Катери́на Марія Ромола Ме́дічі (, ; 13 квітня 1519- 5січня 1589, Блуа) або Катерина де Медічі — королева Франції у шлюбі з Генріхом II, регентка при синах Карлі IX і Генріху III. Одна з ключових політичних фігур Франції періоду релігійних воєн між католиками і гугенотами. Походила з флорентійського роду Медічі.
Походження
Родина Медічі мала вплив протягом кількох століть. Їхня династія прийшла до піднесення ще у часи існування Флорентійської Республіки. У XIII столітті, володіючи статками та нерухомістю, деякі Медічі отримали доступ до виборних посад Флорентійської сеньйорії. Їхнє багатство дозволило піднятись в ієрархії корпорацій, які керували містом. Завдяки своїм статкам активно впливали на політику Європи, представники родини займали папський престол. Прапрадід Катерини Козімо Медічі отримав від короля Франції Людовика XI дозвіл на відображення у своїй геральдичній емблемі трьох французьких лілій. Сином його був Лоренцо Пишний. При ньому Флоренція і родина Медічі досягли піку слави та могутності. Батько Катерини, Лоренцо II, за допомогою папської армії (тоді римським папою був Лев X, також представник роду Медічі), завоював герцогство Урбіно. Це було важливим досягненням, адже тепер, окрім виборних посад у Римі та Флоренції, родина Медічі отримала наслідувану герцогську корону. Відтак король Франції Франциск І, задля підсилення своїх позицій в протистоянні Габсбургам під час Італійських війн, волів породичатися з Медічі. Спочатку Франциск І міркував щодо кандидатури своєї племінниці, дочки короля Наваррського Жана д'Альбре, та врешті зупинив свій вибір на французькій принцесі королівської крові — . Це була блискуча партія. Франциск пообіцяв бути хрещеним батьком у разі народження хлопчика. Але незадовго до народження дитини Лоренцо дуже сильно захворів. 13 квітня 1519 року Мадлен народила дочку. Ймовірно, її назвали на честь прапрабабусі Катерини Сфорца. Вже 28 квітня герцогиня померла від післяпологової гарячки. За кілька діб помер і батько Катерини. Відтак, всі попередні плани та домовленості короля Франції та папи Лева Х тепер були під великою загрозою.
Дитинство
Із самого народження Катерина стала ставкою в дипломатичній грі. Вона сильно захворіла в серпні 1519 року, а в жовтні її відвезли до Риму, де її доглядала бабуся — Альфонсина Орсіні. Відтепер Флоренцією управляли папські легати, оскільки не було жодного Медічі, гідного керувати цим містом-державою. Поет Лудовіко Аріосто згадував Флоренцію, охоплену то страхами, то надіями, яка не знала, чи пощадить зима чи зламає тендітне життя Катерини — останньої гілочки з кількома зеленими листочками, яка лишилися від колись могутньої родини.
Франциск І вимагав призначити його опікуном юної герцогині, сподіваючись таким чином отримати її як заручницю, щоб змусити Лева Х дотримати своїх обіцянок. Щоб утримати Катерину в Італії, понтифік заявив, що має намір одружити її з Іполітом, позашлюбним сином Джуліано, герцогом Немурським. Насправді ж він намагався виграти час для безболісного розриву відносин із королем Франції. Ставши союзником Карла V, він вигнав французів із Мілану в листопаді 1521 року.
7 лютого 1520 року померла бабуся Катерини. Її виховання взяли на себе дядько, герцог Олбані, який влаштувався у Ватикані в травні 1520 року, двоюрідна бабуся Лукреція Сальванатті та тітка Клариса Строцці. Разом із Катериною виховувались два позашлюбні сини представників родини Медічі: Іполіто (1511 р. н.), син Джуліано та однієї з пезарських дам та Алесандро на прізвисько «Моро» (1512 р. н.). Останній вважався зведеним братом Катерини, та скоріш за все він був позашлюбним сином дядька Катерини — Джуліо Медічі (майбутнього папи Климента VII) та жінки низького походження.
6 травня 1527 року відбулося захоплення та розграбування Риму німецькими найманцями. Як тільки вісті про це досягли Флоренції, одразу пожвавішали давні супротивники родини Медічі. Сеньйорія ухвалила рішення про відновлення республіканського ладу. Представники народу заборонили 8-річній Катерині та Кларисі Строцці полишати місто, утримуючи їх на правах заручниць на випадок, якщо Климент VII вирішить помститися Флоренції. Спочатку Катерину утримували у монастирі Санта-Лючія, згодом у монастир Санта-Катеріна, в якому умови утримання були менш суворими. Та не вдовольнившись цим, Клариса Строцці долучила французького посла до процесу переведення Катерини у монастир Мурате (Замурованих).
Катерині було десять, коли розпочалася облога Флоренції, яка тривала з жовтня 1529 по серпень 1530 року. Вночі 30 липня 1530 року група сенаторів на чолі з Сильвестро Альдобрандіні з'явилася біля воріт Мурате з ордером на видачу їм «дівиці Катерини Медічі». Однак черниці відмовилися її видавати. Вже за місяць по тому Флоренція капітулювала після поразки у битві біля Гавінана 3 серпня 1530 року.
Шлюб Катерина була закохана в Іполіто Медічі. Та це не входило у плани папи Климента VII. Для того, щоб усунути загрозу отриманню влади у Флоренції для свого сина Алесандро, він надав Іполіто багаті бенефіції покійного кардинала Помпео Колонна та відрядив його у 1532 році до Угорщини як папського легата. Натомість він отримав від Іполіто клятву назавжди залишитися кардиналом.
Раніше, під час облоги Флоренції, папа мав намір видати Катерину в шлюб зі своїм спільником — Філібером де Шалоном, принцом Оранським. Та ці плани зазнали краху, коли принц загинув у битві при Гавіані. Також розглядались інші кандидатури: Фредеріко Гонзага, перший герцог Мантуї, Гвідобальдо делла Ровере, спадковий правитель Урбіно, шлюб з яким давав можливість Катерині підтвердити свій титул герцогині Урбінської. Також розглядалася можливість шлюбу з герцогом Міланським Франческо II Сфорца, та цей шлюб не влаштовував папу з політичних мотивів.
Король Франції Франциск I запропонував кандидатуру свого другого сина Генріха герцога Орлеанського, однолітка Катерини як нареченого. Вже 24 квітня 1531 року в замку Ане король підписав контракт. Окрім іншого, в таємних статтях договору було зазначено, що папа визнає завоювання Франциска на півночі Італії та віддасть у сумісне подружнє володіння Пізу, Ліворно, Реджо, Модену а також Парму і П'яченцу. Також папа зобов'язувався надати підтримку герцогу Орлеанському у поході на герцогство Міланське і Генуезьку сеньйорію та мав допомогти у поверненні Урбінського герцогства. 9 липня 1531 року папа ознайомився з умовами контракту. Єдині протиріччя виникли тільки з приводу пункту щодо місцезнаходження Катерини до досягнення нею повноліття (14 років). Франциск хотів, аби вона була при дворі Франції як запорука виконання папою своєї частини угоди. Папа хотів тримати у таємниці таке зближення з Французькою короною, допоки король Іспанії та імператор Священної Римської імперії Карл V не визнає Алесандро законним правителем Флоренції, та не видасть за того свою позашлюбну дочку Маргариту. Папа надавав нареченій значний посаг, оцінений у суму 27 900 золотих екю. Врешті, Франциск погодився на умови папи.
27 жовтня було урочисто підписано шлюбну угоду. Вранці 28-го папа освятив каблучки наречених після шлюбної меси. На ній Катерина була вбрана у сукню з золотої парчі і в герцогському одязі, підбитому горностаєм, з золотою короною на голові. Упродовж місяця папа щовечора благословляв наречених в надії, що Катерина завагітніє і таким чином надасть йому гарантії, що шлюб, а відтак і договір з Франциском І, відбувся, та його буде неможливо анулювати. Так і не дочекавшись бажаного, він з відчуттям легкого розчарування відбув до Риму. На прощання благословив Катерину та надав їй пораду: «Розумна дівчина завше знайде можливість завести дитину». Одначе Катерина не сприйняла його наставляння, зберігаючи вірність чоловікові, якого кохала.
Климент та Іполіт відбули до Італії.
Герцогиня Орлеанська
Загалом французи не були задоволені одруженням Генріха Орлеанського з Катериною Медічі. Аристократія ненавиділа її за те, що мала вклонятися перед принцесою такого низького походження. Простолюдини не розуміли, як представниця купецького роду, хай навіть племінниця папи, могла стати дружиною сина короля.
Ще по поверненню з іспанського полону у 1531 році патронувати введення принца у світ король Франциск І доручив знатній особі — великій сенешалці Нормандії Діані де Пуатьє. Це була красива 31-річна жінка, в яку 12-річний Генріх миттєво закохався. Відтоді й до самої смерті він був відданий цим стосункам. На турнірах принц виступав у обладунках, прикрашених кольорами своєї дами серця — білим та чорним. Пізніше з'явилася монограма, яка являла собою сплетіння двох літер — «Н» (Генріх) та «D» (Діана). Хоча офіційно друга літера читалася як «С» (Катерина).
Клопоту герцогині Орлеанській додавала поведінка її дядька — папи Климента VII, який вів подвійну гру з обома монархами: Франциском I та Карлом V. Відтак всі плани Франциска на Мілан, Урбіно, Пізу, Ліворно, Реджо та Модену терпіли фіаско. Тим більше, що Климент VII раптово помер 25 вересня 1534 року.
Дофіна
10 серпня 1536 року раптово помер дофін Франциск. І хоча розтин тіла показав природною причиною смерті тяжку пневмонію, та все ж підозра впала на графа Себастьяно Монтекукулі. Адже саме він подав дофіну склянку крижаної води. Оскільки Монтекукулі — італієць, який спочатку був на службі у Карла V, а згодом прибув до Франції у свиті Катерини Медічі, французи тепер підозрювали як одного, так і другу у замовленні вбивства. Тільки втручання Франциска I, який взяв Катерину під власну опіку, врятувало новоявлену дофіну.
У 1542 році венеційський посол Маттео Дандоло так висловлював свої симпатії до Катерини: «Найсвітліша дофіна чудово складена. Але надзвичайно стурбована у тому, що стосується її спроможності мати дітей, оскільки досі таких не вдалося зачати, невідомо, чи зможе вона народити надалі, хоча і приймає для цього усілякі ліки та засоби, так що ризикує захворіти. Дофін, наречений її Величності, кохає її та завжди ласкавий з нею. Мадам Катерина користується любов'ю короля, усього двору та народу. Думаю, що не знайшлося б жодної людини, що не погодилася б віддати усю кров заради того, аби вона змогла народити спадкоємця».
При дворі вголос лунали пропозиції дати відставку безплідній принцесі та одружити Генріха зі старшою дочкою Карла V. У цей критичний момент Діана де Пуатьє, усвідомивши, що нова дружина може виявитися не настільки покірною, почала заступатися за Катерину. Фаворитка короля герцогиня д'Етамп, мабуть бажаючи збереження status quo, чи то в надії на майбутню прихильність правлячої сім'ї після смерті Франциска І, також стала на захист дофіни. Врешті сам король знову виявив абсолютну підтримку Катерині.
Існує думка істориків, що безпліддя подружжя було результатом деяких фізіологічних особливостей як Генріха, так і Катерини. Є свідчення, що один із придворних лікарів припустив, що самі по собі ці особливості не були фатальними для зачаття, але у поєднанні не давали можливості завагітніти. Саме вирішення цієї делікатної дилеми, яка не лежала в площині медицини, дало подальший стійкий результат у народженні дітей.
Діти
Після 10 років шлюбу Катерина народила першу дитину 19 січня 1544 року в замку Фонтенбло, сина назвали Франциском на честь діда. Король Франції особисто був присутнім при пологах. Він записував весь перебіг подій, аби пізніше астрологи змогли передбачити долю новонародженого.
Після першої дитини Катерина народжувала дітей щодвароки: Єлизавета 02.04.1546 Клод 12.11.1547 Людовик 03.02.1549 Карл (Карл-Максиміліан) 27.06.1550. Генріх (Едуард-Олександр) 20.09.1551 Маргарита 14.05.1553. Франциск (Еркюль) 18.03.1555 Жанна та Вікторія 24.06.1556
Пологи двома останніми близнятами ледь не вартували їй життя. Шість годин вже померла Вікторія знаходилася в утробі. Лікарям довелося зламати ніжку плоду, аби дістати його. Після цього лікарі заборонили парі народжувати дітей. Жанна (Іоанна) прожила кілька місяців.