Нефісе Мелек Хатун () – дочка османського султана Мурада I та сестра Баязида I, а також була дружиною Алаеддіна-бея , одного із найбільш яскравих правителів бейлика Караманогуллари, за якого бейлик досяг вершини могутності. Вона була матір’ю двох наступних правителів бейлика, Мехмет-бея і Алі-бея. Шлюб Нефісе і Алаеддіна був перший із багатьох династичних союзів двох династій. Завдяки Нефісе, яка грала роль посередника, її чоловік неодноразово був прощенний Мурадом і Баязидом за захоплення османських територій. Нефісе побудувала в Ларінде медресе Хатуніє та хамам, а також була однією з небагатьох османських жінок , про яких писали у хроніках їхні сучасники.
Біографія Ім’я та походження Нефісе Мелек Хатун народилася, напевно, не раніше 1335 і не пізніше 1360. Вона була дочкою Мурада I, правитель із династії Османів, який перший називався султаном. Її матір’ю була одна із дружин або наложниць султана, але точно назвати її ім’я неможливоSakaoglu, 2007, p.25.
У джерелах згадуються різні її імена:Нефісе Мелек-хатунSüreyya,1Cild, 1996,p.31, Мелік Султан- хатун, Султан-хатун, Нефісе -султан , Мелек-султан, Хатун- султан, Девлет-хатун та Міхр-али .У шлюбному договорі, який знайшов Ферідун Ахмет-бей, вона іменується Нефісе-султан, а медресе побудоване нею називається Хатуніє-це означає, що у Карамані її звали Хатун. Довгий час було невідомо, скільки дочок було у Мурата I, дві або одна. Також було трохи не зрозуміло ,чиєю донькою була Нефісе – Мурата I чи Мурада II, але зараз вважається, що це ім’я однієї доньки Мурада ISakaoglu, 2007, p.25. Жінок називали по їхнім чоловікам або батькам, по їх положенню. Султан-хатун означає жінка із родини султана, Девлет-хатун походить від слова «Девлет»- держава, Мелік-хатун - дружини правителя. У написі на медресе Нефісе названа «Султан Мелік-Хатун», тобто дочка султана і дружина правителяSakaoglu, 2007,p.25; Uluçay ,2001,p.22; Uzunçarşılı,1957..
Передісторія
Під час правління Алаеддіна бейлик був істотно збільшений, в 1380 році територія Караманіди включала в себе наступні регіони міста: Гульнар , Анамур, Силифке, Мут, Ерменек, Мерам, Бозкир, Ларінда, Ереглі, Улукишла, Ніде, Карахісар, Аксарай, Акшехир, Бейшехир, Илгин і Коньї. Аллаеддін був уже не просто «правитель Анатолійських гір» (Сахіб Джибао аль-Рум), як раніше літописці мамлюків називали караманідів. Тепер його називали вже «Султан» і « Абу-ль-Фат»Sumer,1995..
Відносини караманідів із османами були складними, бо обидва бейлика претендували на одні і ті ж прилеглі території. Обидві сім’ї намагалися досягти хоча б якоїсь тимчасової згоди шляхом династичних союзів між собоюSakaoglu,2007.Першим з таких союзів став шлюб Алаеддіна і дочки Мурада I, Нефісе. Джерела називають різні дати весілля. У збірнику документів османської канцелярії «Муншаат ас-Салатін»(Листи султанів), складеному Нишанджи Феридуном Ахмет-беєм в 16 столітті,як час весілля вказується 1386 рік. Дослідження написів на медресе Хатун, звеленому Нефісе,дає підстави вважати, що шлюб був здійснений не пізніше, 1381/82 року Kramers,1927;Anderson,1957,p. 166 -167. Однозначно невідомо також з якого боку була ініціатива. Відомо лише, що в 1381 році був укладений і шлюб Баязида,сина Мурата і майбутнього султана, з Девлет-султан, дочкою Герміяноглу Сулеймана-шахаAlderson,1956, Table . Але сучасні історики відносять шлюб Нефісе і Алеаддіна до більш раннього часу – між 1360-1370 роками, оскільки народження старшого сина Нефісе відносять до 1370 рокуSakaoglu, 2007, p.25.
Шикари в «Караман-наме» пише, що шлюб був запропонований Мурадом через брата Алаеддіна, Давуда, який приїхав в Бурсу як посол від Алаеддіна. Згідно Шикари , 1377 року Алі-бей, дядько жениха,приїхав як його представник в Бурсу для переговорів про шлюб. Була призначена дата одруження та обговорено придане нареченої і подарунки їй від нареченогоSakaoglu,2007,p.27..
Завдяки цьому шлюбу Алаеддін кілька разів отримував прощення від Мурада і БаязидаSakaoglu,2007,p.27..
Весілля ]
Шикарі писав, що Мурад-бей запропонував руку Нефісе Аллаеддіну-бею, щоб «піднятися над становищем простого простого кочовика, поріднившись з великою сім’єю Караманідів». Однак написи на будівлях в Карамані, величають Мурада султаном, а Алаеддіна еміром, говорять про те ,що на момент укладання шлюбу Мурад був вище за матеріальним становищем ніж Алаеддін. Серед подарунків від батька нареченої до нареченого було 18 рулонів єгипетської тканини, 9 килимів, 7 чистокровних конів і 9 стад верблюдівSakaoglu,2007.
Опис весілля знаходиться у багатьох хроніках ,про його важливість свідчить той факт,що про нього заздалегідь було оголошено у мечеті під час п’яничної молитви.Представником нареченої був призначений військовий суддя (згодом ця посада називалася кадіаскер) Чандарлізаде Мевляна Халіл. У тексті оголошення, збереженого хроніками, Нефісе називають «доброчесною, главою жінок, незрівняльною принцесою»Sakaoglu,2007.Халіл Едем Бей оцінює дату цього оголошення 1378 рокомSakaoglu,2007.
На церемонії одруження, яка відбулася в Бурсі не пізніше 1381 рокуKramers,1927; Alderson 1956,p.166-167; Sakaoglu,2007,p.27,Чандарлізаде Мевляна Халіл був свідком з боку Нефісе-хатун, а Мевляна Мусліхіддін з боку АлаеддінаSakaoglu,2007.
Муншаат ус-салатін Ферідун-бея містить лист з перерахуванням подарунків султана:сто тисяч монет чи золотих лір, сто коней, десять рулонів шовку, розшитий золотою ниткою французький оксамит для двадцяти суконь, п’ять рулонів Дамаської тканини, двадцять рулонів змішаної тканини (з шовкової нитики,сплетеної з бавовняної), десять рулонів турецького оксамиту, дев’ять кілограмів золотих прикрас, у цілому чотири сотні тринадцять грамів алмазів, рубіни та інші дорогоцінні камені та десять стад верблюдів.Алаеддін в свою чергу обіцяв,запевнивши печаткою, що у разі розлучення він віддасть дружині Акшехир, Аксарай і всі села в околиці цих містSakaoglu,2007.
Також хроніки в описі весілля зберегли розповідь про напад на кортеж нареченої. Монголи оточили караван в Сиврихисарі, але охоронці Алеаддіна рогромили монголів ще до того, як встигли прибути на допомогу 40000 кіннотників з Карамана.На весільних урочистостях у Карамані були присутні еміри Сарухана, Айдина, Ментеше і ЕшрефоглуSakaoglu,2007.
Посередник
Наступного разу Нефісе була згадана хроніками в зв’язку з подіями 1385/86 року, коли вона вперше грала роль посередника між батьком і чоловікомSakaoglu,2007.Алеаддін неодноразово вступав у конфлікти спочатку з Муратом, а після його смерті із Баязидом, захоплюючи землі і міста, які османи вважали своїми. Завдяки заступництву Нефісе , кожен раз Алаеддіну вдавалося отримати прощенняSakaoglu,2007.
У перший раз Нефісе була просителем за чоловіка у 1386Emecen,2009(1385)Kramers,1927. році.Згідно османським хронікам, Мурад був змушений відволіктися від військових дій на європейській території і повернутися з армією в Анатолію. Причиною були територіальні претензії Алаеддіна , який захопив Кара-Агак, Ялвадж і Бейшехир , скориставшись зайнятістю Мурада в РумеліїKramers,1927..Алаеддін-бей , зрозумівши, що його сил недостатньо, відправив до тестя посла, але султан навіть не прийняв його. Мурад обложив Алаеддина в Коньї і після 13 днів облоги караманській бей послав до султана Нефісе, яка проханнями і сльозами схилила батька до мирного результату. Згідно Нешрі і подальшим історикам,Нефісе просила «пробачити провину чоловіка тільки один раз , не руйнувати її сім’ї, не робити її вдовою, а її дітей сиротами»Нешрі,1984,с.205Sumer,1995..З цього випливає , що в 1386 році у Нефісе і алаеддіна уже були дітиSumer,1995.. Мурад пробачив зятя, але передав через дочку, що Алаеддін повинен з’явитися перед султаном і поцілувати руку у знак підпорядкування. Також Алеаддін мав відмовитися від БейшехираSumer,1995.. Історик Н.Сакаоглу в оповіданнях про це посередництво наводить історію про голубкуSakaoglu,2007. В одному із оповідань, Нефісе , перед відходом від батька, поклала руку на серце і заприсяглася у вірності «поки життя жевріє в цьому тілі». Вийшовши з намету, вона відкрила накидку , і з-під поли випустила голуба. Нефісе вимовила: «я звільняю себе від принесеної присяги і відпускаю свої слова, як цю голубку». В іншому випадку Н.Сакаоглу описує, що на голубці клявся АлаеддінSakaoğlu,2015,p.71. Але османський історик Нешрі розповідає про голубку в зв’язку з полоном сина Нефісе, МехметаНешрі,1984,с.205.
Після смерті Мурада в 1390/91 році відбулося ще одне військове зіткнення Аллаеддінв із османами, на цей раз уже із Баязидом. Знову Алаеддіну після поразки вдалося вирішити усе миром. І знову посередником і просите лем за нього була НефісеSakaoglu,2007,p.28.
Страта чоловіка
Незважаючи на поразки ,Алаеддін не міг змиритися і заспокоїтися . Під час битви під Нікополем він атакував Анкару і посадив у в’язницю Сари Темирташа-пашу,валі міста.у битві при Нікополе у полон до Баязида потрапив Йоганн Шільтбергер, який служив Баязиду, бо перебував у свиті султана. Він залишив опис наступних подій Шильбергер,1867.За його словами, Баязид виступив проти непокірного родича з 150 тисячним військом, в той час, як у Алаеддіна було тільки 70 тисячШильбергер,1867. Коли Алаеддін дізнався про наближення Баязида, то випустив Тимурташа-пашу і відправив його послом з дарами і мирними пропозиціями до султана. Однак Баязид відмовився говорити про мир. Армії зустрілися недалеко від Коньї і вступили в бій. Незважаючи на чисельну перевагу , Баязид у дводенній битві не зміг здолати караманіда, але , будучи майже оточеним, Алаеддін сховався у цитаделі міста. Після 11 днів облоги султан домовився із жителями міста , що вони відкриють ворота в обмін на збереження життя і майнаШильбергер,1867 . Населення міста видало свого правителя, і Алаеддіна було убитоSumer,1995.. Йоганн Шільтбергер так описує смерть Алаеддіна-бея:
Відповідно до опису Шільтбергера,це сталося в 1397/98 році,але Крамерс вказу 1391 рік(після битви при Аксараї)Kramers,1927.. Відомий сходознавець Юрій Петросян прийняв версію, що Алаеддін був страчений за наказом БаязидаПетросян,1990,с.27.
Після страти чоловіка
Після страти Алаеддіна і здачі Коньї Баязид попрямував до Ларінде, в якій знаходилися сини Алаеддіна і їх матір – вдова Алаеддіна і сестра Баязида. Сини Алаеддіна, будучи вже підлітками (їм було не менше 11 років), були ображені і розсерджені стратою батька і видом його голови на піку. З юнацьким запалом вони хотіли захищати місто і не хотіли здаватися. Жителі міста співчували хлопчикам і підтримали їх. Однак після кількох днів облоги Нефісе злякалася, що її синів теж стратять, як і їх батька. Вона сказала жителям, що не бачить можливості відстояти місто і не хоче, щоб люди постраждали через їх сім’ю. Зважаючи на неможливість чинити опір, вдова Алаеддіна вийшла з міста до свого брата, ведучи синів. Баязид «бачачи сестру з синами, вийшов зі свого намету їм на зустріч; вони тоді кинулися до його стоп, цілували його ноги, просячи пощади, і передали йому ключі замку і міста. Султан тоді звелів, стоявшим біля нього сановникам,підняти їх,заволодів містом і поставив туди начальника одного зі своїх наближених . Сестру ж з її синами він відправив до свого столичного міста Брусса». Спочатку землі Караманідів Баязид віддав своєму синові Мустафі. Невідомо, як Мехмет-бей і Алі-бей, сини Алаеддіна і Нефісе , жили в Бурсі. Згідно« Дустурнаме» вони жили окремо від матеріSakaoglu,2007,p.27; Sumer,1995. Є відомості, що Мехмет і Алі, жили в Бурсі у почесному полоні, але незабаром Баязид віддав Мехмету завойовані землі Караманідів. Ічель був відданий шейху Хасану, синові Сулеймана-бея, що ховався у ЕретнеSumer,1995..
З 1403 по 1424 роки сини Нефісе правили в Карамані. Вважається, що Нефісе померла в Ларінде під час правління Мехмеда між 1403 і 1423 рокамиSakaoglu,2007,p.27.. У 1381 році нею була збудована в Ларінде медресе Хатуніє, поряд з яким і похоронена вона в тюрбе. Точна дата поховання невідомаSakaoglu,2007.
Значення