Джеймс Монро́ (, ; 28 квітня 1758 — 4 липня 1831) — 5-й президент США. За час його президентської каденції (1817—1825) президентська адміністрація придбала Флориду 1819 року; оголосила компроміс з Міссурі (1820), за яким Міссурі було оголошено рабовласницьким штатом та прийняла штат Мен як вільний штат, запровадила доктрину Монро (1823), яка декларувала, що США виступають проти європейського втручання в обох Америках, а також розірвала всі зв'язки з Францією, які ще залишилися після Англо-американської війни 1812 року.
Біографія Народився 28 квітня 1758 року у Вашингтон-Періш, (округ Вестморленд, провінція Вірджинія), у сім'ї небагатого плантатора Спенса Монро (1727—1774) та Елізабет Джонс (1730—1774), які одружилися в 1752 році. Предок майбутнього президента, Патрик Ендрю Монро, емігрував до Америки із Шотландії в середині XVII століття.
Елізабет Джоунс і Спенс Монро одружились у 1752 році. З п'ятьох їхніх дітей четверо дожили до зрілого віку. Спенс Монро мав невелику плантацію, тож родина не розкошувалаІгор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 118. ISBN 978-617-7289-69-1.
Майбутній президент навчався у приватній школі пастора Арчибальда Кемпбелла, і з 16 років — у коледжі Вільяма і Мері у Вільямсбурзі, що був на той час столицею Вірджинії. Коли розпочалася революційна війна, Монро вступив у вірджинський полк Континентальної армії й вже у 18 років став офіцером. У 1778 році він одержав звання підполковника.
Протягом 1780—1783 років вивчав юриспруденцію під керівництвом Томаса Джефферсона. Джеймса й Томаса пов'язувала тісна особиста дружба, яку державці зберегли до кінця життяІгор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 119. ISBN 978-617-7289-69-1.
У 1782 році обраний у палату депутатів Вірджинії, потім входив до Конгресу конфедерацій. Виступав за швидке і систематичне освоєння американського заходу.
У 1788 році змагався із Джеймсом Медісоном (майбутнім президентом США) за місце в Національному Конгресі, проте перемогу тоді здобув Медісон. Та вже через два роки 32-річний Монро таки досягнув своєї мети. З 9 листопада 1790 року до 29 березня 1794 року він виконував обов'язки сенатора від штату Вірджинія. Тоді ж Монро вступив до Демократично-республіканської фракції на чолі з Джефферсоном і Медісоном і став одним із лідерів партії у сенатіІгор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 120. ISBN 978-617-7289-69-1.
Двічі обіймав посаду губернатора (12-го та 16-го за рахунком) Вірджинії (28 грудня 1799 року — 1 грудня 1802 року та 16 січня 1811 року — 2 квітня 1811 року).
Також був посланником до Франції (1794—1796) та Великої Британії (1803—1808).
У 1803 році брав участь у купівлі Луїзіани.
У 1811—1814 і 1815—1817 роках був державним секретарем США.
У 1816 році переміг на виборах і був президентом США в 1817—1825 роках.
Монро помер 4 липня 1831 року в Нью-Йорку.
Цікаві факти
Перший президент США етнічний шотландець. Останній президент із «Вірджинської династії». Історична класифікація президентів зазвичай відносить Монро до другої (з чотирьох) категорії президентів. За його президентства США придбали в Іспанії Флориду. Монро є останнім президентом США, якого дагеротипного зображення не існує, а також останнім, хто одягався за модою XVIII століття у кюлоти, перебуваючи на посаді.
Вшанування пам'яті На честь Монро названа столиця Ліберії Монровія.
Примітки
Див. також Ера добрих почуттів Доктрина Монро
Література Б. М. Гончар. Монро Джеймс // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х тт. / Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004. — Т. 2. — 812 с. ISBN 966-316-045-4 Ігор Шаров. Характери Нового світу. — К.: Арт Економі, 2018. — С. 118—129. ISBN 978-617-7289-69-1
Посилання