«Люфт-ю Джеліл» () — два кораблі (клас) флоту Османської імперії, побудовані у Франції — Lüft-ü Celil та Hifz-ur Rahman. Це були морехідні монітори.
Проектування На початку 1860-тих Єгипетський єялет, автономна провінція Османської імперії, замовив кілька броненосців для свого флоту, як частина програми переозброєння з метою нового протистояння центральній владі, подібного до Османо-єгипетської війни 1839—1841. Це замовлення включало два корабля типу «Lüft-ü Celil»,-class vessels, замовлених 1866 року. Втім після тривалих переговорів кризу було розв'язано і єгипетські броненосці, включаючи Lüft-ü Celil and Hifz-ur Rahman,були передані центральному уряду 29 серпня 1868, поряд з іншими поступками, на які пішов Єгипет.Langensiepen & Güleryüz, pp. 3, 137Sondhaus, p. 90
Характеристики Кораблі типу «Lüft-ü Celil» мали довжину від носу до гвинта вздовж ватерлінії 62,18 метрів, а повну — 64,4 метрів, з бімсом у 13,6 метрів. Осадка складала 4.4 метри. Корпус був сконструйований з заліза, мав таранний ніс, а також при-підняту кормову та носову частини. Нормальна водотоннажність 2540 тон. Їх екіпаж складався з 12 офіцерів і 110 нижніх чинів.Gardiner, p. 390Langensiepen & Güleryüz, p. 137
Кораблі мали парову машину компаунд (подвійного розширення), яка приводила у рух два лопатевих гвинти. Пару забезпечували два вугільних локомотивні котли. Двигуни забезпечували загальну потужність у 2000 індикативних кінських сил, що дозволяло розвивати максимальну швидкість у 12 вузлів (22 км/год). Втім до 1877 максимальна швидкість кораблів знизилась до 10 вузлів (19 км/год). Lüft-ü Celil ніс 300 тон вугілля. Також вони мали допоміжне вітрильне оснащення по типу барка.
Lüft-ü Celil та Hifz-ur Rahman були морехідними моніторами, озброєними двома 225 міліметровими дульнозарядними гарматами Армстронга та двома 178 міліметровими того ж виробника. Кожна пара гармат була встановлена у власній башті, розміщених вздовж осі корабля. 225 міліметрові гармати були встановлені у передню башту, а гармати меншого калібру — у задню, розмішену за головною щоглою. Башти поверталися вручну.Very, p. 124 У 1875, обидва кораблі отримали по одній 120 міліметровій гарматі Круппа. В 1891—1894, Hifz-ur Rahman був частково переозброєний. 225 міліметрові гладкоствольні гармати замінили аналогічною кількістю нарізних скорострільних німецьких 150 міліметрових гармат. Також озброєння доповнили чотирма 37 міліметровими револьверними гарматами Гочкісса та двома 25,4 міліметровими(одно-дюймовими) кулеметами Норденфельта.
Кораблі були броньовані кованими залізними плитами. Броньовий пояс корабля досягав 140 міліметрів і поступово зменшувалась до 117 міліметрів у напрямку носа та корми. він розширювався до 0,76 метра вище і нижче ватерлінії. Над головним поясом 76 міліметрові (трьох-дюймові) захищали основу башт, артилерійські льохи і машинні відділення. Верхня частина бокової броні була приєднана до броньованої палуби товщиною 38 міліметрів. Башти захищала 140 міліметрова броня.
Кораблі КорабельБудівникЗакладеноСпущено на водуЗавершеноLüft-ü CelilForges et Chantiers de la Gironde18681869березень 1870Hifz-ur Rahman
Історія служби Після включення до складу флоту обидва кораблі розмістили на Криті для стабілізації ситуації після Критського повстання 1866—1869 років. Водночас Османський флот залишався переважно неактивним впродовж цього періоду.Langensiepen & Güleryüz, pp. 3, 5 Обидва кораблі взяли участь у Російсько-турецькій війні 1877—1878, діючи проти російських сил на Чорному морі. На початку війни Lüft-ü Celil та Hifz-ur Rahman були направлені до складу Дунайської ескадри,Langensiepen & Güleryüz, p. 194 завданням якої було запобігти форсуванню ріки російською армією.Greene & Massignani, p. 358 Здійснюючи патрулювання 11 травня 1877, Lüft-ü Celil вступив у перестрілку з російськими артилерійськими батареями. Один з російських снарядів влучив у броненосець, імовірно у котлове відділення, що спричинило вибух корабля, у якому загинула більша частина його екіпажу.Langensiepen & Güleryüz, p. 6Wilson, p. 289 Hifz-ur Rahman пізніше підтримував оборонців Сулини у гирлі Дунаю. Там монітор мала сутичку з російськими мінними катерами 9 листопада 1877, у якій корабель зазнав незначних ушкоджень.Wilson, pp. 296—297
Hifz-ur Rahman був поставлений на відстій у Стамбулі. Флот провів ремонт корабля у 1891—1994. Тим не менш корабель все одно перебував у поганому технічному стані на початок Греко-турецької війни в лютому 1897, подібно до решти старих османських броненосців. у результаті флот залишався у безпечній акваторії за укріпленнями Дарданелл та не брав участі у бойових діях. Клорабель продовжив службу ще впродовж десятиліття і був виведений зі складу флоту 1909 року. Його продали у листопаді для розбору на метал.Langensiepen & Güleryüz, pp. 8–9, 137
Примітки
Література