Соломо́нові острови́ або Соломо́ниJohn Prados, Islands of Destiny, Dutton Caliber, 2012, p,20 and passim () — країна в західній частині Тихого океану на схід від Нової Гвінеї, складається з декількох сотень островів.
Природа
Соломонові острови займають площу 27 600 км². Держава охоплює частину однойменного архіпелагу в Тихому океані, у Меланезії, на схід від острова Нова Гвінея. Найбільші острови архіпелагу: Бугенвіль, Гуадалканал, Санта-Ісабель, Малаїта, Сан-Крістобаль, Шуазель, Нью-Джорджія. Також займає острови Велья-Лавелья, Коломбангара, Ганонга, Гізо, Рендова, Вангуку, Гатукан, Тетіпарі і острівні групи Дафф, Санта-Крус, Рассела, Суоллоу, Нггела і острови Беллона, Реннелл, Шортлендські острови (Шортленд, Фауро та інші), атоли Онтонг-Джава, Стьюарт тощо.
Північна частина архіпелагу (острови Бугенвіль, Бука, Ніссан і деякі атоли) входить до складу Папуа Нова Гвінея; решта, більша частина — належить державі Соломонові Острови.
Геологія. Рельєф
Соломонові Острови розташовані в одній із найактивніших тектонічних зон планети — у межах так званого Тихоокеанського вогняного кола. Архіпелаг сформувався внаслідок складних процесів субдукції, коли Індо-Австралійська літосферна плита занурюється під Тихоокеанську. Ці процеси зумовили інтенсивний вулканізм, часті землетруси та складну геологічну будову островів. Більшість великих островів (Гуадалканал, Малаїта, Санта-Ісабель, Макіра) мають вулканічно-тектонічне походження. В їх основі залягають базальти, андезити, вулканічні туфи, а також осадові породи морського походження, підняті внаслідок тектонічних рухів. Значна частина архіпелагу складена піднятими кораловими вапняками, що добре видно на північних і східних островах.
На островах є діючі вулкани, зокрема (Багана; Бальбі — фумарольна активність). На островах є декілька активних і відносно спокійних вулканів. Найактивнішими з них є вулкани Тінакула і Кавачі. Соломонові острови розташовані в сейсмічно небезпечному регіоні, де часто відбуваються землетруси. У січні 2010 року стався землетрус, магнітуда поштовхів якого склала 7,2, поштовхи спровокували появу цунамі з максимальною висотою хвиль 2,5 метра. Загалом без даху над головою залишилося близько тисячі осіб. 23 квітня 2011 року було зафіксовано землетрус з магнітудою поштовхів 6,9 бала. 6 лютого 2013 року відбувся землетрус із магнітудою 8,0.
Рельєф Соломонових Островів переважно гірський і сильно розчленований. Центральні частини великих островів займають гірські хребти з вузькими вододілами та крутими схилами. Найвища точка архіпелагу — гора Попоманасеу (близько 2335 м) на острові Гуадалканал. У прибережних районах поширені вузькі алювіальні рівнини, лагуни та коралові тераси. Загалом рельєф сприяє швидкому поверхневому стоку та інтенсивним ерозійним процесам.
Клімат
Клімат Соломонових Островів субекваторіально-морський, жаркий і дуже вологий протягом усього року. Середньорічні температури повітря коливаються в межах від +25 до +28 °C, а річна амплітуда температур не перевищує 2—3 °C. Висока температура поєднується зі значною вологістю, яка часто перевищує 80 %. Річна кількість опадів зазвичай становить 2500–4000 мм, а в гірських районах — понад 5000 мм. Максимум опадів припадає на період з листопада по квітень, коли панують північно-західні мусони. З травня по жовтень переважає південно-східний пасат, однак навіть у цей час дощі залишаються регулярними. Важливу роль у формуванні клімату відіграє рельєф: навітряні схили гір отримують значно більше опадів, ніж підвітряні. Соломонові Острови також періодично зазнають впливу тропічних циклонів, які приносять зливи, сильні вітри та повені. Кліматичні умови сприяють розвитку густих тропічних лісів, але водночас створюють ризики зсувів і ґрунтової ерозії.
У «Звіті про стан клімату в південно-західній частині Тихого океану за 2022 рік», Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) констатувала, що рівень моря в південно-західній частині Тихого океану підвищується приблизно на 4 міліметри на рік, що трохи перевищує середній глобальний показник. Це загрожує низинним територіям, як-от Тувалу та Соломонові Острови, які із часом можуть опинитися під водоюPacific island sea levels rising faster than global average, WMO says. // Reuters. August 18, 2023, 3:20 AM GMT+3Рівень моря в частині Тихого океану підвищується швидше, ніж у середньому у світі — агентство ООН. // Автор: Вікторія Коломієць. 18.08.2023, 14:19.
Гідрологія
Гідрографічна мережа Соломонових Островів формується під впливом рясних опадів і гірського рельєфу. Річки тут численні, але переважно короткі, стрімкі та порожисті. Вони беруть початок у центральних гірських районах і швидко впадають у море, формуючи невеликі дельти або естуарії. Найбільші річки — Матаніко, Тенару, Поаха (Гуадалканал), Квіо (Малаїта) — мають важливе господарське значення, забезпечуючи водопостачання та зрошення. У період злив рівень води в річках різко підвищується, що часто призводить до паводків і затоплення прибережних низовин.
Важливою складовою гідрології островів є болота, лагуни та мангрові затоки, особливо в низинних прибережних районах. Вони виконують функцію природних фільтрів і місць нагулу риби. Навколишні морські води вирізняються складною циркуляцією течій, багатством поживних речовин і високою біологічною продуктивністю, що зумовлює розвиток коралових рифів і морських екосистем світового значення.
Ґрунти
Ґрунтовий покрив Соломонових Островів тісно пов’язаний із кліматом, рельєфом і геологічною основою. Переважають червоні та жовтоземи ферралітного типу, характерні для вологих тропіків. Вони формуються в умовах інтенсивного вивітрювання, вимивання кремнезему та накопичення оксидів заліза й алюмінію. На вулканічних породах поширені андоземи (чорні ґрунти) та молоді вулканічні ґрунти, які відзначаються відносно високою родючістю та добрими водоутримувальними властивостями.
У прибережних районах і дельтах річок формуються алювіальні ґрунти, багаті на органічну речовину. В мангрових зонах поширені глейові та засолені ґрунти, пристосовані до періодичного затоплення морською водою. Загалом ґрунти архіпелагу вразливі до ерозії, особливо після вирубування лісів, що робить проблему сталого землекористування надзвичайно актуальною.
Рослинний світ
Соломонові Острови є одним із центрів тропічної рослинної різноманітності у світі. Загальна кількість видів рослин тут оцінюється приблизно в 4500, з яких близько 3200 — це види, що природно зростають на островах. Хоча загальний рівень ендемізму серед рослин відносно низький порівняно з деякими ізольованими острівними системами, окремі групи, як-от пальми, пандануси та орхідеї, мають дуже високі показники ендемізму (від 50 до 75 %). Серед рослин, що перебувають під загрозою, — цінні деревні види, такі як рожеве дерево, чорнослон та деякі види пальм, постраждали від надмірного вирубування.
Архіпелаг має кілька основних типів рослинності, зокрема мангрові зарості та прибережні ліси (ростуть у солоних або солонуватих прибережних болотах, забезпечуючи важливу екологічну функцію як буфер між сушею та океаном), низинні тропічні ліси (густі, високі ліси з багатьма видами деревних рослин, такими як пальми, фікуси, ліани, орхідеї та численними ендемічними видами), середньогірські та гірські ліси (нижче верхньої межі лісу переважають широколисті деревні види, а вище — мохові ліси з великою кількістю епіфітів і мохів), свіжі болотні й річкові ліси, а також різноманітні вторинні ліси, які відновилися після людського впливу, у найсухіших місцях — саваноподібні.
Тваринний світ
Тваринний світ Соломонових Островів вирізняється значним видовим багатством, особливо серед птахів, комах і морської фауни. На островах налічується понад 200 видів птахів, із яких близько 70 є ендемічними — це один із найвищих показників ендемізму птахів на одиницю площі у світі. Ссавці представлені головним чином кажанами і дрібними ссавцями родини мишевих — загалом близько 50 видів, значна частина з яких є ендеміками. Рептилії (понад 80 видів) та амфібії (щонайменше 17 видів) доповнюють багатий набір хребетних, серед яких багато мають обмежений ареал на окремих островах. Комахи надзвичайно різноманітні: їхня чисельність сягає понад 14 тис видів, включно з приблизно 130 видами метеликів, деякі з яких також ендемічні.
Морські екосистеми об'єднані в межах світового центру морського біорізноманіття — так званого «Коралового трикутника». Це регіон, де мешкає найбільша кількість коралових видів у світі —понад 485, а також понад 1000 видів риб, що населяють коралові рифи. Ці води також є важливим середовищем для великих морських хребетних, включно з морськими черепахами (6 із 7 видів у світі), дельфінами, китами, дюгонями та акулами.
Охорона природи
Основними загрозами природі архіпелагу є неконтрольована вирубка лісів, надмірний і незаконний вилов риби, деградація коралових рифів та наслідки зміни клімату. Особливо небезпечною є комерційна лісозаготівля, яка призводить до ерозії ґрунтів, забруднення прибережних вод і втрати середовищ існування для багатьох видів.
Охорона природи Соломонових островів здійснюється через створення національних парків, морських охоронних зон і громадських природоохоронних територій. Найвідомішим є національний парк Квін-Елізабет на острові Коломбангара, створений для захисту гірських тропічних лісів і водозбірних басейнів. Ці ліси є середовищем існування рідкісних птахів, кажанів і ендемічних рослин, а також виконують важливу кліматорегулюючу функцію.
Особливе значення мають морські охоронні зони, які охоплюють коралові рифи, лагуни та мангрові зарості. Вони спрямовані на збереження рифових екосистем, що є основою рибальства та захисту узбережжя від ерозії. Однією з найбільших є морська охоронна зона Араве, де обмежено вилов риби та заборонено руйнівні методи рибальства.
Унікальною рисою Соломонових островів є громадські природоохоронні території, які перебувають під управлінням місцевих племен. Такі території поєднують традиційні заборони (табу) з сучасними екологічними підходами. Це дозволяє ефективно зберігати природу без відриву від способу життя населення. За підтримки міжнародних організацій впроваджуються програми сталого рибальства, відновлення лісів та захисту коралових рифів.
Історія
Вважається, що Соломонові Острови були населені меланезійцями тисячі років тому.
Соломонові Острови були відкриті 1568 року іспанським мореплавцем Альваро Менданья де Нейра, який виміняв у місцевих жителів золото й назвав ці острови Соломоновими, порівнявши їх з «Золотою країною Соломона». Повторно відкриті англійцем Філіпом Картеретом у 1767 році. Велика Британія встановила протекторат над Соломоновими Островами у 1890-х.
Під час Другої світової війни частина Соломонових островів була захоплена японськими військами, тут йшли важкі бої на суші та на морі. Зокрема, битва за Гуадалканал вважається переломною на Тихоокеанському театрі воєнних дій.
У липні 1978 року Соломонові Острови стали незалежними від Великої Британії. Першим прем'єр-міністром став Пітер Кенілореа.
Переорієнтація у 2019 році влади островів з Тайваню на КНР спричинила . Рішення про військову допомогу прийняли уряди Папуа — Нової Гвінеї, (пообіцяли надіслати близько 30 миротворців) та Фіджі (направила на Соломонові острови 50 військовослужбовців).
Населення Більшість з 552 438 осіб (2006 р.) на Соломонових Островах є етнічними меланезійцями (94,5 %). Дві інші великі групи — полінезійці (3 %) і мікронезійці (1,2 %). На островах розмовляли 74-ма мовами, але чотири з них вимерли. Англійська мова є державною мовою, але нею говорить лише 1-2 % населення; лінгва франка — соломонський піджин.
Чисельність населення — 515 870 осіб (Перепис 2009 року).
Річний приріст населення — 2,3 % (перепис 2009 року). Народжуваність — 26,9 на 1000 (фертильність — 3,4 народжень на жінку)
Смертність — 3,7 на 1000.
Середня тривалість життя — 71 рік у чоловіків, 76 років у жінок.
Етнічний склад (за переписом 2009 року): меланезійці — 95,3 % (491 466 осіб) полінезійці — 3,1 % (15 911 особа) мікронезійці — 1,2 % (6446 осіб)