Урарту

Урарту, Біайнілі, Наірі () — стародавня держава в південно-західній Азії, розташована на території сучасних Вірменії, східної Туреччини і північно-західного Ірану. Існування Урарту, як союзу племен, документально підтверджене з XIII, як держави з VIII ст. до н. е..

В першій чверті I тис. до н. е. Урарту займало панівне становище серед держав Передньої Азії. Урарту припинило існування в VI столітті до н. е.Піотровский Б. Б. Ванське царство (Урарту), Видавництво Східної літератури, Москва, 1959. Держава Урарту залишила великий вплив на культури і держави Південного Кавказу й Вірменського нагір'я, включаючи Вірменію, яку вважають «культурною спадкоємицею» Урарту.

Історія вивчення Відкриття

Сучасна історична наука відкрила для себе Урарту на початку XIX століття. Учені звернули увагу на оповідання середньовічного вірменського історика Мойсея Хоренського про участь цариці Ассирії Шамірам (Семіраміди) в спорудженні міста на березі озера ВанМовсес Хоренаці История Армении, Айастан. - Ереван, 1990. - ISBN 5-540-01084-1 (Електронна версія ). У 1827 році Французьке азійське товариство направило в район Вана першого дослідника — молодого вченого Шульца. 1829 року його вбили курди, проте матеріали праць ученого до 1840 року потрапили до Франції і були опубліковані. Шульц замалював виявлені ним клиноподібні написи, які виявилися неправильними. Прорив у вивченні урартської мови відбувся лише на початку XX століття, коли вдалося ефективно співвіднести її одночасно з декількома кавказькими мовами. Великий внесок до розробки граматики урартської мови внесли Н. Я. Марр, І. І. Мещанінов, Б. Б. Піотровський, Йоганнес Фрідріх, Г. А. Меликішвілі і І. М. Дьяконів. Зусиллями цих учених був опублікований повний корпус знайдених написів урартською мовою, переклади цих написів, а також встановлений зв'язок урартської мови з хурритською. За сучасною гіпотезою З. А. Старостіна, урартська і хурритська мови споріднені з нахсько-дагестанськими мовами. Ця гіпотеза - загальноприйнята в сучасній лінгвістиці, проте береться під сумнів деякими ученими Вірменії в рамках ревізіоністських концепцій історії Урарту.

Археологічні дослідження

Археологічне вивчення Урарту спочатку проходило в околицях озера Ван. У 1879 році там проводила розкопки експедиція Британського музею, в 1898—1899 роках німецька експедиція, а з 1911 по 1916 роки, коли значна частина території Урарту була під контролем Росії, серію розкопок здійснювала Російська археологічна експедиція під керівництвом академіків І. А. Орбелі і Н. Я. Марра. Розкопки в цьому регіоні частково ускладнені у зв'язку з політичною нестабільністю, що продовжується, в зоні центрального Урарту (боротьба курдів Туреччини за незалежність). Деякі урартські пам'ятники (наприклад, Топрах-Калі) регулярна армія Туреччини використовує як опорні пункти. Активніше (а також з використанням сучасних методів) йшли дослідження на північно-східній околиці Урарту в сучасній Вірменії поблизу Єревану і Армавіра, де з 1939 року йшли систематичні археологічні розкопки.

Джерела Писемні джерела Сучасна наука має у своєму розпорядженні обмежені відомості про державу Урарту, тому в історії Урарту залишається багато невирішених питань і малообґрунтованих припущень, що головно пов'язано з недостатнім об'ємом археологічних робіт. З письмових джерел ученим відомі:

згадки Ассирією Урарту в період з XIII по VIII століття до н. е. Джерела Ассирії є основою більшої частини історичних даних про Урарту, а також основою хронології Урарту. Завдяки встановленому взаємозв'язку між Ассирією і урартськими правителями, учені дістали можливість встановити дати правління урартських царів і зіставити різні історичні події в Урарту. Див. також: Список правителів Урарту; вавилонські хроніки VII століття до н. е., що відносяться, головним чином, до занепаду Урарту; короткі згадки в хеттських ієрогліфічних текстах; урартські написи, виконані, головним чином, клинописом, запозиченим у ассирійців.

Багато з цих джерел містять лише короткі згадки про Урарту, а також часто мають вузьку господарську або культову спрямованість.

Пам'ятники матеріальної культури

Окрім письмових джерел збереглися урартські пам'ятники і предмети мистецтва, багато з яких досі маловивчені. Незважаючи на те, що Урарту займало велику територію, організовані археологічні розкопки проводилися лише у двох місцях: в центрі стародавнього царства, на місці колишньої фортеці-столиці Урарту міста Ван (на Ванській скелі і в Топрах-Калі) і поблизу міста Єреван (фортеця Тейшебаїні на горбі Кармір-Блур і фортеця Еребуні на горбі Арін-Берд). Результати деяких археологічних експедицій кінця XIX століття були опубліковані лише наприкінці XX століття. Окрім цього, поширені випадки, коли дослідники приймали урартські зразки мистецтва за ассирійські і навпаки. До власне урартського мистецтва впевнено можна віднести лише знахідки пізнього періоду Урарту.

Виявлені пам'ятники урартської писемності і мистецтва в основному зосереджені в Британському музеї, Ермітажі і в історичних музеях Вірменії та Грузії.

+ Приклади джерел для вивчення Урарту

Ліворуч — напис на фундаменті храму у фортеці Еребуні на пагорбі Арін-Берд біля Єревана. (Напис виконаний урартською мовою клинописом, запозиченим у ассирійців. Текст приписує побудову храму царю Аргішті I.) Праворуч — фрагмент бронзового Шолома епохи Сардурі II, на якому зображений популярний у давнину мотив «Дерева життя». (Шолом виявлено при розкопках фортеці Тейшебаїні на пагорбі Кармір-Блур.)

Географія і топоніміка Розташування Урарту

Урарту розташовувалося на Вірменському нагір'ї — гірському масиві Передньої Азії, що має висоту 1500—1800 м над рівнем моря. Рельєф Вірменського нагір'я відрізняється великою різноманітністю, за що територія, а також надалі країна Вірменія, отримали назву «Країна контрастів». На Вірменському нагір'ї поєднуються високі гірські хребти, один з яких включає найбільшу вершину Передньої Азії — гору Арарат, і долини з м'яким кліматом і родючим ґрунтом. Тут же беруть початок чотири найбільші річки Передньої Азії: Тигр, Євфрат, Мурат і Аракс. На Вірменському нагір'ї розташовано три озера, які також сильно відрізняються один від одного:

озеро Ван. Знаходиться на висоті 1720 м над рівнем моря, рівень води в озері циклічно міняється, вода солона, непридатна для пиття, але в озері водиться один вид риби. озеро Урмія. Знаходиться на висоті 1250 м над рівнем моря, вода надзвичайно солона, але низовинне узбережжя озера сприятливе для землеробства. озеро Севан. Знаходиться на висоті 1915 м над рівнем моря, вода прісна, озеро багате рибою.

Природні умови

Клімат Вірменського нагір'я, де розташовувалося Урарту, відрізняється великою різноманітністю. Тут є і альпійські високогірні луги (2700—2950 м над рівнем моря), і пустелі, і ліси, і родючі рівнини. Клімат, головним чином континентальний. Особливо суворі кліматичні умови на північно-західній частині нагір'я, на Ерзурумському плато (1800 м над рівнем моря). Тут зима триває до 7 місяців, морози доходять до −40 °C, проте все ще зберігається можливість для розвитку землеробства. Низовинні райони Вірменського нагір'я бідні опадами, на них землеробство розвивається тільки за допомогою штучного зрошування. Південно-східна частина нагір'я має м'який середземноморський клімат.

Хоча в наш час лісів на Вірменському нагір'ї небагато, в давнину місцевість була багата лісовими масивами, що частково збереглися лише на Понтійських і Курдських (Курдистанських) горах.

Вірменське нагір'я багате корисними копалини, які були особливо цінні в давнину: тут є родовища заліза, міді, свинцю і олова.

Назва держави Урарту

Урарту. Ассирійські джерела ХІІІ-ХІ століть до нашої ери згадують племена Уруатрі чи Уратрі (U-rat-ri) у верхів'ї Великого Забу на південний-схід від озера Ван. Є припущення, що ця назва означає «висока країна». Пізніше назву Урарту Ассирійці використовували на позначення держави Біайнілі, головні землі якого частково покривалися з територіями старого племінного союзу. Чому ассирійці використали стару назву, точно не відомо. Назва Урарту використовувалася в Ассирії з IX століття до н. е. до кінця існування Ассирії. Біайні (Біайнілі). Місцева назва з неясною етимологією. Багато дослідників вважає, що це самоназва Урарту — така найпоширеніша версія. Проте є думка, що це назва лише внутрішньої (центральної) області Урарту Ванське царство. Сучасна назва Урарту, використовувана деякими дослідниками, пов'язана з тим, що столиця держави знаходилося на березі озера Ван. У радянській літературі відповідно до марксистських теорій розвитку суспільства проводилася чітка відмінність між «союзом племен» на території Ванського царства (до XI століття до н. е.) і власне Ванським царством (з XI століття до н. е.). Існує також припущення, що слово «Ван» етимологічно пов'язане з «Біайнілі». країна Наїрі. Наїрі — ранньоассирійська назва «Групи племен» на території Урарту. Ця назва зустрічається в XIII—XI століттях до н. е., причому озеро Ван зберегло свою стару назву «Море країни Наїрі» (tâmtu ša mât Nairi) і в пізньоассирійських текстах. Деякі дослідники вважали ассирійське слово «Наїрі» назвою народу хурритів, що дає ясну версію походження народів Урарту. Ця точка зору підкріплюється дослідженнями про зв'язок мови Урарту з хурритською мовою. Арарат. Масоретська вокалізація арамейської назви території, яку займало Урарту. Вокалізація зустрічається в біблейських текстах і збереглася в сучасній топонімії. Халдія. Деякі історики XIX століття ототожнювали пізніше Урарту із згадуваним у античних істориків країною халдаїв () на підставі фонетичного зіставлення з ім'ям верховного божества урартів, богом Халді. Проте подальші лінгвістичні та історичні дослідження, а також середньовічні вірменські джерела вказують на вірогідну помилковість такого зіставлення. Аратта — стародавня гірська країна, що згадується ще в 3 тисячолітті до н. е. в шумерських текстах. Ототожнення Аратти з Урарту є малопоширеною в сучасній науці теорією, зроблене декількома дослідниками на фонетичній основі, а також частково аргументоване англійським вченим Девідом Ролом. Якщо таке ототожнення виявиться справедливим, то історію Урарту слід поглибити на 1500 років до III тисячоліття до н. е. Проте ніяких археологічних або надійних письмових джерел, що пов'язують Урарту з Аратою, не виявлено, і більшість учених вважає, що Аратта розташовувалася в горах центрального або південно-західного Ірану і ніяк не пов'язана з Наїри/Урарту.

Назви інших об'єктів Урарту Історія Походження племен Наїрі/Урарту

Існує декілька суперечливих теорій походження племен Наїрі. Хурритська. Хурритська теорія — теорія, що не полягає у масштабній міграції «племен Наїрі» з інших місць. Згідно з цією теорією слово «Наїрі» є транскрипцією ассирійського слова хуррити, і, таким чином, «племена наїрі» — автохтонне населення Передньої Азії. Ця точка зору підкріплюється науковими роботами середини ХХ століття, що аргументують зв'язок мови Урарту з хурритською мовою. Західна. Західна теорія має на увазі міграцію населення Урарту із заходу — з території Греції, а також зв'язок урартів з мінойською цивілізацією, греками і етрусками. «Західна теорія» виникла на початку ХХ століття, коли граматика урартської мови ще не була вивчена, і на підставі того, що вірменська мова відноситься до індоєвропейських мов, передбачалося, що урартська мова також індоєвропейська. В середині ХХ століття, коли був встановлений зв'язок між урартською і хурритською мовами, «Західна теорія» відійшла на другий план, проте незабаром було висловлено припущення, що урартські написи робилися лише на офіційній мові правлячої верхівки, а рядові урарти могли розмовляти на одній з індоєвропейських мов, близьких до сучасної вірменської. Певний варіант «західної теорії» допускає теорія Іванова — Гамкрелідзе про міграції індоєвропейських народів. Хеттська. — різновид західної теорії, яка на підставі великого числа хеттських запозичень в урартській мові, припускає виділення «племен Наїрі» з хеттів.