Леонід Павлович Бессара́ба (29 липня 1935, Нова Гребля — 6 вересня 2018) — український живописець і педагог, член Спілки радянських художників України з 1983 року, Заслужений художник України з 2008 року.
Біографія Народився 29 липня 1935 року в творчій родині у селі Новій Греблі (нині Хмільницький район Вінницької області, Україна). Мати прекрасно зналася на вишиванках, батько, ветеран Другої світової війни, також захоплювався живописом. Додатковим сімейним заробітком було виготовлення барельєфів з гіпсу.
Після закінчення семи класів загальноосвітньої школи навчався у Республіканській художній середній школі імені Тараса Шевченка у Києві. У 1965 році закінчив Київський художній інститут, де навчався у Карпа Трохименка, Тетяни Яблонської, Анатолія Пламентицького, Петра Басанця.
Після закінчення інституту протягом 1965—1968 років викладав образотворче мистецтво у Хмельницькому педагогічному училищі.
У 1968 році перейшов на посаду асистента кафедри інженерної графіки Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування.
З 1969 року працював художником, а протягом 1970—1973, 1977—1985 років обирався головним художником Хмельницьких художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР.
З 1986 році працював заступником директора з наукової роботи Хмельницького обласного художнього музею.Офіційна сторінка Хмельницького обласного художнього музею
У 2005 році повернувся до викладацької роботи в Хмельницький національний університет.
Помер 6 вересня 2018 року, похований в місті Хмельницькому.Бессараба Леонід Павлович на pinterest.com..
Творчість Працював у галузі станкового живопису, створював пейзажі, портрети, натюрморти, тематичні картини. Серед робіт:
«В життя» (1967);; «Перший урок» (1968); «Хліб сіль урожаю» (1969); «Перед грозою» (1969); «Натюрморт з рибою» (1970); Портрет Олени Скорупської (1974); «Підпільники Проскурова» (1975); «На кордоні» (1978); «На заставі»(1978); «Весна» (1978); «Осінь в Карпатах» (1978); «Материнство» (1979); «Тарас Шевченко в Кам'янці-Подільському» (1980); «Без права на помилку» (1982); «Літній день» (1981); «Проскурів звільнено!» (1985); «Гладіолуси» (1985); «Портрет письменника Аполлінарія Мацевича» (1986); «Карпати» (1988); «Взимку» (1990); «Маки» (1993); «Піони» (1994); «Звільнення Проскурова» (1994); «Вечірній Гурзуф» (1994); «Перший сніг» (1995); «Сірий день у Кам'янець — Подільську» (1997); «Теплий вечір» (1998); «Подільська фортеця» (2000); «Архієпископ Хмельницький і Шепетівський Антоній» (2001); «Південний Буг» (2001); «Хризантеми» (2001); «Андріївська церква» (2004); «Причал» (2014). </div> Працював над 6-ма музейними діорамами, присвяченим Національно-визвольній війні 1648—1657 років, Другій світовій війні, та учасникам війни в Афганістані.
Учасник багатьох виставок як державного так і міжнародного рівня. Провів велику кількість персональних виставок. Відповідно творче надбання митця розсіялися по державних музеях та приватних колекціях різних країн світу.
Відзнаки і нагороди
2001 — лауреат Хмельницької обласної премії імені В'ячеслава Розвадовського.
2005 — лауреат Хмельницької міської премії ім. Богдана Хмельницького.
2008 — Заслужений художник України. Примітки
Література