Аеропо́рт (, , ) — сукупність інженерних споруд, призначених для приймання, відправлення та технічного забезпечення повітряного транспорту, а також обслуговування пасажирів і вантажу. Аеропортовий комплекс повинен мати хоча б одну злітно-посадкову смугу: чи то ґрунтову, тверду, або водну поверхню для зльоту й посадки літаків, чи то вертолітний майданчик.
Сучасні аеропорти містять
Аеродром, (основна частина аеропорту, яка має злітну смугу) Приаеродромна територія (здійснюються маневрування, частина аеродрому) Службово-технічна територія з аеровокзалом Авіаремонтні заводи (підприємства, які забезпечують відповідні відновлювальні роботи літаків, вертольотів, гвинтокрилів тощо)
Аеропорт — це аеродром з розширеними можливостями, переважно для комерційного повітряного транспорту. Аеропорти часто мають приміщення для зберігання й обслуговування літаків, а також диспетчерські вежі. Аеропорт складається з зони посадки, яка має відкритий простір, що містить щонайменше одну оперативно активну поверхню, наприклад, злітно-посадкову смугу для зльоту літаків, або вертолітний майданчик, і часто має суміжні споруди, як-от диспетчерські пункти, ангари та термінали. Більші аеропорти можуть мати: перони, мости над рульовими доріжками, центри керування повітряним рухом, пасажирські об'єкти, наприклад ресторани і салони, а також служби екстреної допомоги.
Аеропорт, що обслуговує винятково вертольоти, називається вертодромом. Аеропорт для використання гідролітаками та літаками-амфібіями, називається базою гідролітаків. Така база зазвичай, передбачає ділянку відкритої води для зльоту та посадки, а також доки для розташування гідролітаків.
Міжнародний аеропорт має додаткові можливості для митного й паспортного контролю, а також містить всі вищезгадані складові.
Загальне
Невеликі або менш розвинені аеропорти, що складають переважну більшість, часто мають одну злітно-посадкову смугу коротшу за 1000 м (3300 футів). У великих аеропортах для польотів авіакомпаній, зазвичай, є асфальтовані\бетонні злітно-посадкові смуги довжиною щонайменше 2000 м (6600 футів). Для прикладу, аеропорт Skyline в Інком, штат Айдахо, має злітно-посадкову смугу лише 122 метри завдовжки.
Найдовша злітно-посадкова смуга у світі — в аеропорту Qamdo Bamda в Китаї. Вона має довжину 5500 м (18,045 футів). Найширша прокладена у світі злітна смуга, розташована в Ульяновському аеропорту «Восточний» у Російській Федерації, котра завширшки сягає 105 метрів.
Станом на 2009 рік ЦРУ заявляло, що в усьому світі існує приблизно 44000 «аеропортів або аеродромів, які можна розпізнати з повітря», зокрема 15 095 у США, водночас у США їх найбільше у світі.
Належність та експлуатація аеропорту
Більшість великих аеропортів світу належать місцевим, регіональним або національним органам влади, які потім віддають летовища в оренду приватним корпораціям, що керують їхньою роботою. Наприклад, у Сполученому Королівстві, державна адміністрація британських аеропортів спочатку опікувалася вісьмома найбільшими комерційними аеропортами країни — згодом, наприкінці 1980-х років, їх було приватизовано, а після їхнього поглинання іспанським консорціумом Ferrovial 2006 року, це керування було скорочено до роботи лише Хітроу. Франкфуртським аеропортом Німеччини керує квазі-приватна фірма Fraport. В Індії група GMR контролює через спільні підприємства Міжнародний аеропорт Індіри Ґанді та Міжнародний аеропорт Раджива Ґанді. Міжнародний аеропорт Бенгалуру та Міжнародний аеропорт Чхатрапаті Шиваджі керується GVK Group. Рештою аеропортів Індії опікується Адміністрація аеропортів Індії. У Пакистані майже всі цивільні аеропорти належать і керуються Пакистанською адміністрацією цивільної авіації, за винятком Міжнародного аеропорту Сіалкот, який є першим приватним аеропортом в Пакистані та Південній Азії.
У Сполучених Штатах комерційні аеропорти, зазвичай, керуються безпосередньо урядовими установами або створеними урядом органами влади (також відомими як портові адміністрації), як, наприклад, орган аеропорту Лос-Анджелеса, що опікується кількома летовищами у районі Великого Лос-Анджелеса, разом з Лос-Анджелеським міжнародним аеропортом.
У Канаді федеральний орган транспорту Канади, в 1999 — 2000 роках, позбувся всіх аеропортів, крім найвіддаленіших. Зараз більшість аеропортів Канади належать і керуються окремими юридичними органами або є комунальною власністю.
Багато аеропортів США все ще надають свої об'єкти або їхню частину в оренду зовнішнім фірмам, що забезпечують такі послуги як роздрібна торгівля та паркування.
Історія і розвиток Першими місцями зльоту та посадки літаків були трав'янисті поля. Літак міг наближатися під будь-яким кутом, якому сприяв напрямок вітру. Однак вони добре працювали лише за сухої погоди. Пізніше, бетонні й асфальтні поверхні дозволяли приземлятися майже незалежно від метеорологічних умов.
Найдавнішими летовищами України є Міжнародний аеропорт «Харків-Північний» і Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) імені Ігоря Сікорського, відкриті 1923—1924 року; хоч уже з 1910 року в Києві існувало Куренівське цивільне летовище, побудоване коштом українського авіаконструктора та благодійника Федора Терещенка.
Триває суперечка щодо визначення «найстаріший аеропорт у світі», але летовище Коледж-Парк у штаті Меріленд, США, засноване 1909 року Вілбером Райтом, зазвичай вважається найдавнішим у світі чинним аеропортом, хоч він обслуговує лише авіацію загального призначення. Міжнародний аеропорт Бісбі-Дуглас в Аризоні оголошено «першим міжнародним летовищем Північної і Південної Америки» президентом США Франкліном Д. Рузвельтом 1943 року.
Аеропорт Гамбурга відкрито в січні 1911, що робить його найпершим комерційним аеропортом у світі, чинним досі.
Амстердамський аеропорт Схіпгол відкрився 16 вересня 1916 року як військовий аеродром, але з 17 грудня 1920 року приймав лише цивільні літаки.
Міжнародний аеропорт Міннеаполіс-Сент-Пол у штаті Міннесота відкрито в 1920 році, і з того часу він працює безперервно. Він обслуговує близько 35 000 000 пасажирів щороку і продовжує розширюватися, нещодавно відкривши нову злітно-посадкову смугу довжиною 3 355 метрів (11 000 футів). З аеропортів, побудованих в той ранній період цивільної авіації, це один з найбільших і найзавантаженіших аеропортів, що досі працюють. Його суперником є також Римський аеропорт Чіампіно, відкритий 1916 року, а також Міжнародний аеропорт Дон Міанг поблизу Бангкока, Таїланд, відкритий 1914 року. Збільшення повітряного руху під час Першої світової війни призвело до будівництва посадкових майданчиків. Літаки повинні були наближатися до них з певних напрямків, і це спричинило розробку засобів для скеровування заходу на посадку.
Після війни на деяких з цих військових летовищ було додано цивільні об'єкти для обслуговування пасажирських перевезень. Одним з перших таких аеропортів був аеропорт Ле Бурже недалеко від Парижа. Першим аеропортом, що з серпня 1919 року обслуговував регулярні міжнародні комерційні рейси, був аеродром Хаунслоу-Хіт. 1922 року перший постійний аеропорт і комерційний термінал, призначений винятково для цивільної авіації, було відкрито в Дега-де-Денау неподалік від тодішнього Кенігсберга, Східна Пруссія.
Перше освітлення, що використовувалося в аеропорту, з'явилося наприкінці 20-х років; у 1930-х роках почали діяти вогні підходу. Вони вказували правильний напрямок і кут зниження. Кольори та відстані між цими вогнями були стандартизовані Міжнародною організацією цивільної авіації (ІКАО). У 1940-х роках було введено систему глісадних вогнів. Вони складалися з двох рядів вогнів, які утворювали просторовий конус, що вказував положення літака на глісаді. Додаткові вогні свідчили про неправильну висоту і напрямок.
По закінченню Другої світової війни будова аеропортів стала складнішою. Пасажирські споруди розташовувалися окремо, а злітно-посадкові смуги і РД містилися групами навколо термінала.
Поліпшенням місця посадки було введення канавок у бетонну поверхню. Вони проходять перпендикулярно напрямку посадки літаків і слугують для відведення надлишкової води в дощових умовах, яка може накопичуватися під колесами літака.
Будівництво аеропортів в 60-х роках почалося зі зростанням кількості перевезень реактивними літаками. Злітно-посадкові смуги були подовжені до 3000 м (9 800 футів). ЗПС було побудовано з залізобетону з використанням машини для укладання, що виробляє безперервну плиту без швів всією довжиною.
Обладнання Термінал — це будівля з пасажирськими приміщеннями. Невеликі аеропорти мають один термінал. У найбільших, часто є кілька терміналів, хоча деякі великі аеропорти, як-от Амстердамський аеропорт Схіпгол, обходяться одним терміналом. Термінал має декілька виходів, які забезпечують пасажирам доступ до літака.
Такі послуги потрібні для пасажирів, що вилітають:
Послуги реєстрації, зокрема здача поклажі. Охоронна рамка. Паспортний контроль (для деяких міжнародних рейсів). Вихід (летовище). Зони очікування.
Наступні послуги потрібні для пасажирів які прибувають:
Паспортний контроль (лише міжнародні рейси). Послуги видачі поклажі (багажу), часто у вигляді каруселі. Митниця (лише міжнародні рейси). Місця зустрічі прибулих.
Для обох груп пасажирів, повинен бути зв'язок між пасажирськими спорудами і літаком, наприклад телетрапи.
Також мусить бути система обробки багажу, задля перевезення поклажі від місця відправлення багажу до літаків котрі вилітають, та від літаків, що прибувають, до місця повернення речей.
Місце, де розташовано парк повітряних суден для посадки пасажирів і завантаження поклажі, називається пероном.
Аеропорти з міжнародними рейсами, мають митні та імміграційні можливості. Однак, оскільки у деяких країн є угоди, які дозволяють подорожувати між ними без митниці та імміграції, такі засоби не є остаточною потребою в міжнародному аеропорту. Міжнародні рейси часто вимагають вищого рівня фізичної безпеки, хоча в останні роки багато країн схвалили однаковий рівень безпеки для міжнародних і внутрішніх перельотів.
Розробляються «плавучі аеропорти», які можуть бути розташовані у морі і в котрих будуть використовуватися такі принципи, як технологія пневматичної усталеної платформи.
Аеропортова логістика та експлуатація Літаки — не єдиний засіб пересування, наявний на теренах аеропорту: там працює велика кількість різних транспортних засобів з широким розбігом послуг, як-от пасажирські й вантажні перевезення, доправлення багажу, прибирання літаків. Серед таких транспортних засобів:
Тягачі (трактори): ті, які штовхають літак у зворотному напрямку, щоби відокремити його від термінала (або буксирувати їх в ангари в разі надзвичайної події). Пасажирські автомобілі для переїзду: це транспортні засоби, схожі на автобуси громадського транспорту, що перевозять пасажирів до віддаленої платформи і назад, на якій перебуває ваш рейс, та інші, які можуть підіймати пасажирську кабіну на певну висоту, щоби та опинилася просто проти дверей літака, а також пересувні трапи. Багажні вагончики: це декілька зчеплених відкритих візків, в яких багаж перевозиться з термінала до літака і навпаки. Харчові вантажівки: це автомобілі, в яких перевозять їжу для польоту з кухні аеропорту або авіакомпанії, на літаки. Вони мають можливість підняти вантажну кабіну на висоту службових вхідних дверей завдяки системі шарнірів. Автомобілі авіакомпанії і допоміжних служб: вони мають дозвіл на проїзд автомобільними терміналами та шляхами й засоби для здійснення технічного обслуговування в потрібних випадках і перевірки безпеки власних літаків авіакомпанії, аеропорту загалом та його правильного використання. Вантажівки для перевезення пального: це заправники з цистернами, де міститься пальне, яке буде закачуватися в паливні баки літаків перед польотом. Санітарні вантажівки: автомобілі, які відбирають нечистоти, що накопичуються під час польоту у вбиральнях літаків, і постачають чисту воду для тієї ж мети. Снігоприбиральна техніка: трактори, автомобілі з обертовими щітками, тощо.