніші і вічко розширюються до необхідного розміру. Будують обоє членів пари, проте ступінь їх участі вимагає додаткового вивчення. Яйця відкладають з кінця березня до кінця травня. У кладці 4-6, рідко 7 яєць. Яйця білі з гладкою блискучою шкаралупою, їх розміри: (22-27) х (17-22) мм. У разі втрати кладки самка відкладає яйця повторно. Насиджування з останнього яйця протягом 12-13 (за іншими даними, 13-14) днів, насиджують самець і самка. Пташенята з'являються на світ голими і безпорадними. Їх в рівній мірі вигодовують обоє батьків. Здатність до польоту з'являється у віці 20-21 день. Масовий виліт пташенят дуже розтягнутий у часі: в Казахстані в кінці червня в нижньому поясі гір і з 20-х чисел липня в поясі листяного лісу, в Киргизстані — в кінці липня, в Таджикистані — в третій декаді червня, в Туркменістані — в середині травня.

Харчування Раціон вивчений мало. Відомо, що в сезон розмноження дорослі птахи харчуються жуками й їх личинками, мурахами, зрідка молюсками. Пташенят вигодовують в основному личинками короїдів. В інший час птахи харчуються насінням, волоськими горіхами, м'якушем плодів фруктових дерев — яблуні, аличі та вишні. У пошуках їжі багато часу проводять на землі.

Примітки

Література

Winkler, Hans; Christie, David; Nurney, David. World Winkler, Hans; Christie, David A. 2002.