Розширена підтримка життя при травмі () — це навчальні тренувальні курси для фахівців (лікарів) з надання допомоги постраждалим при травмі. Програма розроблена Американською колегією хірургів. Аналогічні програми розроблені для середнього медперсоналу і бригад парамедиків. Курси ведуться більш ніж в 60 країнах світу, за межами США відомі під назвою «Невідкладна допомога важким травматологічним хворим» (Early Management of Severe Trauma (EMST)). Курси спочатку було створено для екстрених ситуацій, що передбачають наявність лише одного лікаря і однієї медсестри. Станом на 2014 рік цей алгоритм використовувався в переважній більшості випадків для обстеження постраждалих в травматологічних відділеннях. Його основною ідеєю є поетапність у наданні медичної допомоги та виявлення травм, що найбільше загрожують життю пацієнта. Також в алгоритмі враховується і час надання медичної допомоги.
Історія Програма ATLS була розроблена у США у 1976 році. Тоді Джеймс Стайнер, хірург-ортопед, керуючи легким літаком, зазнав аварії в полі в штаті Небраска. Його дружина загинула на місці, троє з чотирьох дітей отримали серйозні пошкодження. У четвертого, Кріса, було зламано плече. Надавши першу допомогу на місці катастрофи, лікар Стайнер зупинив на дорозі машину. Після прибуття до госпіталю вони виявили, що він зачинений. В іншому госпіталі сім'ї надали неякісну допомогу — персонал маленької лікарні виявився просто не готовим до лікування таких типів травм. Після повернення до Лінкольна лікар почав аналізувати можливості поліпшення надання допомоги пацієнтам із травмами.
Він розробляє алгоритм дії при роботі з хворими травматологічного профілю. Разом із лікарем Полом Колікотом у 1978 році було розроблено курс навчання лікарів ATLS. У 1980 році Комітет Американської колегії хірургів прийняв програму і почалося її поширення по США. ATLS став стандартом у наданні допомоги постраждалим і для навчання лікарів.
Український переклад Перший офіційний переклад українською мовою 10-го видання книги «ATLS. Невідкладна медична допомога при травмі» було опубліковано у 2022 році міжнародною організацією Глобальний альянс медичних знань (). Це стало можливим після підписання меморандуму про взаєморозуміння між GMKA та Американською колегією хірургів, яка володіє правами на посібник для медиків.
Первинний огляд Перший і ключовий момент обстеження пацієнта, який надійшов до травматологічного відділення, отримав назву первинного огляду. На цьому етапі відбувається виявлення пошкоджень, що загрожують життю людини і одночасно починаються реанімаційні заходи. При обстеженні використовується правило ABCDE.
Airway: забезпечення прохідності дихальних шляхів Перший етап при первинному огляді полягає в оцінці прохідності дихальних шляхів. Якщо пацієнт може розмовляти, то, швидше за все, дихальні шляхи вільні. Якщо потерпілий без свідомості, то він/вона сам дихати не може. Прохідність дихальних шляхів можна відновити закиданням голови з підняттям підборіддя або висуванням нижньої щелепи (прийоми Сафара). Якщо дихальні шляхи обструковані сторонніми предметами або вмістом (кров’ю, блювотою тощо), сторонні предмети та вміст необхідно видалити. У випадку подальшої обструкції передбачається введення дихальної ендотрахеальної трубки.
Breathing: дихання і вентиляція Наступним етапом є обстеження грудної клітини: огляд, пальпація, перкусія і аускультація. Необхідно з'ясувати наявність підшкірної емфіземи або зміщення трахеї. Метою обстеження є виявлення шести життєво небезпечних станів, а саме: обструкції дихальних шляхів, напруженого пневмотораксу, масивного гемотораксу, відкритого пневмотораксу, флотуючого перелому ребер, забою легені і гемотампонади серця.
Circulation: кровообіг і кровотеча Кровотечі є переважною причиною смертності при травмі. Гіповолемічний шок розвивається внаслідок значної крововтрати. На цьому етапі, для запобігання розвитку шоку, слід встановити два периферичних венозних катетера і почати вливання кристалоїдних розчинів. У разі відсутності ефекту від введення кристалоїдів, призначається переливання тотожної (сумісної) групи крові або, якщо такої немає в наявності, першої 0 (I) групи, за умови збігу резус-фактора (Rh). Зовнішня кровотеча при пораненнях кінцівок тимчасово зупиняється шляхом затискання пошкодженої судини пальцем або кулаком (прямий тиск), а також накладанням тиснучої пов'язки (поєднання стерильної серветки та бинта) на місце рани. При артеріальній кровотечі притискання здійснюють вище місця поранення, при венозній — безпосередньо на рану. Прихована внутрішня кровотеча може спостерігатися при пораненнях грудей, живота і таза, а також при переломах довгих трубчастих кісток.
Станом на 2012 рік позитивний ефект від використання VII фактора згортання крові (проконвертину) при кровотечах не доведений. Відомо, що цей фактор допомагає контролювати кровотечу, але разом з тим може призводити до артеріальних тромбозів. Тому до закінчення клінічних досліджень слід утриматися від його призначення.
Disability: неврологічний статус При первинному огляді неврологічний статус оцінюється за правилом AVPU (alert - активна відповідь, verbal stimuli response - відповідь на вербальне подразнення, painful stimuli response - відповідь на больове подразнення, or unresponsive - немає відповіді на подразник). Більш детальна оцінка і швидкий неврологічний огляд проводяться в кінці первинного огляду потерпілого. Він включає в себе оцінку рівня свідомості, розміру і реакції зіниць, наявності симптомів зміщення головного мозку а також рівня травми спинного мозку. Для оцінки свідомості використовується шкала коми Глазго, що дозволяє, крім іншого, оцінити прогноз виживання. Зміна рівня свідомості сигналізує про необхідність повторної оцінки рівня оксигенації, вентиляції та перфузії тканин. Крім того, на рівень свідомості впливає зміна рівня цукру в крові, прийом наркотиків або алкоголю. Якщо ці фактори виключені, то в зміні рівня свідомості слід підозрювати черепно-мозкову травму (ЧМТ), до тих пір, поки не буде доведено протилежне.
Exposure: оточення Потерпілого необхідно повністю роздягнути, за потреби — розрізавши одяг. Щоб запобігти гіпотермії, потерпілого слід зігрівати. Розчини для внутрішньовенного введення (інфузії) та кров/її компоненти бажано підігрівати до температури тіла (36-37 °C) для комфорту потерпілого та запобігання ускладненням. Холодні розчини можуть викликати спазм судин, біль, тремтіння та знизити ефективність лікування.
Вторинний огляд Вторинний огляд слід починати, як тільки життєві показники потерпілого прийшли в норму. Цей етап охоплює повне обстеження потерпілого: повторну оцінку вітальних показників і збирання анамнезу.
Повторні огляди Якщо це необхідно, повторні огляди проводяться для уточнення діагнозу і характеру пошкодження, супутніх травм і захворюваньEnderson BL, Reath DB, Meadors J, Dallas W, DeBoo JM, Maull KI.The tertiary trauma survey: a prospective study of missed injury .J Trauma. 1990 Jun; 30 (6):666-9.
Альтернативні програми Альтернативний курс створений в Британії і називається Anaesthesia Trauma and Critical Care (ATACC)Anaesthesia Trauma and Critical Care . Він призначений для навчання лікарів, які пройшли курси ATLS і ставить собі за мету подальше ведення пацієнта. Курс проводиться двома королівськими коледжами кілька разів на рік. Записатися на нього можуть лікарі будь-якого профілю. Крім того, існує ряд протоколів для специфічних ушкоджень. Наприклад, розроблений лікарями Австралії і Нової Зеландії протокол обстеження і лікування потерпілих від опікової травми.
Див. також Джеймс К. Стайнер Перелік курсів екстреної медичної допомоги
Примітки