Ґабриелюс Ландсберґіс-Жямкальніс, , 21 січня 2 лютого 1852, с. Біржяляй, Паневежиський район, Литва — 28 серпня 1916, Вільнюс) — литовський драматург, театральний діяч, публіцист, активний учасник литовського національного відродження; батько архітектора Вітаутаса Ландсберґіс-Жямкальніса.
Життєпис Навчався у гімназії Шауляя та в училищі телеграфістів у Ризі.
З 1871 служив на телеграфі у Москві; був вільним слухачем у Московському університеті. 1878 — працював у Криму.
1884 повернувся до Литви і окошився у Іонішкелісі. Брав участь у розповсюдженні заборонених литовських видань. 1890 — почав співробітничати з «Варпас» (), «Укінкасе» (), пізніше у газетах «Вільняус жініос» () та «Вільтіс» ().
1894 був засланий до Харкова.
1895 обрав собі псевдо Жямкальніс.
1902 арештований і засланий до Смоленську.
Після повернення до Литви 1904 у Вільно працював адміністратором у газеті «Вільняус жініос» (), брав участь у діяльності литовського гуртка поціновувачів драми, був одним із перших засновників товариства «Вільняус канклес» (, 1905).
Пізніше у Каунасі займався литовським аматорським життям, а пізніше (з 1908) у Шауляї. У 1915 повернувся до Вільнюса.
Похований на цвинтарі Расу у Вільнюсі.
Літературна діяльність
У друку виступав з публіцистикою, критикуючи ополячену шляхту, змішані шлюби.
1890—1903 опублікував низку дидактичних прозаїчних творів, які написав здебільшого у формі діалогу. Автор драми про жмудського розбійника середини XIX ст. (1908). Історична драма про Біруте (), весталке.
Посилання Landsbergis-Žemkalnis, Gabrielius