Калмицький округ — адміністративна одиниця в області Війська Донського Російської імперії у 1806-1884 роках.
Історія Утворено у 1806 році з колишнього кочовища донських калмиківХурулы Області війська Донського - 11 Червня 2014 - Козацький Центр .
На Дону калмики вперше з'явилися у 1648 році. Причинами відкочування частини калмиків на Донщину спричинили внутрішні міжусобиці у Калмицькому ханстві. Калмицька верхівка не раз зверталася до московської влади із скаргами на донських козаків й адміністрацію сусідніх з Калмикією міст за дозвіл мешкати й не повернення калмицьких втікачів. У 1673, 1677 й 1683 роках московський уряд видавав укази, що забороняли донським козакам й прикордонним містам приймати до себе калмицьких втікачів та негайно відправляти їх назад до Калмицького ханства. Проте накази не змінювали внутрішнього становища у Калмицькому ханстві, тому явище втеч тривало й «...число калмиків на Дону час від часу множилося»2. Калмицьке ханство в період правління Аюки. Сайт про Історію Калмикії .
У 1686 році на Донщині з'явилося до 200 калмицьких сімейств, що були зараховані до лав донського війська. У 1690 році три зайсанга: Четер, Батир й Тайдза — втекла на Донщину, привівши з собою близько 800 калмиків, здатних носити зброю (частина з них повернулася до Надволжя). Вони також були прийняті у козацький стан. З 1694 року козакам-калмикам стало видавати постійну платню у розмірі 50 рублів на рік.
У 1696 році калмицький Аюка-хан відпустив на Донщинц під Азов до 3 тисяч кибиток (близько десяти тисяч осіб) для охорони прикордонної лінії й боротьби з турками, що господарювали у Азові. Назад у Калмицьке ханство вони не повернулися, але залишившись під Черкаськом, а частина з них були хрещені у московській церквіКалмики у складі Донського козацтва " Інформаційне агентство Республіки Калмикія «Бумбин орн» .
До цих подій у Війську Донському налічувалося близько 600 калмиків. У 1696 році, «обурюючися на хана Аюку за утиски», Баахан-тайша звернувся до московського царя Петра I з проханням дозволити йому «перенести свої кочовища на Донщину, до Черкаську, й відправляти службу нарівні з іншими донськими козаками». Дозвіл було надано. Цей калмицький улус тричі перекочовував з Надволжя на Донщину. Улус Баахан-тайші залишив Надволжя й оселився на Донщині у 1733 році. У 1702 році з відома уряду на Дон перейшла велика група калмиків, яким, за свідотцтвом 1747 року дербетського тайши Солом-Доржи, велінням московського царя Петра I було надано "право самим обирати кочовища, як по Волзі, так й по Дону, згідно з їх власним бажанням".
Поступово у складі Війська Донського склалася категорія так званих корінних (базових) калмиків, що остаточно осіли на Донщині. За кожного з них колишнім власникам було виплачено по 30 рублів. Вони не підлягали поверненню. В 1723 році Петро I наказав всіх кочових донських калмиків залишити у козацькому стані й надалі не приймати на ці землі нових калмиків.
Наказом Верховної таємної ради від 18 липня 1729 року було наказано «донським юртовим калмикам бути як й раніше у команді Війська Донського, й щоб від того Війська Донського тим юртовим калмикам нахабства і грабіжництва ніякого ніколи чинено не було». В 1731 році калмики, що перейшли на Дон, офіційно увійшли до складу населення Війська Донського, були підпорядковані Управлінню військового козацтва.
Спочатку кочовища калмиків перебували спершу поблизу Старого Черкаська, між Доном й Дінцем. За отамана Матвія Платова калмикам, що кочували всією територією Донщини, відводяться задонські степи, на лівому (ногайському) боці Дону.
У 1802 році Земля Війська Донського поділена на 7 округів й калмицьке кочовище у задонському степу. Найбідніша частина калмиків була зарахована до найближчих станиць 2-го Дінського округуДонські Калмики .
У 1806 році всіх калмиків поділено на 3 улуси: Верхній, Середній й Нижній; кожен улус поділявся на сотні, яких всього було 13; сотні подіялися на хутуни, що складалися з 10-20 кибиток.
Головне управління Калмицького кочів’я розташовувалося з 1836 року у слободі Іллінській у 2-му Дінському окрузі.
Духовним головою донських калмиків був бакша. Кожна сотня мала свій хурул (храм). Кожна сотня керувалася обраними з її середовища сотниками й двома обраними суддями, що при судочинстві керуються своїм старовинним калмицьким звичаєвим правом.
У 1822 році тут мешкало понад 13,6 тисячі осіб.
У 1856 році в Калмицькому окрузі було 13 станиць, у яких мешкало вже 20635 осіб (10098 чоловіків, 10537 жінок). Коней налічувалося 31455 голів, великої рогатої худоби — 63766 й 62297 овець.
У 1862 році для донських калмиків ввели станичне управління, підпорядковане Війську Донському. По адміністративному устрою Калмицьке кочів’я поділялося на три улусу — Верхній, Середній й Нижній, а 13 сотень були перетворені на станичні юрти.
З 1806 року по 1815 рік до Калмицького округу Дінського козацького війська входило й Ставропольське калмицьке козацьке військо.
Калмицький округ у 1884 році перетворено на Сальський округ області Війська Донського.
Географія Калмицький округ розташовувався на південному сході області, по лівому, «ногайському» боці Дону. Згідно з картою 1833 року кочовища калмиків охоплювали території між лівим берегом Сала й Великим Лиманом (Манич-Гудило), з територіями по лівому березі Манича до станиць Єгорлицької й МечетинськоїДетальна карта землі Війська Донського авторства Богдановича .
Населення Динаміка чисельності населення за роками: +1856Калмики у складі Донського козацтва » Новини Калмикії інформаційного агентства Калмикії «Бумбин Орн» 1873Список населених місць Області війська Донського за переписом 1873 року Додаток до Пам'ятній книжці Області війська Донського на 1875 рік Новочеркаськ, 1875. С. 274 2063520670
Примітки