Ма́льта, офіційна назва Респу́бліка Ма́льта (, ) — південноєвропейська острівна держава на однойменному архіпелазі в Середземному морі. Лежить за 80 км від Італії, 284 км від Тунісу та 207 км від Лівії. Має населення приблизно у 470 000 осіб і площу 316 км², що робить її 10-ю найменшою країною світу та 5-ю за густотою населення. Її столиця і порт, Валетта — найменша столиця Європейського Союзу. Офіційною та національною мовою є мальтійська, яка походить від сицилійської арабської, яка розвивалася в Сицилійському еміраті, у той час як англійська мова є другою офіційною. Рельєф гористий, включає острови Гоцо 67 км² і Коміно 2,5 км².
Мальта заселена приблизно з 5900 року до н. е. Її розташування в центрі Середземномор'я історично надавало їй великого стратегічного значення як військово-морської бази, і, як наслідок, ціла низка держав керували й боролись за контроль над островами, включаючи фінікійців та карфагенян, римлян, греків, арабів, норманів, арагонців, госпітальєрів, французів та британців. Більшість цих іноземних впливів залишили певний слід на античній культурі країни.
Мальта стала британською колонією в 1813 році, слугуючи станцією для кораблів і штаб-квартирою Британського середземноморського флоту. Під час Другої світової війни країна була під загрозою окупації країнами Осі (див. Битва за Мальту) і слугувала важливою базою союзників для операцій у Північній Африці та Середземномор'ї. Британський парламент ухвалив закон про незалежність Мальти в 1964 році, надавши Мальті незалежність від Сполученого Королівства як держави Мальти, з королевою Єлизаветою II як її главою держави і королевою. Країна стала республікою у 1974 році.
Мальта держава-член Співдружності Націй та Організації Об'єднаних Націй з моменту незалежності і приєдналася до Європейського Союзу у 2004 році; країна стала частиною валютного союзу єврозони у 2008 році.
Мальта — туристичний напрямок із теплим кліматом, численними рекреаційними зонами та архітектурними й історичними пам'ятками, серед яких три пам'ятки світової спадщини ЮНЕСКО: Хал-Сафліені, Валлетта та мегалітичні храми Мальти, які є одними із найстаріших окремих кам'яних споруд у світі.
Етимологія
Походження назви Мальта невизначене, а сучасні варіації походять від мальтійської мови. Найпоширеніша версія полягає в тому, що слово Мальта походить від грецького слова , мелі, «мед».. Стародавні греки називали острів (Melitē), що означає «мед-солодкий», що ймовірно стосується унікального виробництва меду на Мальті; на острові мешкає ендемічний підвид бджіл. Римляни називали острів Меліта, що можна вважати або латинізацією грецької , або адаптацією дорійської грецької вимови того ж слова . У 1525 році Вільям Тиндаль використав транслітерацію «Меліт» у Діяннях 28: 1 для Καὶ διασωθέντες τότε ἐπέγνωμεν ὅτι Μελίτη ἡ νῆσος καλεῖται, як це було знайдено в його перекладі Нового Заповіту з грецької мови.
Інша версія говорить про те, що слово Мальта походить від фінікійського слова Малетт, «гавань» або «порт». Мало інших етимологічних згадок зустрічається в класичній літературі, при цьому термін Мальта з'являється в теперішньому вигляді в Ітинерарії Антоніни (Itin. Marit. P. 518; Sil. Ital. Xiv. 251).
Природа
Острівна держава Мальта вирізняється не лише всесвітньо відомими пам'ятками історії та культури, а й унікальною природою, високим біорізноманіттям, значною кількістю ендемічних видів і різноманіттям ландшафтів, що сформувалися під впливом середземноморського клімату, геології та тисячоліть взаємодії людини з довкіллям.
Республіка Мальта — це маленька острівна держава в Південній Європі, розташована в центральній частині Середземного моря між Італією (96 км на південь від Сицилії) та Північною Африкою (295 км на північ від африканського узбережжя Тунісу). Загальна площа країни — всього 316 км², що робить Мальту однією з найменших суверенних держав світу. Географічні координати країни приблизно 35°50′ північної широти і 14°35′ східної довготи. Мальтійський архіпелаг — це насамперед острови Мальта та Гозо. До нього також входять необжиті острови Святого Павла, Філфла та Коміно, а також крихітні Комінотто та Філфолетта. Довжина Мальти — 27 км, ширина — 15 км. Гоцо удвічі менший, а Коміно — всього 2 км завдовжки.
Геологічно країна знаходиться на пелагійській платформі — частині континентального шельфу, що простягається на південь від Сицилії. Глибоке підводне плато й Мальтійський уступ — великий підводний геологічний рубіж — відокремлює мальтійські води від глибинних районів Середземного моря. Острови мають осадове походження: вони сформувалися з карбонатних відкладів, утворених у олігоцені—міоцені (близько 30—20 млн років тому). Основний масив гірських порід — кальцитовий вапняк — характеризує архіпелаг як типовий середземноморський карстовий регіон.
Рельєф островів має рівнинний характер. Загалом територія представлена низькими плато та ніжними пагорбами, без гірських хребтів. До основних форм рельєфу можна також віднести вапнякові платформи й тераси (на поверхні простягаються плоскі або спадаючі до моря ділянки), кліфи та узбережжя (значні скелясті обриви формуються переважно на західному узбережжі, де вапнякові пласти піддаються ерозії вітром і хвилями), глибокі долини (у сезон дощів короткочасні потоки стікають у ці вапнякові улоговини, створюючи специфічні рельєфні форми). Найвища точка — Та'Дмеєрек на острові Мальта піднімається лише до 253 м над рівнем моря. Через карстовий характер порід на островах часто трапляються печери, западини й вапнякові тріщини, а також невеликі берегові бухти й лагуни.
Мальта має типовий середземноморський клімат: жарке сухе літо і м'яка волога зима. Влітку середні температури сягають 25–29 °C, а повітря майже не має опадів. Взимку середня температура коливається близько 12 °C, з прохолодними, але рідко морозними ночами. Острівний клімат генерує близько 3000 годин сонячного світла на рік, що більш ніж у багатьох інших частинах Європи. Найбільше дощів випадає в період з жовтня по березень, а з червня по серпень опади майже відсутні. Така сезонна нерівномірність створює дефіцит прісної води — одну з ключових природних проблем країни. Клімат також характеризується північно-західними й північно-східними вітрами, які можуть бути сильними та впливати на морські хвилі й погоду.
На Мальті немає великих річок або природних озер, постійні водойми відсутні через маленьку площу та посушливий клімат. Є тільки дрібні тимчасові струмки під час сильних дощів і рідкісні природні джерела, але жодних значних водотоків. Система підземних вод є важливим джерелом, але зазвичай воно малопотужне. Через брак прісної води країна значною мірою покладається на опріснення морської води й ефективне управління обмеженими водними ресурсами.
Ґрунти на Мальті дуже молоді й формувалися прямо на вапняковому материнському матеріалі. Вони мають невелику потужність, малу плодючість і підлягають значній ерозії.
За оцінками ботаніків, на Мальті росте понад 1000 видів судинних рослин, з яких близько 700 — місцеві, а приблизно 25 — строго ендемічні або субендемічні. Серед ендеміків можна відзначити Palaeocyanus crassifolius — національну рослину Мальти, Cremnophyton lanfrancoi, Darniella melitensis та інші види, що вирізняють флору архіпелагу.
Переважна частина території зайнята маквісом і гаригою — середземноморськими чагарниковими заростями та ксерофітною рослинністю. Тут можна побачити такі характерні види і групи рослин, як чебрець, розмарин, рейган (шипшина), спургії та інші типові середземноморські рослини. Місцями трапляються сухі степи та трав'янисті ділянки, окремі оливкові гаї, інтродуковані насадження (лимон, інжир, сосна тощо). Багато видів рослин є спеціально адаптованими до солоних вітрів і бідних ґрунтів; серед них — дикі орхідеї, іриси, маки, а також низка ендемічних видів. Є також сільськогосподарські плантації (в основному терасовані), на яких вирощують виноград, овочі та інші культури.
Фауна Мальти не надто багата в чисельному сенсі, але досить розмаїта. У межах архіпелагу зареєстровано тисячі видів безхребетних: комах, павукоподібних і молюсків, чимало з яких ендемічні або мають локальні підвидові форми. Основними групами хребетних є птахи (перелітні види численні; деякі морські птахи використовують острови як місця відпочинку), плазуни (стінна ящірка мальтійська (Podarcis filfolensis), гекони, змії) та ссавці (деякі дрібні, як підвиди землерийок та кажани (частина видів інтродукована людиною). На скелястих схилах гніздиться синій дрізд — національний птах Мальти.
Середземне море навколо Мальти багате на підводні середовища, де живуть різноманітні види риб, молюсків, восьминогів й рифові мешканці — їх можна спостерігати під час занурень у кристально чистій воді. Зарості зеленої водорості Posidonia oceanica створюють один із найцінніших морських оселищ, що забезпечує притулок для молоді риб та інших морських тварин.
Через обмежену площу й інтенсивну людську діяльність природні екосистеми Мальти перебувають під серйозним тиском. Урбанізація, сільське господарство, туристичний трафік і зміни клімату впливають на рідкісні оселища. У відповідь на це створено природоохоронні зони та заповідники, зокрема Għadira Nature Reserve (важливий осередок для водоплавних птахів), Simar Nature Reserve (штучно відновлені водно-болотні угіддя для підтримки дикої природи), Il-Ballut ta'Marsaxlokk (солончакова територія під захистом Natura 2000). Ці та інші природоохоронні території підтримують стан екосистем, сприяють відновленню природних популяцій та надають місце для наукових досліджень та екологічної освіти.
Історія
Давня історія
Назву острову надали фінікійці, чия колонія мала ім'я Малет (нині — Мдіна). Пізніше острів опинився під владою Карфагена, а потім — Риму. З IV по IX століття нашої ери — у складі Візантійської імперії.
У 870 році острів завоювали араби. Після того його знову заселили мусульмани з африканського узбережжя в XI столітті н. е. Сучасна мальтійська мова — арабського походження. Вплив на мальтійську мову також мали мови Римської імперії, сучасна мальтійська мова користується латинською абеткою.
Середньовіччя 1053 році після поразки від норманів на Мальту втік сицилійський емір Хасан аль-Самсам, де заснував Мальтійський емірат зі столицею в МдініEmirates of Sicily and Malta. 1090 року на острів напали сицилійські норманці на чолі з графом Рожером I. Емір Хасан аль-Самсам II став васалом, але зберіг внутрішню автономіюEmirates of Sicily and Malta.
Встановлення християнської влади на Мальті відбулося лише після чергового вторгнення нормандців на чолі з сином графа Рожера, королем Сицилії Рожером II у 1127 році. Тоді на Мальту прибули християнські поселенці, включно з королівськими адміністраторами, залогою гарнізону, торговцями та духовенством. Їхні мови злилися з сикуло-арабським діалектом, яким розмовляло мусульманське населення, і зрештою перетворились на мальтійську мову. Це призвело до християнізації Мальти, хоча іслам зберігся на островах приблизно до 1250 року. З 1224 року почалася політика з витискання мусульман з острова. 1240 року останнього еміра Джафара V повністю позбавлено влади, проте його нащадки зберігали головування над місцевою мусульманською громадою до 1356 рокуEmirates of Sicily and MaltaArab Rule in Malta.
У 1192 році король Танкред Сицилійський призначив Маргарита да Бріндізі першим графом Мальти, можливо, за його несподіваний успіх у захопленні імператриці Констанції, яка претендувала на престол. У 1194 році чоловік Констанції, імператор Священної Римської імперії Генріх VI Гогенштауфен, завоював Сицилійське королівство разом з мальтійським графство Маргарита і острів стає частиною Священної Римської імперії.
У 1282 році Мальта (разом з Сицилією) потрапляють під владу Арагонського королівства. Першу мальтійську шляхетність засновано 1350 року. Мусульмани розграбували острів 1429 року, з чого почався довгий період занепаду економіки і культури.