Цехмістер Ярослав Володимирович (*18 жовтня 1968) — український вчений у галузі медичної і біологічної фізики, професійної освіти, теорії і методики викладання, допрофесійної підготовки на медичні спеціальності, педагог, організатор та адміністратор вищої медичної освіти, кандидат фізико-математичних наук (1995), доктор педагогічних наук (2002), Лауреат премії для молодих вчених в галузі фізики Національної академії наук України (2001), професор (2003),Заслужений працівник освіти України (2007), магістр фармації (2013), магістр публічного права (2017), професор з освіти та менеджменту охорони здоров'я (Honoris Causa), Відкритого університету ліберальних наук, США (2017), Східно-Європейської мережі університетів, Люблін (2018), запрошений професор Люблінського католицького університету імені Яна Павла ІІ, Люблін (2018), дійсний член Національної академії педагогічних наук України (відділення загальної педагогіки та філософії освіти, 2019). Учень доктора фізико-математичних наук, професора, Заслуженого діяча науки і техніки України, член-кореспондента Національної академії педагогічних наук України, завідувача кафедрою медичної і біологічної фізики Національного медичного університету імені О. О. Богомольця Олександра Васильовича Чалого. З 1 серпня 2014 року обраний за конкурсом першим проректором з науково-педагогічної роботи. Наказом МОЗ України від 23.04.2018 № 18-О призначений в.о. ректора (до 14 серпня 2018 року).
Життєпис
Ярослав Цехмістер народився у Києві, в родині службовців.
У 1985 році закінчив із золотою медаллю спеціалізовану англійську школу № 159 м. Києва, Малу Академію Наук (відділення «математика») при Київському Палаці дітей та юнацтва, заочну фізико-технічну школу МФТІ. Неодноразово був переможцем олімпіад та конкурсів з математики і фізики.
За особливі успіхи у навчанні був нагороджений відзнакою «За відмінне навчання» та путівкою до Міжнародного дитячого центру «Артек» (АР Крим, Україна).
У 1985 році вступив на механіко-математичний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, навчання завершив у 1990 році, отримав диплом за спеціальністю «математик», із присвоєнням кваліфікації «Математик. Викладач» по кафедрі теорії ймовірностей і математичної статистики (завідувач кафедрою — видатний вчений -математик, член-кореспондент НАН України, доктор фізико-математичних наук, професор Ядренко Михайло Йосипович (1932—2004).
Наукову роботу розпочав на другому курсі у спеціалізованому конструкторському бюро «Спектр», яке входило до складу механіко-математичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка і виконувало обчислювальні замовлення військової та космічної промисловості (засновник і керівник — Сільве́стров Дмитро Сергійович — доктор фізико-математичних наук, професор кафедри теорії ймовірностей та математичної статистики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, з 1999 року — професор кафедри математики та фізики Меларда́ленського університету (Швеція).
Проходив стажування за кордоном.
У 1986—1989 рр. працював командиром студентського будівельного загону «Світанок», який визнавався кращим серед вищих навчальних закладів країни. Будував житло для евакуйованих із зони відчуження ЧАЕС у м. Славутич (Київська область), Ріпкинському, Семенівському, Новгород-Сіверському районах (Чернігівська область).
Разом із групою студентів і випускників механіко-математичного факультету Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка брав активну участь у засіданнях Українського культурологічного клубу, Української студентської спілки, організаційних заходах І-го з'їзду Народного Руху України (1989) та революції на граніті (1990). Дипломну роботу: «Особливості перехідних процесів у нелінійних відкритих дисипативних системах різної природи» (1990) виконав під науковим керівництвом завідувача кафедрою медичної і біологічної фізики та інформатики Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, член-кореспондента НАПН України, доктора фізико-математичних наук, професора Чалого Олександра Васильовича.
Після закінчення університету, того ж року розпочав роботу за фахом у Київському медичному інституті імені О. О. Богомольця на посаді старшого лаборанта, викладача кафедри медичної і біологічної фізики з курсом інформатики.
З 1990 року постійно працює в Київському медичному інституті імені О. О. Богомольця, Українському державному медичному університеті імені О. О. Богомольця (з 1992), Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця (з 1995): асистентом (з 1991), доцентом (з 1999), професором (з 2003) кафедри медичної і біологічної фізики та інформатики. Заступник декана медичного факультету (1992—1994), медичного факультету № 4 (1994—1996).
Учасник групи Урядового Плану дій на основі Меморандуму про співробітництво між Україною та провінцією Саскачеван (Канада,1995). У цей період почав розробляти новий науковий напрям — допрофесійна підготовка на медичні спеціальності в умовах технологічної моделі ліцей-університет, стратегічним каталізатором якого став видатний вчений і подвижник медичної освіти, академік АМН СРСР, НАН, НАМН, НАПН України, ректор Національного медичного університету імені О. О. Богомольця (1984—2003), доктор медичних наук, професор — Гончарук Євген Гнатович (1930—2004).
Вирішальна підтримка у науковому експерименті була надана видатним мікробіологом, вірусологом і педагогом, академіком НАН і НАМН України, доктором медичних наук, професором, проректором з навчальної роботи Національного медичного університету імені О. О. Богомольця (1990—2003) — Широбоковим Володимиром Павловичем.
Безпосереднє консультування науковою роботою, фундаментальні результати якої забезпечили важливий пріоритет Національного медичного університету імені О. О. Богомольця у теорії і методиці професійної освіти, зокрема, технологій допрофесійної підготовки на медичні спеціальності, було здійснено видатним вченим фізиком і педагогом, член-кореспондентом НАПН України, доктором фізико-математичних наук, професором, переможцем програми Фулбрайта — Чалим Олександром Васильовичем.
Помічник ректора з довузівської підготовки (з 12.03.1997), директор Українського медичного ліцею Національного медичного університету імені О. О. Богомольця (з 16.07.1997).
Помічник-консультант Голови Верховної Ради України, Народного депутата України Плюща Івана Степановича: 2002—2006 (4-е скликання), 2007—2012 (6-е скликання).
Учасник Помаранчевої революції (2004), член Народного Руху України та політичного блоку «Наша Україна» (до 2011). Учасник програм Корпусу миру США в Україні (2010—2012).
Першим серед проректорів університету на нових засадах був обраний за конкурсом на посаду проректора з науково-педагогічної роботи та довузівської підготовки (2005), обраний за конкурсом першим проректором з науково-педагогічної роботи Національного медичного університету імені О. О. Богомольця (з 2014). Наказом МОЗ України від 23.04.2018 № 18-О призначений в.о. ректора Національного медичного університету імені О. О. Богомольця (до 14 серпня 2018 року).
Університетське навчання Спеціаліст. Теорія ймовірності та математична статистика Київський національний університет імені Тараса Шевченка (1985—1990). Магістр. Фармація. Запорізький державний медичний університет. Диплом з відзнакою (2008—2013). Магістр. Публічне право. Київський Національний університет імені Тараса Шевченка. Диплом з відзнакою (2013—2017). Курс з лідерства та менеджменту в системі охорони здоров'я. Вашингтонський Університет, США (2015) Курс з математичної біостатистики. Диплом з відзнакою. Департамент біостатистики, Блумбергська Школа Публічного здоров'я Університету Джона Гопкінса, США (2015).
Наукова кар'єра Публічний захист дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата фізико-математичних наук Київський національний університет імені Тараса Шевченка « Біфуркація Хопфа і Т'юрінга у флуктуаційних моделях процесів самоорганізації». Спеціальність 01.04.14-теплофізика і молекулярна фізика. Науковий керівник: член-кореспондент НАПН України, професор Олександр Чалий (1995). Лауреат премії для молодих вчених НАН України в галузі фізики за цикл наукових робіт присвячених явищам самоорганізації у моделях різної природи (2001). Вчене звання Доцент кафедри медичної та біологічної фізики. Звання отримано в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця (2001). Публічний захист дисертації на здобуття наукового ступеню доктора педагогічних наук «Теорія і практика допрофесійної підготовки учнів у ліцеях медичного профілю при вищих навчальних закладах» в Національній академії педагогічних наук України. Спеціальність 13.00.04 — теорія і методика професійної освіти. Науковий консультант: член-кореспондент НАПН України, професор Олександр Чалий (2002). Вчене звання професор кафедри медичної та біологічної фізики. Звання отримано в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця (2003). Член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України (відділення загальної педагогіки та філософії освіти, з 2016). Професор з освіти та менеджменту охорони здоров'я (Honoris Causa), Відкритий університет ліберальних наук, США (2017). Професор Східно-Європейської мережі університетів, Люблін (2018). Запрошений Професор Люблінського католицького університету імені Яна Павла ІІ, Люблін (2018). Академік Національної академії педагогічних наук України (відділення загальної педагогіки та філософії освіти, з 2019). Науковець на основі синергетичного підходу, який використовує досягнення сучасної теорії фазових переходів, дослідив нові флуктуаційні моделі процесів самоорганізації, а саме: характер особливих точок і стійкість розв'язків для досліджуваних моделей; показано, що для флуктуаційних моделей, наближених до моделі брюселятора, можливе при певних умовах виникнення просторових впорядкованих структур; для флуктуаційної моделі з четверною взаємодією флуктуацій параметрів порядку знайдені умови утворення часових впорядкованих структур; сформульовані умови виникнення біфуркацій Хопфа (Heinz Hopf) для флуктуаційних моделей процесів самоорганізації при різних співвідношеннях між параметрами характеристичного дисперсійного рівняння, спеціальну увагу приділено вивченню можливості виникнення граничного циклу; знайдені критерії дифузійної нестійкості, які були застосовані до аналізу виникнення біфуркації Т'юрінга (Alan Mathison Turing) для флуктуаційних моделей об'єктів, ізоморфних хімічно (біохімічно) реагуючим системам поблизу межі їх стійкості. Отримані результати стали важливими для ефективного аналізу широкого класу синергетичних проблем, а також з'ясування реакцій на зовнішні впливи і керування цими процесами. За допомогою теоретичних критеріїв виникнення біфуркацій Хопфа і Т'юрінга (Alexandroff P., Hopf H. Topologie. Bd.1. — Berlin: Springer, 1935. Hopf H. Differential geometry in the large. — Lecture Notes in Mathematics. Vol. 1000. Berlin: Springer, 1983.; Turing, A. M. (1952). «The Chemical Basis of Morphogenesis». Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences 237 (641): 37-72. doi:10.1098/rstb.1952.0012) створена можливість більш строгим чином побудувати фундаментальну молекулярну теорію утворення когерентних структур у відкритих системах, включаючи біооб'єкти. Науковець зробив вагомий внесок у розвиток теоретико-методологічних та методичних засад допрофесійної підготовки з точки зору її цілісності й невід'ємності від системи неперервної професійної освіти. Ним розроблено оригінальну концепцію допрофесійної підготовки учнів в умовах ліцею медичного профілю, створені технологічна модель допрофесійної підготовки учнів у ліцеї медичного профілю та засоби її реалізації, розроблений науково-методичний комплекс щодо формування змісту допрофесійної підготовки учнів на медичні спеціальності, навчальні програми природничого, гуманітарного та спеціального циклів, які знайшли своє відображення у монографіях, посібниках, рекомендаціях та багатьох наукових статтях.