Молога () — місто, що було розташоване при впадінні річки Молога в Волгу і затоплене Рибінським водосховищем. Місце, де було місто, знаходиться в південній частині водосховища, у п'яти кілометрах на схід від острова Святовскій Мох, у трьох кілометрах на північ від створу Бабині Гори - щитів на бетонних опорах, що позначають судноплавний фарватер, який йде над старим руслом Волги.
Історична географія
Молога знаходилась в 32 км від Рибінська і в 120 км від Ярославля в місцевості при злитті річки Молога з Волгою. Ширина Мологи проти міста становила 277 м, глибина — від 3 до 11 м. Ширина Волги була до 530 м, глибина — від 2 до 9 м. Само місто перебувало на досить значній і рівній височини і тягнулося по правому березі Мологи і по лівому березі Волги. До залізничних сполучень, у стороні від яких залишалася Молога, пролягав тут жвавий Петербурзький поштовий тракт.
До міста з XVII століття зараховувалася слобода Гірка Сіль (за назвою річки), віддалена від міста на 13 км вгору по річці Молога. Зразу за містом починалося болото і потім озеро (близько 2,5 км в діаметрі), зване Святим. З нього в річку Мологу тік невеликий струмочок, що носив назву Копь.
Середньовіччя Час початкового заселення місцевості, де стояло місто Молога, невідомо. У літописах найменування річки Молога в перший раз зустрічається у 1149 році, коли великий князь Київський Ізяслав Мстиславич, воюючи з Юрієм Долгоруким - князем Суздальським і Ростовським, спалив всі села по Волзі до самої Мологи. Це сталося навесні, і війна мала припинитися, так як вода в річках піднялася. Вважали Троїцький. Історія Молозькому країни, С. 39. - Міськ. поселення в Росс. імперії. Т. V, ч. 2. СПб. 1 866 т., Стор. 463. , що весняний розлив застиг воюючих саме там, де стояло місто Молога. Цілком ймовірно, тут існувало здавна і якесь селище, яке належало князям Ростовським.
У 1321 році з'явилося Молозьке князівство - по смерті ярославського князя Давида сини його, Василь і Михайло, розділили його володіння: Василь, як старший, успадковував Ярославль, а Михайло отримав спадок в річці Молога Карамзін. т. V, прим. 33, 120. і оселився, ймовірно, там, де, як вважає Троїцький Історія Молозькому країни, стор. 40 , стояло місто Молога. Це своє припущення він засновував на місцевому переказі, яке свідчить, що князь Михайло, вирушаючи до свого спадку, приніс як благословення батька ікону Тихвінської Божої Матері, яка становила головну святиню Молозького Афанасіївського монастиря. До того ж, у молозькому наділі місце, де була Молога, найкраще по водному шляху сполучення; а міста засновувалися, насамперед головним чином при гирлах річок.При Івані III Молозьке князівство увійшло до складу централізованого Російської держави. Він же переніс в Мологу ярмарок, раніше розташований в 50 км вище по річці Молога в Холопському містечку. Він був найбільшим в Верхньому Надволжі в кінці XIV - початку XVI століття, але втратив потім своє значення в зв'язку з обмілінням Волги і переміщенням торговельних шляхів. Проте, Молога залишалася значним торговим центром місцевого значення.
XVII-XVIII століття У Смутні часи і після (особливо в 1609 і 1617 роках) моложці зазнали багато горя і бід, як це було тоді всюди по країні. Акти Археографічної Експедиції, т. III, стор. 126; Історичні акти, т. III, стор. 13
З опису, складеному між 1 676 і 1678 роками стольником М. Ф. Самаріним і піддячим Русиновим видно, що Молога в цей час була палацовим посадом, у ній налічувалося тоді 125 дворів і в тому числі 12 належали рибалкам , які, спільно з ловцями Рибної слободи, ловили в Волзі і Мологе червону рибу, доставляючи до царського двору щорічно по 3 осетра, по 10 білорибиць та по 100 стерлядей. Коли припинилася братись з жителів Мологи ця подать - невідомо. У 1682 році в Мологе стояв 1281 будинок. Акт. Археогр. Експ., Т. IV, стор. 351
На початку XVIII століття слобода Молога ділилася на три посада Ярославські Губернські Відомості 1863 р № 23 : верхній, середній або Вознесенський і нижній або Воскресенський. Верхній посад від середнього відокремлювався Святозерскім струмком, через який був перекинутий дерев'яний міст. Спуск на цей міст із середнього посада проходив по березі річки Молога, підйом же з мосту в верхній посад вів прямо в головну вулицю Заруччя, яка звалася Сорокіною. Міст був невисокий, навесні заливався, і тоді сполучення відбувалося на човнах. Місце, де стояв верхній посад існувало і в кінці XIX століття, але колишня тоді тут єдина вулиця Сорокіна мала в довжину інший напрямок. Місце середнього посада також зберігалося, але не все; головна вулиця тут носила назву Проїжджої. Нижній посад був частково затоплений Мологою, а частково запущений, так як постійно відмивався. Всі три посада перебували у віданні однієї загальної Ратуші, що містилася в нижньому посаді. Простір між нижнім і середнім посадами зайнято було торговою площею. Тут же знаходилася митниця, 14 дерев'яних лавок, двір і шинок. Кам'яний собор і князівські палати перебували в нижньому ж посаді - Воскресенському. Напрямок течії річки Молога був в ті часи іншим, ніж в кінці XIX століття.
До 1772 року всіх померлих ховали біля церков, поблизу будинків; за указом ж цього року велено ховати не ближче 215 м від жител, чому в Воскресенському приході відведено було місце для кладовища на березі озера, і тут побудували тоді дерев'яну церкву Воздвиженську; в Вознесенському ж приході місце для кладовища відведено було в іншій стороні Святозерского струмка.
За відомостями Бакмейстера Бакмейстер. Топографічна звістки, служачи для повного географіческаго опису Російської імперії. СПб., 1771. - С. 278. і Полуніна Полунін. Географічний лексикон Россійскаго держави. М., 1773. - С. 182. в кінці 1760-х років Молога відносилась до Углицької провінції Московської губернії, мала ратушу, поділялася на три посада; кам'яних парафіяльних церков було 2, дерев'яна 1; будинки всі дерев'яні; близько 700 чоловіків, 289 дворів. Моложське купецтво мало невеличкий хлібний промисел, проте, більшість займалося «Волзькою чорною роботою». Дві ярмарки: 18 січня і в Великий піст на 4-му тижні в середу. Приїжджали купці з Білозерська з рибою і снетками; з Углича, Романова, Борисоглібській і Рибної слободи з усяким дріб'язковим і шовковим товаром; а більше селяни з хлібом, м'ясом і дерев'яним посудом. Тижневі невеликі торги бували по суботнім дням. В кінці XVIII століття головними двигунами торгівлі в Мологе були хліб, риба, хутра; в кінці XIX століття вони зовсім не привозилися, а торгували товаром червоним, бакалійним і виробами з міді, заліза і дерева.
Повітове місто
Древній палацовий посад або купецька слобода Молога отримала в 1777 році статус повітового міста Молозького повіту, і тоді ж зараховане до Ярославського намісництва і до відповідної губернії. План міста конфірмований 21 березня 1780 року і 26 жовтня 1834 року. Присутні місця відкриті в Мологе 4 січня 1778 року. Перший час в місті відчувалася нестача необхідних тепер грамотних людей. Лествіцин В. І. Відкриття Ярославської губер. в 1777 р Ярослов. 1877, сс. 27, 49, 57
Герб міста Молога був затверджений 31 серпня (11 вересня) 1778 року імператрицею Катериною II разом з іншими гербами міст Ярославського намісництва (ПСЗ, 1778, Закон № 14765) Найвища затверджений доповідь Сенату - Про гербах міст Ярославського намісництва. (Повне зібрання Законів Російської імперії. 1778 рік. Том 20. Закон № 14765.) Малюнок герба Мологи Ярославського намісництва. (Повне зібрання Законів Російської імперії. 1778 рік. Том 20. Закон № 14765. Креслення та малюнки.) . Закон № 14765 в Повному зібранні Законів Російської імперії датований 20 червня 1778 року, але на доданих до неї малюнках гербів дата затвердження гербів позначена - 31 серпня 1778 року. У повному зібранні законів він описаний так: «щит в срібному полі; частина третя оного щита містить герб Ярославського намісництва (на задніх лапах ведмідь з сокирою); в двох же частинах того щита показано в блакитному полі частина земляного валу, він оброблений срібною облямівкою, або білим каменем». Вінклер фон, П. П. Герби міст, губерній, областей і посадів Російської імперії. С-Пб .: Видання книгопродавца І. І. Іванова, 1899. ). Герб був складений товаришем герольдмейстера колезьким радником І. І. фон Енденом.
У 1802 році «Молога в 1802 році» // Ярослов. Губ. Вед. 1854 г. (№ 41, 42) в Молозі була міська школа з 45 учнями, і їм викладалося: короткий катехізис, читати і писати по-російськи, 1-а і 2-а частина арифметики, основи малювання і пояснення посади людини і громадянина. Річний оборот торгівлі доходив тоді до 160 000 руб. Були тут і заводи: солодових два - Осипа Васильовича Казаніна з 1800 року, з виробництвом на 1000 р. і Косьми Андрійовича і У. М. Бушкова з 1795 року, на 6500 р., шкіряних два - І. П. Новотельнова з 1801 року на 1550 р. і М. М. Нєстєрова з 1798 року на 1275 р .; цегляних теж два. Для посилення молозької поліції 3 серпня 1823 року 1-е П. С. 3. т. XXXVIII, № 29.565 наказано було віддати туди одного квартального наглядача з платнею по 200 р. в рік з міських доходів; а в 1836 році (29 травня) на обов'язок міста покладено все утримання поліції 2-е П. С. З. т. XI, № 9240 .
У 1778 році в нововідкритому місті було 418 будинків і 20 крамниць, а жителів - 2109 Географічний словник російської. держави, ч. III, стор.204 . Рік від року місто збільшувалося і поліпшувлося в зовнішньому і у внутрішньому впорядкуванні. У 1858 році тут був 4851 житель Путівник по Ярославській губернії. Ярославль. 1859, сс. 342. ; в 1864 р - вже 5186 Міські поселення в Російській імперії. Т. V, ч. 2, СПб. 1865 р. Стор 465 .
Причина процвітання міста виявилася випадково. При відкритті міської думи жителі встановили секретну громадську ухвалу такого змісту: так як встановлена дума може розпоряджатися лише доходами, зазначеними в законі, і на цілі, також визначені законом, під контролем вищого начальства, постановили зберегти колишнє суспільне управління під завідуванням того ж міського голови і тих же голосних думи і в розпорядження цього управління надати спеціальний капітал, який формується по загальній розкладці. Таким чином, з 1786 по 1847 рік у Молозі фактично існувало два міських самоврядування: одне офіційне, з 4 тисячами рублів доходу; інше таємне, але по суті справжнє, що мало 20 тисяч рублів доходу. Місто процвітало, поки держава випадково не дізналося таємниці - голова був відданий під суд, незаконний капітал переданий казенному і в результаті, як записав ревізувавший міські управління Ярославської губернії в 1849 році І. С. Аксаков, «Місто прийшло в занепад і досить скоро».
На 1862 рік проголошено в Молозі купецьких капіталів по 2-ї гільдії - 1 і по 3-й - 56. Із взявших гильдейські свідоцтва займалися торгівлею в самому місті 43, а решта - на стороні. Крім купців торгувало тоді тут ще 23 селянина. З торгових закладів в Молозі знаходилося в той час 3 магазини, 86 лавок, 4 готелі і 10 заїжджих дворів.
28 травня 1864 року трапилася страшна пожежа, яка знищила дотла найкращу і більшу частину міста. Протягом 12 годин згоріло понад 200 будинків, гостинний двір, лавки і будівлі присутствених місць. Збиток обчислювався тоді понад 1 млн руб. Яр. Губ. Вед. 1864 р № 23. Сліди цієї пожежі було видно близько 20 років.
У 1889 році Молозі належало 8,3 тис. га землі (перше місце з міст губернії), у тому числі всередині міської межі 350 га; житлових будинків кам'яних 34, дерев'яних 659 і будівель нежитлових кам'яних 58, дерев'яних 51. Всіх жителів в місті було близько 7032, у тому числі 3115 чоловіків і 3917 жінок. Крім 4 юдеїв, всі були православні. За станам населення ділилося так (чоловіків і жінок): дворян потомствених 50 і 55, особистих 95 і 134, білого духовенства з їх родинами 47 і 45, монашествующего - 165 жінок, особистих почесних громадян 4 і 3, купців 73 і 98, міщан 2595 і 3168, селян 51 і 88, регулярного війська 68 чоловіків, які перебували в запасі 88 чоловіків, відставних солдатів з родинами 94 і 161. 1 січня 1896 року жителів було 7064 (3436 чоловіків і 3628 жінок).