Мистецтво Давнього Риму фактично бере початок з II ст. до н. е., так як республіканський Рим прагнув не до споглядального пізнання світу, а до практичного ним володіння. Римське мистецтво включає архітектуру, живопис, скульптуру та мозаїчну роботу. Мистецтво Стародавнього Риму з його оригінальними й досконалими пам'ятниками живопису, архітектури і скульптури належить до вищих досягнень світової культури. Римське образотворче мистецтво, подібно до мистецтва греків, становить невід'ємну частину художньої системи античності. Межі Римської держави і сфери її впливу були великі. В орбіту художніх впливів Риму включалося безліч різноманітних народів і племен. Римське мистецтво, розвиваючись в рамках античної рабовласницької епохи, разом з тим сильно від нього відрізнялося. Становлення і формування культур римлян відбувалося в інших історичних умовах. Пізнання світу римлянами набувало нових форм. Їхнє мистецтво сприймається як більш прозаїчне на відміну від грецького. Яскравою особливістю мистецтва Риму є його тісний зв'язок з життям. У художніх пам'ятках знаходили відображення багато історичних подій. Зміна в суспільному ладі — зміна республіки імперією, зміна династій правителів Риму — безпосередньо впливали на зміни в живописних, скульптурних і архітектурних формах. Саме з цього часом не важко за стилістичними ознаками визначити час створення того чи іншого твору.
Вступ Традиційно вважається, що античні римські митці часто запозичували і копіювали грецькі зразки мистецтва (більшість відомих сьогодні грецьких скульптур дійшли до наших часів у вигляді римських мармурових копій). Проте, більш пізній аналіз свідчить, що римське мистецтво, хоч і спиралось в значній мірі на грецькі моделі, але також включало елементи етруської, італійської, і навіть єгипетської візуальної культури. Стилістична еклектика і практичне застосування -характерні риси багатьох римських зразків мистецтва. Грецькі попередники римського мистецтва були легендарними. У середині 5 ст до н. е. найвідомішими грецькими митцями були Полігнотос, відомий своїми стіновими фресками, і Аполлодорос, засновник світлотіні. У скульптурі найбільшими скульпторами були Скопас, Пракситель, Фідій і Лісіпп.
Багато римських художників походили з грецьких колоній і провінцій.
Велика кількість римських копій грецького мистецтва говорить про повагу римських художників до нього. Багато художніх форм і методів, якими користувалися римляни — високий і низький рельєф, вільно стояча скульптура, бронзове лиття, вазове мистецтво, мозаїка, камея, монета, дрібні прикраси і металоконструкції, похоронна скульптура, карикатура, жанрово-портретний живопис, пейзажний живопис, архітектурна скульптура — всі вони були розроблені старогрецькими художниками митцями.
Грецькі художники були дуже шановані в суспільстві, на противагу їм, більшість римських художників були анонімними і вважалися торговцями. В той час як греки поклонялися естетичним якостям великого мистецтва і присвячували мистецькій теорії безліч творів. Римське мистецтво було більш декоративним, вказувало на статус і багатство, і, очевидно, не було предметом вивчення та захоплення вчених або філософів. Римське мистецтво творилось на замовлення та для більш широких мас населення, ніж у грецькі часи.
Архітектура
Потреби римського суспільства породили багато типів споруд: амфітеатри, терми, тріумфальні арки, акведуки й ін. На римському ґрунті одержали нове архітектурне рішення палаци, особняки, вілли, театри, храми, мости, надгробні пам'ятники. Раціоналізм, що лежить в основі римської архітектури, виявлявся в просторовому розмасі, конструктивній логіці і цілісності гігантських архітектурних комплексів, строгій симетрії і чіткості. Саме в області архітектури римське мистецтво виробляло свої найбільші інновації. Оскільки Римська імперія поширювалася на велику територію і включала в себе багато урбанізованих територій, римські інженери розробили методи побудови міста у великих масштабах, включаючи використання бетону. Масивні будівлі, такі як Пантеон і Колізей, ніколи не могли бути побудовані з попередніми матеріалами і методами. Хоча бетон був винайдений тисячі років тому на Близькому Сході, римляни розширили його використання від укріплень до їх найбільш вражаючих будівель і пам'ятників, використовуючи силу матеріалу і низьку вартість. Бетонна серцевина була покрита штукатуркою, цеглою, каменем або мармуровою фанерою, а декоративна поліхромна і золотиста скульптура часто додавалися для створення сліпучого ефекту сили і багатства. З поширенням римського панування на Грецію й елліністичні держави в Рим проникнули витонченість і розкіш елліністичних міст. Приплив багатств із завойованих країн протягом III—I ст. до н. е. змінили натуру римлян, породжуючи серед панівних класів марнотратство. Ввозилися у величезній кількості знамениті грецькі статуї і картини грецьких майстрів. Римські храми, палаци перетворилися у свого роду музеї мистецтва. Захоплення грецьким мистецтвом проявилося насамперед у звертанні до ордерної системи. У той час як у грецькій архітектурі ордер відігравав конструктивну роль, у Римі він використовувався головним чином у декоративних цілях.
Римляни не мали уявлень про просторовість, що заздалегідь диктувало б вигляд планованої будівлі. Головною турботою були техніка та зовнішня краса. Основу інженерно-технічної системи римлян становив не мармуровий блок (як в Греції), а туф, будівельний розчин і оздоблення цеглою. Кам'яна кладка легка, гнучка і дає велику кількість форм, досягає великої висоти, витримує велике навантаження, зручна для кривих поверхонь. Основою архітектури Риму була арка, яка дає циліндричний і хрестовий звід. Ця стійка система дозволяла перекривати великий простір і розмежовувати його. Арка призвела до винаходу купола.
При Августі Вітрувій написав трактат «Десять книг про архітектуру», де містився ретельний звід правил римської архітектури, де оброблявся і сторонній досвід, беручи грецькі винаходи на службу римському світогляду. Контроль владою за будівельною діяльністю і необхідність задоволення широкого спектра потреб призвели до виникнення складної будівельної типології. Якщо давньогрецький канон був заснований на системі ідеальних пропорцій, то римський — на розподілі простору і його частин в залежності від призначення будівлі.
Історія монументального розвитку Риму починається з великих будівельних проектів Сулли і Цезаря. Табулаій Сулли з двоярусними галереями з боку Капітолійського пагорба служив для форуму театральною декорацією. Від Цезаря зберігся храм Вести і храм Фортуни Віріліс, залишки форуму Юлія і базиліки Юлія (на форумі часів республіки). Базиліка Юлія, репрезентативне і функціональне святилище римського закону було великим і мало 3-рядну колонаду, утворювати дві аркади. Простір нижнього поверху вільно відкривався в сторону форуму.
Імператор Август, по Светонію, прийняв Рим цегляним, а залишив мармуровимГай Светоний Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей. Москва. Изд-во «Наука», 1993. Перевод М. Л. Гаспарова.. Йдеться про перехід від республіканської стриманості до офіційного «декоруму» Імперії. Августовий класицизм вбирав елліністичні впливи і етруський спадок. Мавзолей Августа включає східну розкіш і етруську ґрунтовність, мавзолей Цецилії Метелли на Аппієвій дорозі — циліндричний в підставі, мавзолей Кая Цестія — копія піраміди. Інший різновид августової архітектури — тріумфальна арка (наприклад, в Ріміні, Аості, Сузі), ведуча історію від етруської арки, доповненої класичними елементами. Виділення арки в самостійний тип пам'ятника — ознака бажання римлян втілювати ідеологічні цінності основи держави. Взагалі, саме поняття монумента, таке важливе для всієї римської архітектури, «пов'язане з бажанням встановити конкретну зв'язок між історичним минулим, сьогоденням і майбутнім, висловивши, в відчутних і вічних формах непорушність ідеологічних засад»Дж. К. Арган. История итальянского искусства. М., 2000. С. 66.
Форум Августа стає прикладом для інших імператорських форумів. Ця велика прямокутна площа, обрамлена портиками, включала храм Марса Ультора. Огорожа утворювала майданчики — екседри, широкі дуги. У театрі Марцелла (II ст. до н. е.) три ордери змінюють один одного — від масивного тосканського, через іонічний до витонченого коринфського — ордена суперпозиція. У цьому пам'ятнику повторений основний елемент базиліки Юлія — арка, підтримувана пілястрами, з напівколонами.
Величезний палац Нерона — Золотий будинок, величезний комплекс будівель з садами, згрупований навколо великої 8-кутової будівлі в центрі, увінчаної куполом. Купол був подібний до небосхилу. Палац був зруйнований Веспасіаном, проте роль в розвитку римської архітектури зіграв. Нерон, мабуть, орієнтувався на східну теократичну традицію, хотів створити «палац сонця». Вплив сходу відчувається в розкоші обробки, декору, садів, надмірності планування. Палац мав би стати монументом, що увічнює божественність імператора. Такий підхід стане характерним для всієї імперської архітектури Риму — з її прагненням до зведення масивних, пластично рухомих структур, що обмежують великі відкриті простори.
Амфітеатр Флавіїв — Колізей, став символом міста. Особливе ідеологічне значення він придбав на тисячоліття. Циркові змагання, які там відбувалися, одночасно були і "тріумфальною ходою. Амфітеатр на 45 тис. глядачів був ретельно продуманий, транспортні та пішохідні потоки розділені. Колізей домінував над пейзажем, завершував монументальний вигляд міста. Вперше будівлю було задумано з урахуванням її ролі в плануванні міста, в співвідношенні до навколишнього середовища.
Римська архітектура, маючи в своїй основі криволінійні форми — в плані єкседри, апсиди, ротонди; в розрізі арки, склепіння, куполи — прагне до вільного розвитку в просторі шляхом чергування мас з незаповненими, але супідрядними просторами. Кожна будівля знаходить своє продовження в наступному, створюючи єдине ціле. Так працює, наприклад, форум, який визначається і планом, і конфігурацією обмежуючих його стін. Аполлодор з Дамаска, ймовірно, планував форум Траяна. Він мав двоярусну колонаду, обмежувався форумом Августа і базилікою Ульпія, двома великими дугоподібними цегляними мурами, і поруч «таберни» з нішами і вікнами. Базиліка Ульпія повторювала в плані форум. Тут же було дві бібліотечні будівлі, храм Траяна і колона Траяна. Центр ділового життя Стародавнього Риму одночасно виступав монументом, увічнює перемогу над варварами. Терми були ще одним великим суспільним будинком. Терми Траяна (розпочаті Домиціаном) було побудовано на залишках Золотого будинку, то була складна структура, в центрі — група приміщень для купання, а навколо — численні палестри, майданчики для гімнастичних гри, бібліотеки, портики, сади і вулиці.
Адріан, зійшовши на престол, зробив перелом у розвитку римської архітектури. Любитель Греції надав культурі свого часу яскраво виражений класичний характер. Вілла Адріана відображає його враження про поїздку по Греції та Єгипту. Відновлюючи Пантеон, розпочатий Агриппою і згорілий, Адріан явно планував ідеальний круглий храм. Висота чашоподібного купола візуально збільшена завдяки кесона і комплювій, через який рівномірно розтікається світло. Зовні прямокутний пронаос перспективно організовує циліндричний обсяг. Мавзолей Адріана в плані продовжує схему Мавзолей Августа, але в більш значних розмірах, з урахуванням місця розташування на березі річки.
Адріановскій класицизм — тимчасове явище в розвитку римської архітектури. Поширившись в провінціях, римська архітектура переплітається з грецькими течіями і призводить до самих різних рішень і несподіваних побудов. Провінційні явища, в свою чергу, впливають на столицю, і в III ст. виникає архітектура, яка все частіше прагне до досягнення значних просторових ефектів, і де яскраві розписи набувають структурного значення.