Адріа́но Челента́но (; 6 січня 1938, Мілан, Королівство Італія) — італійський співак, кіноактор, ведучий телепрограм, композитор, режисер і громадський діяч.
Челентано розпочав музичну кар'єру 1956 року, яка триває досі, й за цей час випустив понад сорок студійних альбомів. Один із найуспішніших та найвпливовіших виконавців в історії італійської музикиCelentano-Mina: due pilastri della canzone acfans.it Процитовано 31 травня 2023Le migliori di Mina e Celentano: il ritorno di due miti ilfattoquotidiano.it Процитовано 31 травня 2023. Його вважають одним із засновників і лідерів італійського рок-н-ролу«Enzo Jannacci — Le interviste» ilsussidiario.net Процитовано 31 травня 2023. Челентано є власником студії звукозапису Clan Celentano, яку створив 1961 року.
З 1958 по 1992 рік він знявся в понад сорока кінострічках і став режисером чотирьох фільмів та мультсеріалу «Адріан» 2019 року. З другої половини 1950-х років Челентано виступає на телебаченні як запрошений гість, ведучий і автор телешоу.
Володар кінопремій: «Золотий глобус» за найкращий акторський дебют у чоловічій ролі у картині «Серафіно» (1968), «Срібна стрічка» за найкращий саундтрек до фільму «Юппі-Ду» (1975), «Давид ді Донателло» за найкращу чоловічу роль у картинах «Блеф» (1976) і «Оксамитові ручки» (1980). Переможець Адріатичного фестивалю легкої музики в Анконі (1959), пісенного конкурсу «Кантаджіро» (1962) та фестивалю в Санремо (1970).
З 1964 року одружений з акторкою та співачкою Клаудією Морі. Батько Розіти, Розалінди та Джакомо Челентано. В Італії за свою манеру рухатися на сцені дістав прізвисько «Molleggiato» («Хлопець на пружинах») .
Життя та творчість Ранні роки
Адріано Челентано походить з бідної сім'ї звичайних робітників, яка 1927 року рушила з провінції Фоджа (регіон Апулії) на північ Італії в пошуках нового місця проживання і роботи . Спочатку сім'я знайшла притулок у провінції П'ємонт, потім члени родини вирішили йти далі, в Ломбардію, де винайняли маленький будиночок у селі Робекко поблизу Монци. Сім'я складалася з батька Леонтіно Челентано (1890—1951), матері Джудітти Джува (1897—1973), сина Алессандро (1920—2009) та дочок Рози (1917—2003), Марії (1922—2012), Адріани (1925—1934) . 1934 року родину спіткало лихо: померла від лейкемії молодша дочка Адріана, через що сім'я змінила місце проживання ще раз, оселившись в найбіднішому кварталі Мілана, на «вулиці Ґлюка» (Via Gluck).
Адріано народився 6 січня 1938 року (у день Бефани), коли його матері було 40 років, спочатку ніхто не вірив, що п'ята дитина виживе . Він отримав ім'я на честь померлої сестри Адріани.
Під час Другої світової війни батько Адріано не потрапив під мобілізацію за віком, після війни він працював в текстильній лавці й в залізничному депо поруч з будинком, тому що там можна було отримувати вугілля для обігріву будинку. Потім він став продавцем компанії Mellin, продукцією якої були бісквіти для дітей. Матір Адріано працювала швачкою.
У сім'ї Челентано полюбляли співати та грали відразу на декількох інструментах — гармоніці, мандоліні та гітарі. Старший брат Алессандро, який займався боксом, мріяв зробити з Адріано справжнього боксера. Тому що нічого путнього і пристойного, на думку Алессандро, з Адріано вийти не могло і єдине, чим молодший брат займався із задоволенням і вмінням, була бійка. Адріано був незмінним учасником всіх дворових розборок і походів своїх товаришів на сусідній район Самартіні. Друзів і знайомих у нього було завжди багато. Після ранкового відвідування Адріано школи, вдень, мати відправляла його в каплицю до ченців, де був парафіяльний молодіжний клуб, там він грав в м'яч з іншими хлопцями та робив те, що йому хотілося, перебуваючи при цьому, під доглядом, коли вона працювала. За словами матері, Адріано не подобалося вчитися. Їй здавалося, що в школу він ходив лише для того, щоб побачитися з друзями і щоб вчергове пожартувати, те ж саме відбувалося і в парафії, де священник скаржився, що Адріано його передражнює.
Після смерті батька Леонтіно, Адріано разом з матір'ю був змушений покинути улюблену «вулицю Глюка» і переселитися в інший будинок, що було дуже болісним для нього. З роками ці спогади лягли в основу сюжету знаменитої пісні Челентано «Il ragazzo della via Gluck» .
Залишивши школу після шести класів навчання, Адріано став працювати, пробуючи себе учнем токаря, електриком, сантехніком, але особливо йому сподобалося працювати годинникарем в майстерні своїх двоюрідних братів, він опанував цю професію в короткий термін і навіть зміг купити ліцензію. З часом Челентано казав, що передусім він — годинникар, і тільки потім — співак, актор і режисер.
В юності Адріано часто зображав відомого американського коміка Джеррі Льюїса, і його сестра надіслала на конкурс двійників одну з фотографій, де її брат був в образі цього артиста. В результаті Челентано посів перше місце та виграв 100 000 лір.
У 17-річному віці, після того як один із друзів Челентано приніс йому платівку з піснею «Rock Around the Clock» («Рок цілодобово») у виконанні Білла Гейлі, до того ж в Італії вийшов фільм «Шкільні джунглі» (1955), супроводом якого був цей хіт, Адріано почав виявляти інтерес до музики, зокрема, до рок-н-ролу, став вчитися грати на гітарі, писати тексти і співати пісні. Щочетверга і щосуботи він почав відвідувати танцювальний зал «Filocontanti», де і дебютував на сцені. Серед перших виступів Челентано на сцені стало пародіювання американського музиканта Луї Пріми в аматорському спектаклі-водевілі .
1956—1969: зірка рок-н-ролу
Початок музичної кар'єри. Rock Boys і I Ribelli
1956 року Челентано з друзями створив гурт Rock Boys, який проіснував до 1959-го. Спочатку гурт складався з п'ятьох музикантів: Челентано (вокал), трьох братів Ратті (Франко — гітарист, Марко — басист та Джанкарло — ударні) й на другій гітарі. У тому ж році до гурту приєдналися Енцо Янначчі (фортепіано) і Піно Саккетті (саксофон). Дебют Rock Boys відбувся у клубі Àncora, протягом 1956 року вони виступали в різних клубах Мілана, серед яких був такий відомий, як . Челентано виконував американські рок-н-рол композиції, не знаючи англійської. У перших виступах Челентано додавав до пісень паузи з номерами на кшталт кабаре (з імітацією Джеррі Льюїса) і танцями: залишав музикантів грати, а сам танцював у розбовтаній, рухомій манері. Незабаром Челентано познайомився з танцюристом Альберто Лонгоні, який виступав під псевдонімом «Торквато Пружинистий» («Torquato il Molleggiato»), і часто брав його з гуртом на виступи. Одного разу Лонгоні не з'явився на виступ Rock Boys, тому що його затримала поліція. Челентано довелося танцювати на сцені замість нього у його манері, котру став використовувати і в майбутньому, за що отримав прізвисько «Хлопець на пружинах» («Il Molleggiato»). Манери рухів Лонгоні та Челентано, багато в чому були запозичені у Елвіса Преслі. В «Анкорі» Челентано познайомився з , відомим хореографом — чемпіоном світу з бугі-вугі, що запросив його виступати в знаменитий клуб . У цьому клубі Адріано завоював велику популярність, ставши там виконавцем «номер один», відвідувачі закладу чекали його виступу щовечора. Ввечері Адріано йшов в Santa Tecla, де перебував до другої-третьої години ночі, а вранці, о восьмій, йшов працювати годинникарем. За виступи, хазяїн клубу платив Челентано лише бутербродом з пивом.
18 травня 1957 року відбувся перший офіційний виступ Челентано з гуртом Rock Boys на Першому італійському фестивалі рок-н-ролу у міланському «Льодовому палаці». Організатором фестивалю був Бруно Доссена, він і запросив туди Челентано. Крім Челентано і його гурту, музикантами-учасниками фестивалю були: гурти Swing Parade, Colombet і Original Lambro Jazz Band; співак Тоні Реніс й інші; кожен з них мав у розпорядженні кілька хвилин, щоб представити 3-4 пісні (дуже коротких за часом, їх тривалість рідко перевищувала 2 хвилини). Фестиваль, названий Trofeo Oransoda Rock and Roll, був танцювальним змаганням з акробатичного рок-н-ролу, він мав на меті нагородити кращих танцюристів рок-н-ролу, де оркестри і співаки були суто гостями, підтримкою пар танцюристів-аматорів, професіоналів та акробатичних груп. Трофей фестивалю отримала Dossena Rock Ballett, акробатична група, керована Бруно Доссеною, в супроводі гурту Lambro Jazz Band. Rock Boys були єдиними учасниками, які виконали авторську рок-пісню італійською мовою — «Я скажу тобі „чао“!» («Ciao ti dirò»), музику до якої склав Джан Франко Ревербері, а текст Джорджо Калабрезе. Виступи музикантів фестивалю зірвали хресну ходу єпископа Мілана Монтіні, яка відбувалась у той самий час. Частина людей, яка йшла за статуєю Мадонни, почувши музику, стала відділятися від процесії і рушила до «Льодового палацу». Біля палацу зібралося близько п'яти тисяч міланців, почалися заворушення, була залучена поліція. Наступного дня газети писали про Челентано, як про нову зірку італійського рок-н-ролу. Газета La Notte писала про виступ: «Льодовий палац „знищений“ новою зіркою рок-н-ролу». У той час як Джорджо Бокка написав у Corriere della Sera дуже сувору статтю проти нової молодіжної моди, привезеної з Америки. Окрім фестивалю, Доссена організовував й інші виступи Rock Boys, серед яких був концерт в «Новому театрі Мілана», що мав назву «Процес над рок-н-ролом». Концерт тривав тиждень, збираючи дедалі більше народу кожного вечора.
Серед глядачів Першого фестивалю рок-н-ролу були присутні композитор і італо-швейцарський продюсер Вальтер Гуертлер, які уперше запропонували співакові контракт на запис пісень у стилі рок-н-ролу на студії звукозапису Music, власником яких був Гуертлер. Незадовго до фестивалю з Rock Boys вийшов Іко Черутті, щоб присвятити себе джазу (з роками він повернувся до співпраці з Челентано), його замінив племінник Челентано — Джино Сантерколе (син сестри співака — Рози, молодший Адріано лише на 2 роки). Після фестивалю з Rock Boys вийшли брати Джанкарло та Марко Ратті, їх замінили ударник Флавіо Каррарезе і гітарист Джорджо Ґабер, якого привів до гурту Янначчі. Після фестивалю ім'я Челентано стало асоціюватися з громадськими заворушеннями, він став у деякому сенсі забороненим музикантом. Через те, що Rock Boys стали відмовляти виступати в ресторанах, вони влаштовували спонтанні мінівиступи на площах, збираючи великі натовпи. Деякі господарі нічних закладів, попри ризик бути розтрощеними, все ж запрошували Rock Boys, збираючи стільки народу, що невеликі приміщення не могли вмістити всіх охочих. Часто половина публіки стояла на вулиці.
1957 року Rock Boys з'явилися на телебаченні у передачах Lotteria Italia («Лотерея Італія») і Voci e volti della fortuna («Голоси і обличчя фортуни»). Шлях Челентано на телебачення був непростий. За спогадами співака його кілька разів провалювала комісія телерадіокомпанії RAI, яка не бажала брати відповідальність за артиста-початківця, який «все зруйнував». Того ж року Челентано познайомився з Мікі Дель Прете, який став його близьким другом на все життя. Дель Прете брав участь у багатьох творчих проєктах Адріано, у 1960-х—1970-х роках він написав тексти близько до 50-ти пісень співака, продюсував його альбоми тощо. Влітку 1957 року Дель Прете організував двотижневі виступи Челентано та Rock Boys у містах Санремо і Алассіо. Музиканти виступали безкоштовно, в обмін на 2 тижні дармового відпочинку. У 1957—1958 роках Челентано разом з музикантами Джорджо Ґабером, Луїджі Тенко, Енцо Янначчі, і Джан Франко Ревербері виїхали в турне по Німеччині.