Вели́ка Бийгань () — село в Україні, у Закарпатській області, Берегівському районі, центр Великобийганської сільської громади.

Колишні назви: Велика Бейгань, Велика Бейгонь.

У селі розташована Свердловина № 108 — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

Є залізнична станція, яка знаходиться на напрямку Чоп — Батьово — Берегове — Виноградів — Хуст — Тячів — Солотвино.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокугорська165787.53 %українська22511.89 %російська100.53 %циганська10.05 %Усього1893100 %

Герб Щит розтятий срібним і лазуровим. У першій частині рука в червоному одязі, що тримає зелену виноградну лозу з таким же листям і лазуровими гронами. У другій частині із зеленою базою срібний півмісяць вліво з людським обличчям, що супроводжується зверху двома золотими шестипроменевими зірками в балку, а знизу — золотим пнем поверх бази.Герб села

Історія села Перше поселення на навколишній місцевості з'явилися в епоху короля Арпада (9-10 ст.) і мало назву Ов-Бийгань.  Археологами знайдені й давніші сліди людського освоєння — стоянка людини, знайдена на землях села, датується періодом 20-30 тис. років до н. е., одне поселення — 5 тис. до н.е., інше  -  2-1 ст. до н. е. Назва села, вочевидь, походить від власного імені Беган.

З ХІ ст. селом володіє рід Бийгані. Перша письмова згадка про Бийгань — в літописі 1333 р. Згодом перші власники села втрачатимуть свої володіння. У 1646 році князь Дьердь Ракоці захопив чотири кріпосних володіння Томаша Бегані. У 1794 році власником володінь Бийгані був Янош Дерчені-Вийг. В наступні часи Бийгань належала родинам Немешів, Шіро і Томпа.

1904 р. Міністерство внутрішніх справ Угорщини затвердило герб селища: на срібному щиті рука в червоному рукаві, що тримає зелену виноградну лозу з п'ятьма гронами.

Архітектурні пам'ятки

Храми Перша церква в селі була збудована католиками в 1418 р. В 1565 р. перейшла у власність реформатів, під час пожежі 1686 р. була практично повністю знищена. Відновили храм в 1743 р., в 1760 р. до нього  добудували вежу. Протягом 1839—1846 рр. пройшла ґрунтовна реставрація, 1 листопада 1846 року відбулося урочисте відкриття храму та його освячення під титулом Всіх Святих. Нині церква внесена до списку Пам'яток архітектури місцевого значення як «романо-готичний костьол».

Неподалік від реформатської церкви по тому ж боку вулиці знаходиться греко-католицька церква, побудована у 1805 р., з невеликою дерев'яною дзвіницею. Церква знаходиться дещо в глибині двору, на передньому плані комплексу споруд — нова дерев'яна дзвіниця. Вона збудована в 2009 р. Юлієм Товтом, на фасаді дзвіниці угорською мовою написано: «Кличу живих, плачу за мертвими, відкликаю бурю».

Садиба Немеша З іншого боку від реформатської церкви, неподалік від неї, стоїть цікавий об'єкт промислової архітектури — сховище для зерна, збудоване в 1908 р., і понині діюче. Сховище належало місцевому землевласнику Іштвану Немешу, у теперішній час є колективною власністю кількох місцевих родин.

Практично навпроти зерносховища збереглась садиба Іштвана Немеша, орієнтовний вік — початок ХХ ст. Садиба розташована поруч із великою спорудою Будинку культури, збудованого наприкінці 1980-х. Нині в ньому міститься сільська рада, поштове відділення, бібліотека та стоматологічне відділення. Більша ж частина будівлі, із великим спортзалом, пустує та занепадає.

В колишній садибі в радянській час була колгоспна контора, а потім дім занепав, і лише нещодавно був врятований. Коштом  голландських  благодійників в ній влаштований дитячий садок. Будинок зазнав внутрішніх перебудов, але його зовнішній вигляд відповідає вигляду угорських маєтків та родових садиб Закарпаття.

Біля дитячого садку (колишньої садиби) між деревами в 1974 р. встановлений пам'ятник радянським воїнам, з залізобетону та бризоліту, автори -  А. Горват та І. Орбан. Неподалік, навпроти входу до Будинку культури, стоїть мармурований  пам'ятник на честь репресованих сталінським режимом, встановлений в 1993 р.

Археологічні знахідки На горі, що піднімається з південного боку села, виявлено два пізньопалеолітичних місцезнаходження, зібрано нуклеуси, відщепи, знаряддя з кременю. В селі знайдено великий бронзовий скарб із 115 предметів, у тому числі два фрагменти мідних чекано-молотів. Скарб датується гальштатським часом. Другий бронзовий скарб виявлено у 1963 році під час риття колгоспного водоймища. У його складі 11 предметів, датуються добою пізньої бронзи.

У кінці ХІХ століття між селами Мала Бийгань та Велика Бийгань була засвідчена курганна група, тепер розорана. У східному напрямку від села, біля залізниці, розташований курган висотою 0,8 метрів, діаметром 25–30 метрів. Поселення доби бронзи розташоване на правому березі річки Верка. В цій місцевості у 1909 році знайдено бронзовий скарб з восьми предметів, що датується епохою пізньої бронзи.

Відомі особистості В поселенні народився: Жолт Гайдош (* 1993) — угорський футболіст.

Туристичні місця -  Свердловина № 108 — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.

- стоянка людини, знайдена на землях села, датується періодом 20-30 тис. років до н. е.

- два пізньопалеолітичних розташування

- у 1909 році знайдено бронзовий скарб з восьми предметів, що датується епохою пізньої бронзи.

- знайдено великий бронзовий скарб із 115 предметів, у тому числі два фрагменти мідних чекано-молотів.

-  бронзовий скарб виявлено у 1963 році під час риття колгоспного водоймища. У його складі 11 предметів, датуються добою пізньої бронзи.

- У східному напрямку від села, біля залізниці, розташований курган висотою 0,8 метрів, діаметром 25–30 метрів.

- храм 1743 р.

- греко-католицька церква, побудована у 1805 р

- сховище для зерна, збудоване в 1908 р.

- садиба Іштвана Немеша, початок ХХ ст.

- пам'ятник на честь репресованих сталінським режимом

- пам'ятник радянським воїнам, з залізобетону та бризоліту

Примітки

Літературні посилання І Велика, і Мала Бийгань сподіваються на великі туристичні перспективи Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини