Монітори (за російською класифікацією броненосні баштові човни) типу «Ураган» — серія однобаштових броненосних кораблів Російського імператорського флоту, побудовані за «Моніторною кораблебудівною програмою» 1863 року.
Історія проєкту До початку 1860-х років перед Морським міністерством постало нагальне питання про заміну дерев'яних гвинтових канонерських човнів, побудованих в період Кримської війни, які були частиною оборонної системи Фінської затоки. Зважаючи на загрози швидкого початку війни Росії з Англією та Францією було вирішено скористатися американським досвідом будівництва броненосних кораблів берегової оборони. Також за цей варіант служили такі фактори як відсутність власного досвіду будівництва подібних кораблів і брак коштів і часу для роботи над проектом з нуля.
У зв'язку з цим в 1862 році в Сполучені Штати з метою вивчення технології будівництва броненосних кораблів були відряджені капітан 1-го рангу С.С.Лєсовський і Корпусу корабельних інженерів капітан М. О. Арцеулов. Привезені документи та технічна документація були розглянуті у Морському міністерстві. За поданням Н.А. Арцеулова зупинилися на проекті моніторів з обертовою баштою типу «Пассейк» (англ. Passaic) конструкції інженера Джона Еріксона. Ці монітори являли собою броньовані човни невеликих розмірів з майже повністю зануреним у воду корпусом і дуже низьким надводним бортом, що робило їх малопомітними. Також ці монітори могли діяти на мілководді і в умовах обмежених акваторій заток. Керуючий Морським міністерством адмірал М. К. Краббе також розраховував використовувати їх як рухомий захист підводного загородження оборони КронштадтаОтчет по Морскому ведомству за 1863 г. Стр. 19.].
Далі М.О.Арцеулов вніс зміни для поліпшення конструкції моніторів і допрацював креслення і специфікації з урахуванням і адаптацією ряду деталей до технічних можливостей російських заводів. За наказом адмірала М.К.Краббе в модельній майстерні Петербурзького порту втілили в моделі остаточний варіант.
У кінці лютого— початку березня 1863 року креслення були остаточно схвалені в Морському міністерстві і в березні була затверджена так звана «Моніторна кораблебудівна програма», за якою передбачалося будівництво 10 однобаштових броненосців берегової оборони і одного двухбаштового броненосця. Керівництво Морського міністерства відзначило переваги серійної побудови залізних парових кораблів, так як це було більш вигідною для скарбниці, забезпечувало рівномірне завантаження кораблебудівних підприємств і спрощувало контроль за будівництвом.
Відповідні броненосці призначалися для бою на кронштадтській мінно-артилерійській позиції і захисту Фінської затоки і морських підступів до Санкт-Петербурга. Вони отримали назви: «Броненосець», «Стрілець», «Ураган», «Віщун», «Тифон», «Єдиноріг», «Лава», «Латник», «Чаклун», «Перун»; двобаштовий броненосець отримав назву «Смерч».
Будівництво До будівництва був затверджений остаточний варіант креслення і специфікація М. О. Арцеулова. Для швидкого введення в стрій кораблів, директор Кораблебудівного департаменту контр-адмірал А. В. Воєводський вирішив будувати їх парами на різних верфях Санкт-Петербурга одночасно. Як додатковий будівельний майданчик були обрані верфі бельгійського товариства «Джон Коккеріль» (англ. John Cockerill, SA), яке зобов'язалося виготовити частини броненосців в Бельгії, а потім зібрати їх в побудованому для цього елінгу на Гутуєвському острові поблизу Санкт-Петербурга.
Головним будівельником всіх кораблів виступив автор креслення старший суднобудівник Петербурзького порту Корпусу корабельних інженерів капітан Н. А. Арцеулов, спостерігачем за будівництвом в Росії від флоту призначений капітан-лейтенант В. Ф. Лихачов, в Бельгії — капітан-лейтенант А. В. Федоров. Загальне керівництво здійснював С. С. Лєсовський. Виготовлення механізмів на всіх заводах проходило під спостереженням Корпусу інженер-механіків флоту штабс-капітана А. Д. Пріббе. За озброєння і постачання відповідав капітан-лейтенант Н. А. Фесун (призначений командир «Урагана»). Капітан-лейтенант В. П. Белавенець займався питаннями девіації, розміщення та встановлення компасів. Морське міністерство призначило крайній термін здачі для всіх броненосців не пізніше 1 червня 1864 року.
Першими до початку будівництва, ще до офіційної закладки, взялися за підрядом з Ц. Р. Кудрявцевим на Галерному Острові під наглядом капітана А. А. Свистовського 1 червня 1863 року. Будовані тут броненосці отримали назви «Стрілець» і «Єдиноріг». Фактично, підприємства Кудрявцева виготовляли корпусу, а установка головних механізмів і дообладнання проходило на заводі Берда, де їх виготовляли.
5 числа до будівництва «Броненосця» та «Латника» і головних механізмів до них стали на ливарних механічних заводах Карра і Макферсона у Чекушах. Будівельником обох кораблів виступив капітан Н. Г. Коршиков. Спільна вартість будування і виготовлення механізмів, башт, станків для гармат, а також внутрішніх робіт склала 1 137913 рублів, або 568 956 рублів 50 копійок за кожний готовий корабель.
З початком процесу будівництва кораблів, інженерам-будівельникам довелося внести до проекту ряд змін, заснований на отриманому бойовому досвіді броньованих кораблів: частина дерев'яної підкладки була замінена на залізні смужки, що дозволило посилити кріплення броні в носовій частині. Було зашито простір під звисом вздовж борту дерев'яними брусами, внаслідок чого захист корпусу від таранів і плавучість зросла. 15 червня ці зміни були затверджені в Морському міністерстві та прийняті до виконання. У цей же день «Лава» і «Перун» були прийняті до будівництва на верфях Невського заводу Семяннікова і Полетики під керівництвом корабельного інженера штабс-капітана В. С. Александрова. Там же виготовлялася 30-сильна парова машина баштового механізму. Головні механізми кораблі отримали з адміралтейських Іжорских заводів. Вартість двох кораблів, без урахування вартості виготовлення головних механізмів, склала 977 900 рублів.
Секційні частини броненосців «Віщун» і «Чаклун» розпочаті будівництвом 28 жовтня в бельгійському Серені товариством Джона Коккеріля під керівництвом капітан-лейтенанта А. В. Федорова. Цим же товариством виготовлялися і парові машини для них. Складанням броненосців на спеціально побудованих для цього товариством еллингах на Гутуєвському острові призначений керувати ККІ підпоручик X. Ст. Прохоров. Ціна контракту за обидва кораблі склала 1 106 000 рублів, або 553 000 за кожен. Контракт був укладений через агента товариства пана Садуана.
Гнуття кілевих листів була замовлена на приватному заводові «Дей і К°». На Іжорському заводі виготовили артилерійські башти, броньовані кожухи на димові труби, штурвали, дільні речі та інше обладнання. Наприкінці 1863 року в Морський технічний комітет прийшли звіти з Америки про випробуваннях кораблів типу «Пассаік», з яких випливало, що на кораблях спостерігався конструктивний диферент на корму через розташування вежі артилерійських (приблизно на міделі). Для усунення цього дефекту контр-адмірал С. С. Лєсовський вніс зміни в специфікацію броненосців — гарматні башти були зміщені до носа на 90 см. Це вдалося реалізувати тільки на броненосцях «Віщун» і «Чаклун», так як будівництво решти кораблів йшло швидкими темпами і частини конструкцій були вже виготовлені. На них лише зменшили з 279,4 мм до 203,2 мм бронювання рульової рубки. Також над паровими котлами і поруч димової труби замість дерев'яних бімсів були покладені залізні, була збільшена товщина броні бойової рубки до одинадцяти шарів; розширено на 250 мм діаметр димової труби.
Офіційна закладка 19 листопада 1863 року пройшла офіційна закладка одночасно на Галерному Острові і на Новому адміралтействі броненосців «Єдиноріг», «Стрілець», «Ураган» і «Тифон». 27 листопада в Серинге пройшла церемонія закладки «Чаклуна» і «Віщуна». 28 листопада 1863 року помер М. О. Арцеулов, на його місце призначили А. Я. Гезехуса, Н. Р. Коршикова і X. Ст. Прохорова.
3 грудня 1863 були офіційно закладені «Лава» і «Перун» на заводі Сем'янникова і Полетики. Їх корпуси, артилерійські башти і кермові рубки були побудовані з англійського та прусського заліза. Дуб і сосна використовувалися для підкладки під броню, палубного настилання і для внутрішньої обшивки. А 12 числа були закладені «Латник» і «Броненосець» на заводі Карра і Макферсона.
Будівництво всіх кораблів серії йшло швидкими темпами, навіть у нічну зміну. За пропозицією А. Я. Гезехуса внутрішній і останній ряди броні башт артилерійських поклали на щільну овечу повсть, що дозволило значно знизити шум від влучення ядер о стінки башт. За початковим планом будівництва всі парові машини з котлами і гармати припускали встановлювати на заводах-будівельниках у період добудови, але через труднощі проводки кораблів в Кронштадт через збільшення осадки, цей план був змінений.
При добудові «Віщун» і «Чаклун» були озброєні, як досвіду по проводці через бар Неви в Кронштадт. Для цього їх посадили, по можливості, на рівний кіль. Максимальна осадка на одному кораблі склала 10 футів 1 дюйм. Буксирування на провідних ботах пройшло 25 червня. Бар був пройдений при позначці на плавучому маяку, що стоїть біля бару, 9,5 фута. Тим самим стало зрозуміло, що і інші броненосці зможуть пройти бар без труднощів і без робіт підйому на боти. Далі кораблі під парами зайшли в гавані Кронштадта для закінчення робіт. 14 липня вони вийшли на східний рейд Кронштадта і вступили до складу ескадри броненосних суден контр-адмірала В. Ф. Лихачова. 15 липня ескадру відвідав Імператор.
5 жовтня 1864 року, самими останніми, переведені «Перун» і «Лава» для закінчення будівництва та зимівлі з заводів Сем'янникова і Полетики до Нового адміралтейства.
Випробування «Віщун» вийшов на заводську пробу машин 18 липня. «Віщун» протягом двох годин ходив між Кронштадтом і Санкт-Петербургом. Під час проби, збоїв у головних механізмів не було, також була відзначена їх тиха і спокійна робота. Броненосець показав 5-вузловий хід при 14 фунтах пари і 58 обертах машини і 8,4-вузловий хід при 18 фунтах пари і 72 обертах. При майже повному запасі провізії, третини повного вантажу вугілля і баласту замість ядер корабель заглибився ахтерштевнем на 11 футів, форштевнем на 9 футів 1 дюйм. У цей же день, трохи пізніше, була проба «Чаклуна», якому дали хід, не знімаючись з якоря.
Офіційні випробування «Чаклуна» і «Віщуна» пройшли 21 липня в присутності комісії та членів кораблебудівного технічного комітету. «Віщун» знявся з якоря близько 11 годин, після чого вийшов на великий рейд у супроводі пароплава «Володимир» під прапором начальника ескадри броненосних суден. Там були зустрінуті фрегати «Ослябя» під прапором контр-адмірала С. С. Лисовського і «Пересвіт», що повернулися напередодні з першої американської експедиції; з них вітали броненосець гучними «ура». Малим ходом (5,1 вузла) він вийшов на великий рейд, де дав повний хід (66 обертів гвинта, 18 фунтів пари). Корабель розвинув 6½ вузлів. Далі пройшли випробування на бічну хитавицю при тих же оборотах і 19 фунтів пари. Погана погода і сильне хвилювання не дозволили зайти на мірну милю. Йдучи на східний рейд, маючи як і раніше, число обертів і пари, швидкість дійшла до 7½ вузлів при хвилюванні в корму. На східному рейді були проведені тести на повороткість — при ході 7½ вузлів було покладене стерно ліво на борт, циркуляція (повне коло) склала близько двох довжин корпусу за 4 хвилини 30 секунд. Також в ході випробувань були перевірені суднові механізми, вентиляторний і баштовий механізми. Артилерійська башт описала повний оберт за 1 хвилину 25 секунд плавним ходом. За підсумками випробувань був зроблений висновок, що корабель має абсолютно спокійний хід і добре слухається стерна на ходу, і трохи туго при малому ході. Закінчивши випробування, «Віщун» став на якір, і комісія перейшла на «Чаклун».