Стари́й Лисе́ць — село Івано-Франківського району Івано-Франківської області, один із найдавніших населених пунктів Прикарпаття. Перша письмова згадка про село датована 1416 роком. Входить до складу Лисецької селищної громади.
Історія У 1446 р. Ян Кола Старший ( 1472) взяв участь в розподілі маєтностейBoniecki A. Herbarz polski … — Cz. 1. — T. 10. — S. 344. батька Яна Кола ( 1438) і як наслідок Далеїв та Лисець відійшли у спільне володіння Яном Кола середнім «Ярославом» та Яном Кола молодшим.
У 1474 р. село Лисець згадується як Lysecz в Актах Земських (том XIIAkta grodzkie i ziemskie, T.12, s.355, № 3623 ) як власність галицького каштеляна Якуба Бучацького гербу Абданк (Habdank).
Королівська люстрація 1565 року в селі зафіксувала 3 власників стад худоби: Михайло, Демко і Федір.Грушевський М. Жерела до істориї України-Руси — Львів, НТШ, 1895. — Т. І. — С. 72.
У податковому реєстрі 1515 року в селі Lyszecz документується піп (отже, уже тоді була церква), млин і 11 ланів (близько 275 га) оброблюваної земліZródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 171 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s..
У 1939 році в селі проживало 2 320 мешканців, з них 2 230 українців-грекокатоликів, 50 українців-римокатоликів, 10 поляків і 30 євреївКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 83.. Село входило до об'єднаної сільської ґміни Лисець Станиславівського повіту Станиславівського воєводства.
Походження назви Первинна назва населеного пункту – Лисець. Назва Старий Лисець закріпилася після того, як на правому березі річки Бистриці-Солотвинської виникло поселення Мочари (сучасний Лисець), яке перейняло назву у 1658 році .
Походження топоніма "Лисець" має декілька версій. Найпоширенішою є та, за якою село називається так через ліс, в якому водилося багато лисиць. Інша думка свідчить про походження назви від пагорбів, якими оточене село: улітку трава на них вигорає, і місцеве населення називає їх "лисими". За третьою ж версією колись на березі річки поселився старий лисий дід (за свідченнями козак) зі своєю родиною, в честь якого і походить назва села
Діяльність УПА У лавах Української повстанської армії (УПА) брали участь 68 селян Старого Лисця. Унаслідок репресивних дій радянських каральних органів 48 мешканців села були засуджені до різних термінів ув'язнення. Ще у 1944 році в селі було створено кущовий підрозділ самооборони, який налічував 8 осіб. У листопаді того ж року цей загін здійснив збройну акцію проти п'яти родин, звинувачених у співпраці з радянською владою. Серед загиблих був і голова сільської ради Іван Балан, який вирізнявся особливо ворожим ставленням до діяльності УПА, зокрема забороняв ховати полеглих повстанців на сільському цвинтарі.
Населення
Мова + Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису України 2001 року Мова Кількість Відсоток українська 3786 99.76 % російська 6 0.16 % вірменська 3 0.08 % Усього 3795 100 %
Склад населення Станом на 1 січня 2010 року в Старому Лисці проживало 3857 осіб, з них 1031 — пенсіонери. Демографічна ситуація стабільна. Молоді сім'ї рідко мають більше двох дітей. У віковій структурі збільшується кількість пенсіонерів, серед яких переважають жінки.
Станом на 1 січня 2017 року в Старому Лисці зареєстровано 4009 осіб, однак проживає більше 4060.
Визначні пам'ятки У селі є дві церкви УГКЦ. Одна з них, церква Святого Миколая, була зведена у 1924 році на місці згорілої під час Першої світової війни попередниці . 6 грудня 2024 року відзначили 100-річчя з часу побудови храму. З цієї нагоди відбулось святкове богослужіння, яке очолив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав . Інша церква, церква Собору Пресвятої Богородиці та Святого Йосипа Обручника, була збудована і освячена у 1999 році.У селі є пам'ятна Могила Січовим стрільцям, відкрита і освячена 14 жовтня 1990 року, на свято Покрови Пресвятої Богородиці. На ній встановлена меморіальна дошка, де записані імена мешканців Старого Лисця, що воювали у лавах УСС.
Культура У 1976 в селі відкрито нову споруду будинку культури. При Будинку культури запрацювали гуртки художньої самодіяльності, спортивні секції. Із концертами приїжджали: гуцульський ансамбль пісні і танцю, ансамбль «Садко» із Новгорода, Черкаський народний хор, ансамбль пісні і танцю із м. Бая-Маре (Румунія), артисти з Києва (Дмитро Гнатюк, Василь Зінкевич, Сергій Іванов). З 1960 по 1989 будинок культури очолював Мельник Дмитро Ількович. З 1989 і по сьогоднішній день очолює Окунь Оксана Василівна; У 1977 році під керівництвом Демидюка М. С. та Паращука І. В. організовано хор, що користувався великою популярністю серед жителів села; З 1973 року бере початок діяльності жіночий фольклорний ансамбль «Родина», перший керівник Бойко Дмитро Іванович. 3 1974 року колективом керував Демидюк М. С. Бурдило М. П. почала керувати колективом з 1985 року. Цей колектив виступав з численними концертами на сцені села та району. Брали участь у районних та обласних конкурсах і оглядах художньої самодіяльності, творчих звітах. З 1989 року художнім керівником став Гарбуз Василь Васильович. Цей колектив є одним з найдавніших колективів будинку культури без якого не проходить жоден масовий захід, адже він є ядром аматорського мистецтва села. Його учасницями є 16 жінок; Фольклорний ансамбль «Родина» брав участь у районному святі української народної пісні «Народної душі пісенні переливи» в м. Тисмениця. В репертуарі ансамблю: «Старолисецькі вечорниці», «Українське весілля», колядки, українські народні, повстанські та стрілецькі пісні; Співпрацюючи з місцевими майстрами декоративно-ужиткового мистецтва: Феденько Василем (різьба по дереву), Гургат Миколою (різьбяр, художник), Гуменюк Марією (вишивальниця), Костюк Вірою (вишивальниця) Волосянко Оленою (вишивальниця) в будинку культури організовуються різноманітні виставки; Систематично при будинку культури працюють: мішаний хоровий колектив, дитячий танцювальний колектив, вокальний жіночий та чоловічий ансамблі, театр мініатюр, гурток художнього читання, гурти «Сузір'я» та «Родина», солісти; Особливе місце в роботі будинку культури займає гурток художнього слова. Він є основою всіх запланованих і проведених масових заходів. До свого репертуару беруть твори відомих українських авторів: Т. Шевченка, Лесі Українки, Б. Лепкого, Р. Юзви, І. Франка, В. Стуса, Л. Костенко.
Відомі люди Струтинський Богдан Дмитрович (1970, Старий Лисець) — український театральний режисер, директор і художній керівник Київського національного академічного театру оперети. Заслужений діяч мистецтв України, народний артист України; Балан Микола Іванович (1968, Старий Лисець) — генерал-майор, заступник командувача Національної гвардії України; Лущак Анатолій Романович (1967, Старий Лисець) — майстер спорту СРСР із самбо, кандидат наук, підполковник міліції, «Почесний динамівець», занесений на дошку пошани МВС України; Дзюрак Дмитро Васильович — командир сотні УПА «Чорні чорти» ім. Гамалії куреня «Підкарпатський» ТВ 22 «Чорний Ліс», лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА. Загинув у селі.
Економіка Місцева газета «Моє село Старий Лисець» (спеціальний випуск районної газети «Вперед») висвітлює діяльність органу самоврядування, актуальні проблеми та способи їх вирішення, визначні події в історії села Старий Лисець та спортивні здобутки місцевих команд. На початок 2018 року вийшло 65 номерів. У 2023 р. газета вже не видається. На території села успішно функціонують сільськогосподарський кооператив «Бистриця», два садівницькі товариства, до десяти приватних підприємств, більше десяти магазинів, кафе, цехи з виробництва стільців, пилорама. На Покрову була відкрита сучасна перукарня; На території колишнього військового полігону облаштовано навчально-тренувальний центр «Лисець» Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ України, де живуть і навчаються 155 першокурсників. Тут на місці зруйнованої в комуністичні часи церкви збудували капличку святого Дмитрія. Сільська рада допомагає центрові, чим може; натомість у Старому Лисці планують організувати надання селянам безкоштовних правових консультацій викладачами юридичного інституту;
Спорт Футбол, Волейбол, Баскетбол, Футзал; Самбо, Вільна боротьба, Бокс, Важка атлетика, Гирьовий спорт; Легка атлетика; Гімнастика; Стрільба з пневматичної зброї; Гольф;
Футбол Футбольна команда в селі Старий Лисець була створена у травні 1958 року. Виступала під назвами: «Старий Лисець» або під назвою місцевого колгоспу: імені Кірова (1958) та імені XXI з'їзду КПРС (1959—1970), «Колос» (1971 — по липень 1992), «Луквиця» (з серпня 1992—1996), «Інтер» (1997—2003), «Курсант Прикарпаття» (2004), «Бистриця» (2005—2021).
Домашні матчі, найімовірніше з 1962-го або 1963-го року, проводить на Центральному сільському стадіоні (за часів СРСР — «Колос»), який розташований у центрі села Старий Лисець по вулиці Лисецькій, 26. Вміщує близько 1000 глядачів (278 місць обладнано індивідуальними сидіннями). Розміри футбольного поля — 100×64 м.
З 2007 по 2012 рр. до домашніх матчів місцевої «Бистриці» виходили футбольні програми (більше 50-ти випусків, їх автор — Роман Дмитрів).
У жовтні 2008 року за ініціативи Анатолія Лущака, Романа Дмитріва, у світ вийшло видання Р. Дмитріва «Хроніка Старолисецького футболу. 1958—2008» (352 ст., іл.), в якій висвітлюється славний шлях місцевої команди та пам'ятні футбольні події в Старому Лисці за його 50-річну історію. У серпні 2014 року у Старому Лисці відбулося футбольне свято, присвячене перемогам старолисецької команди в чемпіонаті Богородчанського району 1964 року (дебютний успіх) та першості Івано-Франківської області сезону 1993/94.
У чемпіонатах та першостях Івано-Франківської області футбольна команда Старого Лисця брала участь понад 15 разів: Перша ліга / Група «А» (3 рази): 1974, 1975, 1994/95. Друга ліга / Група «Б» (7 разів): 1972, 1973 (переможець), 1976, 1977 («Беркут»), 1978 («Бистриця»), 1980, 1993/94 (переможець). Третя ліга / Група «В» (2 рази): 1981, 1992/93 (переможець).
Першість облради ДСТ «Колос» / ДССТ «Колгоспник» (не менше чотирьох участей): 1968 (IV-те місце), 1971, 1973, 1979: Кубок Івано-Франківської області: кращий результат — 1/8 фіналу: 1983 (стартували з 1/16 фіналу), 1994/95 (стартували з 1/32 фіналу). Кубок облради ДСТ «Колос» на приз «Золотий колос»: кращий результат — фіналіст (1973), півфіналіст (1974). Кубок Чемпіонів міст і районів Івано-Франківської області (2 участі): фіналіст (2009), 1/8 фіналу (2019/20). Учасник Кубка Підгір'я (1994) та Кубка Федерації пам'яті Мирослава Думанського (1995).
У чемпіонатах і першостях району команда провела більше 40 сезонів (1959—2019/20 з перервами), з яких у 22 випадках була призером: Чемпіон району, до якого село належало (7 разів): 1964, 1965, 1967, 1985, 1986, 1990, 2008. Срібний призер чемпіонату (10): 1969, 1970, 1982, 1983, 1988, 1989, 1992 (весна), 1998, 2018/19, 2019/20. Бронзовий призер чемпіонату (5): 1961 або 1962, 1996, 1997, 2007, 2010. Близько 10 разів команда займала місця з четвертого по шосте (у тому числі п'яте місце в сезоні 2017/18). Переможець Першої ліги першості Тисменицького району (1): 2006 Володар Кубка району, до якого село належало (3): 1966, 1970, 1983; фіналіст Кубка району (7): 1965, 1968(?), 1981, 1990, 1997, 2000, 2008, 2017/18. Володар Кубка сезону (1983), фіналіст Суперкубка Тисменицького району (2008). Багаторазовий переможець і призер передсезонних змагань, у тому числі володар (2010, 2018) і фіналіст (2014) Кубка пам'яті В.Чорновола. Переможець (1979) та двічі фіналіст футбольного турніру, присвяченого Всесоюзному дню фізкультурника. Дворазовий Володар (2015, 2017) і багаторазовий фіналіст Кубка районної газети «Вперед» (1968, 1969, 1985(?), 2011, 2012, 2016), четверте місце (2018).