Вступ
Лісни́че (стара назва Копистирин) – село в Україні, у Бершадській міській громаді Гайсинського району Вінницької області. Перша писемна згадка про українських козаків 1489 року стосується табору Яна Ольбрахта у Лісничому (Копистирині) і битвах на річці Яланець.
Географія Село знаходиться на берегах річки Яланець, що впадає у річку Савранку.
Селом протікає річка Безіменна, права притока Яланця.
Археологічні пам'ятки
У селі виявлено поселення трипільської культури. Пам'ятка розташована поблизу селаЗаєць I. Трипільська культура на Поділлі. — Вінниця, 2001. — 184 с..
Історія Лісниче – одне із найдавніших поселень Бершадщини. Древня назва поселення – Копистирин (Копестирин). Як стверджують археологічні розвідки, на території сучасного Лісничого існувало поселення трипільської культури. Розвиток Трипільської культури відіграв значну роль у веденні народного господарства. Деякі джерела відносять існування тут міста до ХІІІ століття.Лісни́че // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.164-165 Про Копистирин вміщені дані в книзі «Історія міст і сіл України». Вінницька область с. 164. Копистирин вів торгівлю з греками і римлянами та їх спадкоємцями і послідовниками аж до XII-XIII століть.
Донедавна ще збереглись ознаки, що вказують на існування міста – це залишки погребових зводів та ретельно укладені в землю камені, що нагадують мостову. В околицях збереглися згадки про стародавні кам'яні вали та підземні ходи. Як пам'ять про давнє місто і досі залишилися назва частини села, де стоїть церква - Копистирин. Погончик Г.О. Бершадщина: з минулого у майбутнє.-Вінниця: Меркьюрі-Поділля, 2013.- С.385-386
Залишки міста Копистирина було виявлено під час будівництва Лісниченського будинку культури. За переказами місто було обнесено кам’яним валом , товщина якого сягала трьох метрів, з фортецею. На глибині до 4-ох метрів знаходились підземні ходи, які починалися від центру села і виходили до урочища «Гайдамацького яру». Висота підземного ходу - 1.6 м, ширина 90 см. Через кожних 20 метрів уступи.
Окремі лінгвісти вважають, що «Копистирин» – походить від татарського, що означає місто, яке знаходиться на трьох горбах. Інша версія назви має латинську основу – «Куперштейн», означає мідний камінь. На таку версію вказує колір бершадських червоних гранітних каменів, що є рідкісні для Північного Причорномор'я. Місто мало вулиці: Волощина і Маковщина і центральна найдавніша частина Копистирин. Цікавим є той факт, що в місті була своя башта, порохові бійниці, своя зброя. Жителі займалися скотарством, землеробством, гончарною справою.Вітковський В. Лісниче. село мальовниче.(Село і його люди).- Вінниця, ТОВ «Твори», 2025.- С.6-8
Населення ховаючись від загарбників тікало в ліси. В 1240 році місто Копистирин зазнало нападів монголо-татар і було вщент зруйноване та спалене. Є припущення, що частина людей підземними ходами втекла і опинилась у Шаргородському районі, де заснували село Копистирин.Приходы и церкви Подольской Епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква: Вид. Олександр Пшонківський, 2009. — 996 c. — (Бібліотека української краєзнавчої класики)
Майже через 100 років на місці спаленого міста Копистирин, лісник побудував хатинку у густому лісі, поблизу почали оселятися люди. Так, і виникло сучасне село Лісниче. Назва "Лісниче" - від дрімучих лісів, що підступали до самого села.
Село Лісниче розкинулось на берегах річки Яланець, відомої тим, що тут у 1489 році відбулася знаменита битва з татарами королевича Яна Ольбрахта.
У 1489 році місто Копистирин, що розташоване на річці Яланець згадується у Хроніці Польській Марціна Бельського, де автор описує похід королевича Яна Ольбрахта проти татар.Kronika Marcina Bielskiego. T.2, (Sanok, 1856), 882. У цьому поході вперше згадуються місцеві козаки, з допомогою яких були здобуті перемоги над татарами у битві на яланецьких болотахStarozytna Polska pod wzgledem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana. M. Balinski, T.Lipinski. T.2. Cz.2. Warszawa, 1845. S.-1352. біля села ОсичкиО. Білецька. Саврань у XIV – XVI століттях у світлі новознайдених джерел та матеріалів. Український історичний збірник, Вип. 18, 2015. Стор. 34. та у битві наступного ранку біля табору Яна Ольбрахта в Копестирині.Kronika polska Marcina Kromera biskupa warminskiego ksiag XXX. M.Loba. r.1611. (стр.1306 -1308)
Дослідженню цих подій була присвячена Всеукраїнська науково-краєзнавча конференція “Раннє українське козацтво на теренах Бершадщини”.Всеукраїнська науково-краєзнавча конференція «Раннє українське козацтво на теренах Бершадщини»,приурочена 565-й річниці заснування м. Бершадь і 535-й річниці першої писемної згадки про козаків Південної Брацлавщини./ Матеріали конференції, 6 вересня 2025 року. м.Бершадь – Вінниця: ТОВ “Меркьюрі-Поділля”, 2025. -156 с. Похід Яна Ольбрахта проти татар фіксують листи біскупа Петра, камерера Збігнева Течинського, а також хроніки Яна із Торговиська, Каспара Вайнрайха, Бернарда Ваповського, Марціна Бельського, Мартіна Кромера, Олександра Гваньїні, Мацея Стрийковського.Павло Дісяк. Перша згадка про козаків 1487-1489 років. Матеріали конференції “Раннє українське козацтво на теренах Бершадщини.” ТОВ “Меркьюрі-Поділля” 2025. Стр. 56-79.
Ю. Сіцінський у 1901 році фіксує, що в селі Лісниче існують старі перекази про старовинне місто Копестирин, що було зруйноване татарами. На той час ще залишалися ділянки брукованої дороги та старих кам’яних підвалів. Труды подольского епархиального историко-статистического комитета. Вып. 9. под ред. Евфимия Съцинского. Кам. Под.1901г. Стр. 775-776. Лъсниче при реке Яланец.
Опис села Лісниче 1884 року вказує що першими володарями поселення були князі Короткі, потім Збаразькі, Вишневецькі, тоді ж село називали Лісницьке. Згодом воно належало Мошинським, Юревичам.Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów
słowiańskich. T. 5. s. 161 – Warszawa: nakład F. Sulimierskiego i W. Wa-
lewskiego, 1884.
З 1595 року володарем навколишніх земель стає Янош Збаражський. За часів Януша Збаразького відбувалося активне освоєння краю, хоча регіон постійно страждав від татарських набігів та міжусобиць. Адже неподалік Лісничого проходили важливі чумацькі та татарські шляхи, через що регіон знаходився у зоні постійної оборонної готовності.
З 1654 по 1674 рік село Лісниче було п’ять разів під владою татар, руйнувалося, поляками, а в 1674 році спалено турками. З 1672 по 1699 рік – майже три десятиліття – лісниченська земля знаходилась під владою турків.
З відходом Правобережжя до Польщі володарем земель с. Лісниче стає впливовий магнатський рід графів Мошинських. Граф Мошинський, жорстокий і невблаганний, збирав з селян данину: хліб, мед, шкіру. Насаджувалось уніатство. Населення в основному займалось землеробством. Відстоюючи свої інтереси християни споруджували християнські храми.
Утиски селян польськими та місцевими панами стають нестерпними. Починають виникати селянські повстання, які очолювали Максим Залізняк та Іван Гонта. Під командуванням Івана Шила, до якого доєдналися жителі села Лісничого Карасєвичі та вулиця Зарічанських брали участь у розгромі графа Мошинського. А після, приєднались до уманських козаків, пішли на захід громити шляхту. За це частину села Лісничого (Маковщину) було спалено.
Вулиця Волощина у с. Лісничому, збереглася і сьогодні. Також збереглися назви сільських вулиць, кутків та присілків такі як Вахи, Маковщина, Волощина, Качанівка, Дабіжівка.
Через село Лісниче у 1768 року проходив загін генерала Кречетнікова, який переслідував турків до Балти. Внаслідок того, що російські війська увійшли до Балти і, за деякими свідченнями, підпалили її, турецький уряд розцінив це як акт агресії. Ця подія стала одним із головних приводів до початку Російсько-турецької війни (1768–1774 років).
1768-1774 роках с. Лісниче відноситься до Ольгопільського благочинного повіту, Демівської волості.
У 1817 році побудована нині діюча церква Покрови Пресвятої Богородиці . За легендами, перша православна церква в Лісничому була зруйнована татарами. На тому ж місці збудували нову, але в ніч на неділю 1 квітня 1789 року вона була спалена уніатами. Натомість збудували нову, з уніатською каплицею. Коли тут було відправлено перше богослужіння уніатською паствою, християни за рішенням всього люду теж спалили її разом з каплицею. Через деякий час православні християни вирішили збудувати нову церкву. Її кам’яна основа і була закладена в 1817 році. До складу фундаменту входили граніт, пісок, глина, камінь, а також курячі яйця, що скріплювали розчин.
Під час Першої світової війни багато селян, забраних на війну, не повернулось. Наближались події буремного 1917 року. Наляканий настроями селян Юревич продає частину землі пану Думчевському разом з селянами. Ольгопільська волость стала вогнищем революційних подій. Уже в червні 1917 року в село вступив польський легіон. За три тижні з села вивезено хліб, молоко, м’ясо. Поляків підтримував Думчевський. Почався заколот. Повсталі селяни вигнали пана Думчевського і солдат, створили свій селянський комітет. На їх придушення Думчевський з волості викликав полк австро-угорців, які з гармат розривними ядрами через кожних дві хати спалюють вулиці Маковщину, Вахи у Лісничому.
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.
12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Бершадської міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бершадського району, село увійшло до складу Гайсинського району.
Визначні особистості Тупиця Дмитро Степанович (09.07.1983 — 20.03.2023) — український військовик, учасник російсько-української війни.
Цвігун Віталій — український військовик, учасник російсько-української війни.
Примітки
Література Лісни́че // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.164-165
Посилання Бершадщина :: Лісниче