Коршівський район — колишній район Станіславської (нині Івано-Франківської) області. Адміністративним центром району було село Коршів.
Адміністративний поділ
Коршівський район утворений згідно указу Президії ВР УРСР від 17 січня 1940 року зі ґмін Коломийського повіту: Камьонкі Вєлькє, Коршув, Свєнти Станіслав і Тлумачик.
В лютому 1940 р. село Княждвір поділено на два: Горішній Княждвір і Долішній Княждвір з окремими сільрадами, а 23 жовтня 1940 р. указом Президії Верховної Ради УРСР Княждвір Горішня і Княждвір Долішня сільські ради передані з Коршівського району до Печеніжинського. Тим же Указом Президії Верховної Ради УРСР 23 жовтня 1940 р. Хороснівська сільська рада передана з Отинянського району до Коршівського. До складу району входили 17 населених пунктів: Ліски, Казанів, Велика Кам'янка, Жукотин, Лісна Слобідка, Лісний Хлібичин, Раківчик, Михалків, Сідлиска, Станіславівка, Товмачик, Фатівці, Черемхів, Шепарівці, Йосипівка (Сьвенти Юзеф), Хоросна і власне Коршів.
Передвоєнний період
Постановою Політбюро ЦК КП(б)У від 13 лютого 1940 року було призначено Коршівський районний комітет Комуністичної партії (більшовиків), який очолив перший секретар Конченко М. С. (до призначення працював начальником племсвинорадгоспу № 809 Благодатнівського району Одеської області).
Виконком району очолив східняк Ручко Дмитро Якович. При райвиконкомі було організовано роботу основних відділів і служб районної влади. Коршівський райвиконком призначав і затверджував сільські виконкоми.
Відповідно до наказу НКВС СРСР від 26 лютого 1940 року в Коршеві стали працювати Коршівське районне відділення НКВС, режимна служба МДБ, райпрокуратура і райсуд, районний ЗАГС при НКВС.
З початком радянсько-російської окупації на Коломийщині, а потім і в Коршівському районі було налагоджено роботу радянської системи освіти та введено радянське церковне законодавство.
Коршівський район був сільськогосподарським районом. Весною-літом 1940 року в районі було організовано перші колгоспи в селах Черемхів та Великій Кам'янці.
У 1940 році в селі Жукотин було створено Коршівську районну МТС.
На час збирання зернових у 1940 році у Коршівському районі було 44 молотарки (з них у районній МТС 5 молотарок, 1 локомобіль і 2 двигуни).
Тоді ж на території колишньої німецької компанії в селі Лісна Слобідка було відкрито набір на навчання сільськогосподарської школи, потім — сільськогосподарського технікуму агрономів-рільників.
У квітні 1940 року в селі Казанів було відкрито Коршівську районну амбулаторію, а у селі Велика Кам'янка — Коршівську райлікарню. До середини 1940 року амбулаторії було також відкрито у селах Лісна Слобідка та Товмачик.
Згідно планів райвиконкому одноосібні господарства притягалися до обов'язкових державних платежів, позик та поставок зерна, городніх культур, молока, масла, м'яса і яєць. Для переробки молока навесні 1940 року в Коршеві було відновлено роботу Коршівського районного маслозаводу.
На виконання позики третьої п'ятирічки в липні 1940 року переважна кількість селян району змушені були підписатись на першу для галичан радянську позику в розмірі місячної зарплати. В цій обов'язковій кампанії із 6730 господарств району 5581 господарство було охоплено цією позикою.
Зимою 1940 року районний радянський режим розпочав у районі широкомасштабні репресії колишнього сільського активу та депортації польських осадників і мазурів.
18 березня 1941 року було зареєстровано сільськогосподарську артіль (колгосп) ім. Паризької комуни в районному Коршеві.
Район у горнилі Другої світової війни
З початком радянсько-німецької війни 1 липня Коршівський район на правах союзників зайняли угорські війська. З приходом на Коршівщину німецько-угорської військової і політичної машини почалось життя при новій німецькій окупації і школі.
3 початку квітня 1944 року через села Коршівського району прокотився фронт радянсько-німецької війни. На окраїнах Коршева та інших місцевостей бійці радянської армії зіткнулись з добре укріпленою оборонною лінією німецько-угорських військ. В перебігу фронтових буднів Коршівського району фронт стабілізувався по лінії сіл Михалків-Черемхів-Коршів-Казанів-Лісна Слобідка-Раківчик.
Впродовж майже чотирьох місяців села району за винятком В.Кам'янки-Фатівців-Шепарівців, були ареною бойових дій та епізодичних зіткнень військових частин, де антагоністичні сторони старались просунути фронт: радянська армія у бік заходу — Отинії-Станіслава, а німецько-угорські частини — у бік Коломиї.
У зв'язку із воєнними діями з 18 травня 1944 року з 10 зайнятих Червоною армією сіл Коршівського району було відселено (евакуйовано) 3378 дворів, 10403 людей, 551 коня. Для «охорони» майна у селах залишилось 295 осіб. Села Черемхів, Лісний Хлібичин та інші, які були під німецько-угорськими військами змушені були із своєї ініціативи виїжджати в напрямку Коломиї.
24 травня 1944 року в Коршеві відновив роботу райком КП(б)У. Однак через воєнні дії тут діяв тільки військовий відділ.
Згідно акту комісії Коршівського райвиконкому від 23 березня 1945 року та свідчень очевидців подій того часу в Коршівському районі під час окупації було розстріляно (загинуло за різних обставин) 236 осіб і відправлено у Німеччину 1316 осіб.
22-23 липня по всій лінії фронту і біля районного Коршева розпочався генеральний наступ і остаточне захоплення решти сіл Коршівського району Червоною армією.
Згідно одного із «Именных списков безвозвратных потерь офицерского, сержантского и рядового состава» військових частин є прізвища 275 солдатів, що загинули саме в Коршеві, 170 — у Черемхові, 115 — у Жукотині, 118 — у Михалкові, 176 — у Лісках, 179 — у Л.Слобідці, 137 — у Товмачику, 57 — у В.Кам'янці, 6 — у Фатівцях, 17 — у Л.Хлібичині, 35 — в Юзефівці, 20 — у Красучині, 12 — у Станіславівці тощо.
Як тільки фронт встановився на окраїні районного Коршева, польові воєнкомати Коломиї та Коршева разом із військовими відділами НКВС виявляли і проводили мобілізацію осіб призовного віку на фронт. Мобілізувавши на фронт в перші місяці діяльності радянської влади і їх військових відділів переважну кількість здорового чоловічого населення, Коршівський райвоєнкомат вишукував резерви поповнення армії і домігся за перший післявоєнний рік призову 99 % чоловіків всіх продатних служити в ЧА.
Форпости німців падали один за одним, але й сотнями падали мобілізовані з сіл Коршівського району солдати Червоної армії.
Післявоєнний період
З кінця липня 1944 р. у Коршівському районі стало відновлюватися повоєнне життя за колишніми радянськими законами.
В числі перших радянсько-партійних органів влади відновив роботу райвиконком і його відділи. Головою виконкому Коршівської районної Ради депутатів трудящих надалі в різні роки були Грибчук Т. М., Костишин Д. П., Чумак С. І., Стрельченко Л. І.
Основну і спрямовуючу роль в усіх сферах коршівського життя та організації роботи з питань пропаганди і агітації радянського способу життя відігравав відновлений 17 серпня 1944 року рішенням бюро обкому партії Коршівський районний комітет КП(б)У. Першими секретарями Коршівського райкому партії в різні роки були Балімов Е. Є., Богданов І. Є., Верба П. Т., Мойсеєнко М. А.
Незабаром відновили свою роботу також інші районні служби, і серед них районне статистичне управління, ЗАГС, райпрокуратура, суд, райспоживспілка, комунальні та інші установи, сформовано районний відділ НКДБ (1944—1946, МДБ — 1946—1954 та КДБ — 1954—1959), райвідділ міліції, яким підпорядковувались дільничні міліціонери по селах.
Після повернення із евакуації жителі району почали відбудовувати свої домівки, обробляти занедбані городи, відновили сільські храми.
Для «добровільної» допомоги Радянській армії трудящі Коршівського району «зібрали» на будівництво танкової колони «від трудящих Станіславської області» 43012 крб., 2068 крб. до фонду допомоги родинам військовослужбовців та виконали при плані 650 цнт — 194 цнт (28,9 %) хлібоздачі до фонду ЧА.
Незабаром Коршівський райфінвідділ і відповідні служби райвиконкому провели інвентаризацію землі, майна й інвентаря та завдані війною збитки.
Так в користуванні індивідуальних господарств району було 11861 га землі, колишньої поміщицької, яка ще не використовувалась 1130 га, невжитків — 5021 га. 80 % господарств не мали коней (загалом робочих коней по району було 1042 голови, а господарств без робочих коней було 3950). Плугів у районі було 619, возів 589, молотарок 24, віялок 260. На одного коня в районі припадало 14 га орної землі (у Черемхові 39 га, Михалкові 36 га, Товмачику 50 га). Корів у районі було 3623 голови (безкорівних господарств було 1429 або 28 %).
Актом райвиконкому від 24 грудня 1944 року колгоспам Коршівського району було визначено збитки на суму 23565707 карбованців.
Актами, складеними в березні 1945 року фінвідділом райвиконкому, було визначено збитки одноосібним господарствам району. Так, у районі було 3217 сільських будинків і 5325 надвірних будівель і в тому числі тимчасових. В результаті бойових дій було спалено і розбито 2635 сільських будинків і 4379 надвірних будівель, завдано збитків 2566 дворам на суму 159981300 карбованців, забрано у населення 909 коней та 2930 корів.
З відновленням районної влади в Коршеві було відновлено роботу Коршівської МТС. Парк механізації МТС тоді становив: тракторів — 3 колісні (У-2), авто — вантажні 2 до 1.5 тони, молотарка — 1, плуги лемішні — 3, тракторний причіп — 1, інше обладнання — 1. З 1952 року коштами держави і колгоспів в Коршеві зводились капітальні приміщення районної МТС. При МТС і райвиконкомі діяла також агрономічна і зоотехнічна служби.
Поповнення державного бюджету післявоєнного періоду йшло за рахунок податків, зборів, позик і держпоставок. План обов'язкових поставок і платежів Коршівський райвиконком доводив до кожної сільської ради і кожного господарства. Для накладення величини податків рахівники, що призначались сільськими радами проводили опис кількості городу, поля, саду, плодових дерев, корів, свиней, курей та качок. Так згідно перепису по селах і контролю за якістю перепису станом на 01.10.1955 року в Коршівському районі було ВРХ — 7184 голів в тому числі корів 3779 голів; свиней — 6449 голів в тому числі свиноматок 986 голів; овець — 2192 голів в тому числі вівцематок 1377 голів; кіз — 2353 голів в тому числі козоматок 1702 голів; коней — 1266 голів в тому числі кобилематок 530 голів, робочих коней 926 голів.
Відповідальні працівники районних державних установ проводили роботу щодо забезпечення виконання обов'язкових поставок і платежів. Для «допомоги» селянам в Коршівському районі на кінець 1944 року діяли 17 агітколективів, 373 агітатори: 95 комсомольців, 47 комуністів, 125 інтелігентів, 137 колгоспних агітаторів. Агітаторами проведено 17637 бесід і читок газет, де охоплено 148733 людини. Лекторська група включала в себе 18 людей. Серед селян району проведено більше 150 зборів і мітингів якими охоплено більше 30 тисяч чоловік.
Овочеву продукцію, шкіри свиней, худоби та кіз, що збиралась як держподатки із селянських господарств і колгоспу до початку 50-х років звозили у заготівельні пункти міста Коломиї. З середини 50-х років у Коршеві, як райцентрі, було побудовано склади «Заготживсировини», заготівельно-приймальний пункт шкір та обладнано засолпункт, де проводилась консервація овочів.
З відновленням обов'язкових поставок молока в Коршеві відновив роботу районний маслозавод. Для збору молока від населення в селах району було відкрито сільські молокоприймальні пункти.
З метою залучення від населення готівкових коштів для фінансування заходів, пов'язаних із війною і відбудови народного господарства районні управління держтрудощадкас та держкредиту розповсюджували в кожному із сіл району державні позики, облігації та лотереї.