Ри́бне — село в Україні, у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до складу Ямницької сільської громади. Населення становить 330 осіб.

Історія

Перша згадка датується 1613 роком.

Назва утворена способом субстантивації та онімізації прикметника рибне — «багате на рибу». Вона вказує на те, що в селі колись було багато ставків, у яких роз водили рибу.

У Щебрешині 4 грудня 1672 року Ян Собеський, гетьман великого коронного війська, визначає для зимівлі військ Руського воєводства, серед іншого, село Рибне.

Діяльність УПА За даними облуправління МГБ у 1949 році в Станіславському районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Ямниця, Підпечери, Загвіздя, Пациків (нині — Підлісся) і Рибне.

20 березня 1945 року розпочалася більшовицька облава «Рубаха» із залученням кількох дивізій внутрішніх військ. В оточення потрапили курінь Павла Вацика «Прута», що розташовувався між селами Грабівкою і Завоєм, та курінь Петра Мельника «Хмари» — між селами Петранкою і Красним. Повстанці вирішили йти на прорив і в результаті запеклого бою прорвали кільце і вирушили у напрямку села Рибного, де перебували близько двох годин, підкріпилися їжею, бо не їли вже третю добу.

7 липня 1947 року в районі Павелчого (нині — Павлівки) та Рибного повстанці захопили в полон автомобіль із шістьма представниками більшовицьких сил о 10-й годині ранку. Полонених доставили до табору повстанців. Серед них був старший лейтенант та надлісничий станиславівських лісів. Після допиту надлісничого було вбито, інші полонені були звільнені, проте пізніше їх арештував НКВС.

Перша світова війна

Населення За даними 1939 року, населення села становило 720 осіб, серед яких: 710 українців та 10 євреїв.

У 1870 році населення становило 350 осіб, у 1880 в громаді — 359.

Мова + Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису України 2001 року Мова Кількість Відсоток українська 326 98.79 % російська 3 0.91 % інші/не вказали 1 0.30 % Усього 330 100 %

Персоналії

Народились Качкан Володимир Атаназійович (* 1940) — український учений-історик і теоретик української літератури та етнокультури. Академік АН ВШ України, член НСПУ; Басюк Ігор Євгенійович — очільник обласної профспількової Ради. Після закінчення у 1980 році Івано-Франківського інституту нафти і газу 10 років працював у НГВУ «Надвірнанафтогаз». Із лютого 1992 року очолював Раду профспілок Прикарпаття. 68-му році життя відійшов у вічність. Басюк Авґуст Пилипович (* 1938) — український скульптор, живописець і графік, автор монументальних і станкових творів, учасник численних виставок, викладач. Качкан Віталій Ігорович (1978—2023) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. У березні 2022 року став на захист України, служив на передовій оператором протитанкового відділення єгерського батальйону. У вересні 2022 року зв'язок із ним обірвався, відтоді вважався зниклим безвісти. 11 березня 2023 року стало відомо про підтвердження його загибелі.

Померли Юрцуняк Осип «Вовк»  — командир сотні УПА «Лебеді» зі складу ТВ-22 «Чорний ліс». Загинув поблизу села, попавши в засідку коло лісничівки. Наступного дня побратими поховали його там же. Павло Вацик «Прут» — курінний куреня УПА «Підкарпатський» зі складу ТВ-22 «Чорний ліс», лицар «Срібного Хреста Бойової Заслуги 1 класу». Загинув 1 березня 1946 у сутичці з НКВС між селами Рибне та Пациків (нині — Підлісся).

Примітки