Воно (англ. It), також відоме як Пеннівайз, Клоун-Танцюрист (англ. Pennywise the Dancing Clown) — головний антагоніст роману та екранізацій горору «Воно» 1986 року, американського письменника Стівена Кінга. Воно є первісним злим створінням з простору між світами під назвою Макровсесвіт або Тодеш, яке прокидається кожні 27 років, щоб полювати на дітей містечка Деррі, штат Мен. Персонаж черпає силу з ненависті, страху та розчарування. Він здатен набувати будь-яких форм, з-поміж яких найвідоміша — клоун Пеннівайз.

Образ та здібності Воно — це позаземна сутність, чия мета — спричиняти хаос і шкоду. Воно не має справжньої фізичної форми, його істинна суть це «Мертві вогні». Але зазвичай Воно набуває вигляду того, чого люди найбільше бояться. Форма клоуна Пеннівайза — одна з безлічі можливих, і найвідоміша. Впродовж циклів, які тривають по 27 років, Воно впадає в періоди сплячки й активності. В періоди активності Воно полює на людей і їсть їх, а перевагу надає дітям, бо вони легші жертви. Воно називає себе «пожирачем світів», хоча неясно наскільки це правдиво.

Головна зброя Воно — це страх. Істота вміє точно відчувати чого найбільше бажає чи боїться людина, та створює ілюзії, щоб застати жертву зненацька у вразливому стані. Істота прагне змусити жертву сумніватися чи є щось реальним, сном або ж галюцинацією. Якщо людина долає свій страх, Воно слабне і втрачає над нею владу. Однак, якщо Воно не може нашкодити особисто, то здатне змусити одних людей шкодити іншим, змушуючи до насильницьких дій, або іноді до бездіяльності, яка дозволяє насильству продовжуватися.

Істинна форма Воно — це помаранчеве світло. Людина зазвичай не може його витримати і божеволіє, якщо бачить.

Біографія Воно існувало ще за багато років до появи світів, у просторі під назвою Макровсесвіт або Тодеш, де між ним та ще одним божеством, черепахою Матурін, тривала нескінченна битва.

Коли з'явилися світи, а в одному з них утворилася Сонячна система, Воно відправило свій аватар на планету Земля, де той спав під землею багато мільйонів років, чекаючи появи людей. Коли люди нарешті з'явилися і побудували прямо над лігвом аватара місто Деррі, створіння нарешті прокинулося й з тих пір прокидалося кожних 27 років, що супроводжувалося масовими вбивствами та зникненнями дітей. Так відбувалося до тих пір, поки клоуна Пеннівайза, образ якого прийняв аватар, не вирішили вбити члени «Клубу невдах», аби Воно більше нікого не вбивало. Вони зрозуміли, що віра в нього, головна сила створіння, є і його слабкістю, і якщо вірити у те, що клоуна можна чимось убити, то це його і вб'є. Після того як дітлахи здолали клоуна, той сховався в своєму лігві.

Проте через 27 років аватар знову прокидається й починає пожирати дітей, що змушує усіх членів клубу, окрім Стенлі, повернутися в місто. Герої знову зустрічаються зі своїми страхами, але переборюють їх і знаходять лігво Пеннівайза. Воно приймає форму велетенського павука, аби захистити своє потомство від «невдах», проте їм вдається знищити як яйця створіння, так і його самого, вразивши його серце. Хоч аватар Воно і був знищений, саме створіння продовжило своє існування у Макровсесвіті.

Створення В основі образу Пеннівайза — доволі поширений страх перед клоунами. Раціонально пояснити його можна макіяжем клоунів, який спотворює пропорції обличчя, приховує справжні емоції клоуна і загалом виглядає неприродним. Деякі люди сприймають страшними навіть таких доброзичливих персонажів, як клоун Рональд Макдональд.

Наприкінці 1970-х та на початку 1980-х років американський образ клоуна став асоціюватися з загрозою. Одним із факторів, що вплинули на цей зсув, було висвітлення в ЗМІ злочинів Джона Вейна Гейсі, серійного вбивці, який носив костюм клоуна, щоб заманювати маленьких дітей (його жертвами були також підлітки та молоді чоловіки).

Критик Марк Дері називає Воно втіленням наших первинних страхів у вигляді соціопатичного Рональда Макдональда. В інтерв'ю 2013 Стівен Кінг розповів, що він придумав концепцію Пеннівайза після того, як запитав себе, кого бояться діти «більше за будь-що інше в світі» і він відчув, що це клоуни. Кінг також визнав на своєму вебсайті, що спочатку хотів, щоб титульним персонажем став «троль, як той, що був у дитячій казці „Три козла, Граф, і злісний троль“», але який населяв би місцеву каналізаційну систему, а не тільки область під мостом.

Ще до публікації «Воно» Стівен Кінг у оповіданні «Сіра речовина» (1973), розповідав про гігантського павука, який живе в каналізації.

У адаптаціях роману У мінісеріалі 1990 року Воно майже те саме, що в книзі. Найпомітнішою зміною є те, що період спокою істоти подовжено з 27 до 30 років.

У книзі основна дія відбувається в 1957 році, а остаточна поразка Воно — у 1985. В фільмах 2017 й 2019 років це відповідно 1989 і 2016. У фільмі персонажам не вдається повернути тіло Джорджі. Воно не перетворюється на лиходіїв із фільмів жахів. У фільмі 2017 року Пеннівайз каже, що налякані діти «смачніші». Космічний аспект історії чудовиська показаний менше.

Ритуал Чудь повністю відсутній у першому фільмі, а боротьба з чудовиськом суто фізична. У другій частині екранізації «Воно» 2019 року Майк пояснює, що дізнався про ритуал від аборигенів. «Клуб Невдах» збирається в будинку на Нейболт-стрит і викликають Воно, використовуючи артефакти з дитинства. Ритуал полягає у спаленні цих предметів у посудині, яка повинна утримувати Воно в його справжній формі. Однак ритуал не вдається цілком і Невдахи змушені битися далі. Остаточна форма Пеннівайза показана як клоун-павук. Невдахи перемагають Його, послаблюючи за допомогою образ, і виривають істоті серце, яке розчавлюють. На відміну від книги, потім стається не буря, а руйнація будинку, де відбулася битва.

Пеннівайза спародійовано як клоуна Красті в «Сімпсонах» (геловінський епізод «Не Воно» 2022 року).

Зв'язок з іншими творами Клоун Пеннівайз згадується як легенда з міста Деррі в романах Кінга «Томмінокери» (1987), «Безсоння» (1994), «Ловець снів» (2001), «Останнє завдання Ґвенді» (2002), «22.11.63» (2011).

Фанати творчості Кінга помітили подібності між Воно та лиходіями інших творів зі схожими концепціями: «Складка часу» (1962) Мадлен Л'Енґл, «Кораліна» (2002) Ніла Ґеймана, серіалом «Дивні дива».

Серіал «Воно: Ласкаво просимо до Деррі» (2025) показує передісторію Воно, демонструючи як істота прийняла подобу справжнього клоуна, який виступав у цирку, та маніпулювала його дочкою Інґрід, аби збільшувати насильство в Деррі та отримувати нових жертв.

Сприйняття За версією IGN, Пеннівайз посів 29-те місце в переліку 100 найвидатніших лиходіїв. За версією Entertainment Weekly, Пеннівайз отримав 10-те місце серед 25-ти лиходіїв із фільмів жахів. Про персонажа зазначалося: «Цей хлопець, можливо, одноосібно відповідальний за те, що покоління людей мають ірраціональний страх перед клоунами». Collider називає Пеннівайза найпопулярнішим з лиходіїв, вигаданих Кінгом.

У 2019 році (коли вийшла друга частина другої екранізації книги), Пеннівайзу присудили 2-ге місце на SYFY WIRE Awards у номінації «Найкращий лиходій». Пеннівайз поступився Таносу.

Примітки