Бродульф (д/н — 629/630) — мажордом франкського королівства Бургундія в 627—629 роках.
Життєпис Походив зі знатного франкського роду. Син Брунульфа II, графа Арден. піднесенню кар'єри сприяв шлюб його сестри Сіхільди з королем Хлотарем II.Разом з тим про посади, які обіймав Бродульф мало відомо. У 627 році після повалення бургундського мажордома Годіна король наказав бургундській знаті з'їхалися в Труа, щоб обрати нового мажордома. Проте учасники зборів звернулися до короля з проханням не призначати нового мажордома. Можливо, причиною цього стало небажання представників конкуруючих бургундських родів дати перевагу кому-небудь зі своїх суперників. Король виконав бажання знати і взяв Бургундію під своє безпосереднє управління. Втім згодом призначив Бродульфа мажордомом. Обставини цього невідомі.
У 629 році після смерті короля Бродульф підтримав його сина Харіберта як претендента на трон Нейстрії та Бургундії. Втім місцева знать на чолі з герцогом Арнебертом перейшла на бік Дагоберта I, короля аАвстразії, який зрештою об'єднав усі франкські королівства. Втім було визнано право бургундської знаті на воєнну автономію у складі франкського війська. Бродульф домігся для Харіберта створення окремого королівства Аквітанія. Подальші події є суперечливими: за одними Бродульфа було вбито, коли він у 629 році рушив на перемовини з Дагобертом I щодо статусу Аквітанії, за іншими це сталося у 630 році, коли Бродульф виїхав до Аквітанії — на зустріч з Харібертом. Нового мажордома не було призначено, але його функції значною мірою до 637 року виконував герцог Арнеберт.
Джерела Ebling E. Prosopographie der Amtsträger des Merowingerreiches von Chlothar II (613) bis Karl Martell (741). — München: Wilhelm Fink Verlag, 1974. — S. 235—238. Christian Settipani, La Préhistoire des Capétiens (Nouvelle histoire généalogique de l'auguste maison de France, vol. 1), Villeneuve d'Ascq, éd. Patrick van Kerrebrouck, 1993, 545 p Eugen Ewig: Die Merowinger und das Frankenreich. 4. ergänzte Auflage, Kohlhammer, Stuttgart 2001, ISBN 3-17-017044-9, S. 146—149. Martina Hartmann: Aufbruch ins Mittelalter. Die Zeit der Merowinger. Primus-Verlag, Darmstadt 2003, ISBN 3-896-78484-6, S. 72f.