«Найдовша соломинка» () — радянський художній фільм режисера Дзідри Рітенберги, знятий на Ризькій кіностудії у 1982 році.
Сюжет Перший післявоєнний рік. У невеликому містечку з'являється незнайомець, який наполегливо намагається знайти людину, відому йому на ім'я Лис. Незабаром він виходить на кероване обережним конспіратором Франциском підпілля і розповідає тому про причини своєї появи. За словами молодої людини, він виконує доручення пані Мурської, яка заховала у схованці, напередодні втечі за кордон, сімейні коштовності. Попутно він натякає, що має повноваження для переговорів з учасниками опору і є довгоочікуваним емісаром від іноземних спецслужб. Сам Франциск не схильний довіряти загадковому зв'язковому. У нього є інформація, що новоприбулий підозріло схожий на вбитого фашистами чотири роки тому сина місцевого доктора Юріса Вілкса.
У ролях Георгій Тараторкін — Юріс Вілкс (Забелла) Світлана Смирнова — Вероніка Альгіс Матульоніс — Франциск Ольгерт Кродерс — Едвардс Вілкс Едгар Лієпіньш — Леопольд Мурський Еугенія Плешкіте — Юшкене Петеріс Криловс — Юшка Сергій Юдін — Філіпп Юріс Лавіньш — Антс Болеслав Руж — Казимир Улдіс Думпіс — Одноокий Вікторас Плют — майор Хельмут Калниньш — зв'язковий Юріс Стренга — австрієць Володимир Жук — ксьондз
Знімальна група Автори сценарію: Григорій Канович, Саулюс Шалтьоніс Режисер-постановник: Дзідра Рітенберга Оператор-постановник: Гвідо Скулте Художник-постановник: Улдіс Паузерс
Посилання