Жінки сприяли розвитку науки, техніки і медицини з найдавніших часів, але їх участь не завжди була помічена (прикладом такого замовчування є ефект Матильди, коли жіночі винаходи і напрацювання приписуються чоловікам). Жіноча історія висвітлює причини цього, а також перешкоди, які повинні були долати жінки, і стратегії, які вони повинні були прийняти, щоб їхня робота приймалася науковою спільнотою. До середини ХІХ ст., та й навіть значно пізніше, погляди суспільства на можливість жінок брати участь у науковій діяльності виявлялися скептичними. До ХХ століття жінки були виключені з академічної освіти: лише у ХХ ст. більшість університетів приймали в студентські групи тільки чоловіків.

Позбавлення жінок можливості формальної освіти (особливо бл. 1600 року і до кінця ХІХ ст.) серйозно обмежило участь жінок у науці. Можливість наукової діяльності жінок часто асоціювалася з приналежністю до аристократії, з сімейними зв'язками або з приналежністю до ізольованих громад (як релігійні секти). Одним із способів, яким жінки брали участь у дослідженнях, було виконання «домашніх» або «жіночих» видів діяльності, які вважалися мистецтвом (як ілюстрування), перекладом та письмом іноземними мовами. Війни також часто створювали нові можливості для жінок (коли залученість у війська породжувала дефіцит вчених-чоловіків).

Сучасна участь жінок у науковій діяльності відрізняється від участі в ній чоловіків у багатьох аспектах, зокрема:

участь жінок будь-якого віку (навіть сьогодні) в науці менша за чоловічу: жінкам належить менше 30 % наукових публікацій; жінки присутні в конкретних наукових напрямках (наприклад, жінок й досі мало у STEM); жінок менше на керівних посадах (вертикальна гендерна сегрегація ринку праці); заробітна плата жінок у науці нижча за чоловічу; жінки отримують менше персоналу та гірше фінансування при відкритті лабораторій за однакових умов з чоловіками; напрацювання, винаходи та відкриття жінок приписуються їхнім колегам-чоловікам; роботи жінок рідше цитуються; журналістські, біографічні, художні тексти про науковиць акцентують на їх родинних заняттях, практиках краси, дітонародженні замість наукової діяльності (тест Фінкбайнер). жіночих біографій значно менше в Вікіпедії, ніж чоловічих (до 15 %).

Забезпечення доступу до вищої освіти і державної підтримки у ХХ столітті, принаймні у США та Європі, призвело до масового зростання участі жінок у всіх галузях науки. Проте жінки залишаються в явній меншості в точних науках, особливо в математиці, фізиці, інформатиці та механіці (Жінки у галузях STEM). Нині жінки складають менше третини вчених у світі.

Про ключові віхи участі жінок у науці див. Хронологія жінок у науці та Список винаходів і відкриттів, здійснених жінками.

Про фактори, що спричинюють недопредставленість жінок у науці, див. Сексизм в освіті та Ефект Матильди.

Причини гендерної нерівності в науці Гендерні дисбаланси в науці привернули увагу в Європі ще в середні віки (так, Христина Пізанська, що й сама активно займалась наукою, присвятила темі чимало публічних дискусій). З 18-го століття брак жінок у науці став предметом досліджень і обговорень у різних галузях науки, таких як психологія, соціологія, антропологія, філософія, культурологія (приклад ранніх досліджень — Жан Кондорсе). З розвитком феміністської теорії питання даного дисбалансу ґрунтовно вивчають гендерні дослідження, зокрема, історія жінок та жіночі студії (відомий приклад дослідження браку жінок в літературі — Своя кімната Вірджинії Вулф).

Пояснення феномену історично еволюціонували від теорій біологічного детермінізму до теорій детермінізму культурного.

Біологічний детермінізм. До середини ХІХ століття переважала помилкова гіпотеза про біологічні та психологічні «особливості» жінок, які нібито заважають їм займатися наукою (див. Також гіпотезу про чоловічу перевагу)(dostęp 14.11.2010) .. Приклади відомих науковиць розглядалися як виняток, що «підтверджував загальне правило». Культурний детермінізм. Нині доведено, що основною причиною недопредставленості жінок у науці є соціальні, культурні та релігійні детермінанти (див. ефект Матильди), які різними способами обмежують можливості жінок займатися науковою діяльністю і досягати успіху в цій галузіBronisław Malinowski, Kultura i jej przemiany, [w:] «Dzieła», t. 9, PWN, 2000, s. 90, .. Серед таких причин: правові обмеження жінок (відсутність виборчих прав жінок та суттєво обмежені майнові, права пересування у більшості країн в середньому до ХІХ-ХХ століть); обмежений доступ жінок до освіти (див. Жіноча освіта); неоплачувана робота (котра виконується переважно жінками і віднімає в них часовий ресурс на професійне вдосконалення); гендерний розрив в оплаті праці (навіть з тією ж кваліфікацією на тій же посаді; сексизм в освіті (прихований навчальний план для дівчаток та хлопчиків, заохочування дівчаток до праці в сферах обслуговування (медицина, освіта, психологія, легка та харчова промисловість), а хлопчиків — до технічних спеціальностей (точні науки, важка промисловість, ІТ, топменеджмент, бізнес) тощо); сексизм при наймі (відмова наймати жінок фертильного віку, жінок, які мають дітей (чи які не мають). скляна стеля (обмеження кар'єрного просування жінок у окупованих чоловіками професіях), скляний ескалатор (стрімке зростання кар'єри чоловіків у професіях, де переважають жінки) та ряд подібних статистично спостерігуваних перепон. традиційний андроцентризм наукового дискурсу, що діє як замкнуте коло, і не сприяє збереженню і поширенню інформації про наукові досягнення жінок. Локальні приклади такого інформаційного викривлення — ефект Матильди, гендерна упередженість у Вікіпедії. Змістити акцент з гендерно-стереотипних описів на описи наукового внеску в текстах про науковиць покликаний, наприклад, Тест Фінкбайнер. сексизм у культурі, рекламі та медіа, котрий просуває сексуально об'єктивовані образи домогосподарок, користувачок продуктів індустрії краси, матерів та доглядачок — на шкоду образам успішних науковиць та підприємиць.

Усім видам обмежень доступу жінок до науки сприяли і сприяють гендерні стереотипи про «невідповідність» жінок для певних (зазвичай, високооплачуваних та престижних) фахів та консервативні уявлення про гендерні ролі, котрі приписують нерівномірне виконання роботи з обслуговування (репродуктивна праця, догляд дітей, літніх та хворих, харчування, ремонт одягу, підтримання санітарного стану житла) жінками та чоловіками.

Стародавні часи

Участь жінок у медицині підтверджена в деяких ранніх цивілізаціях. Єгиптянка Меріт Птах (2700 р. до н. е.), названа «головним медиком», є найстарішим жіночим іменем в історії науки. Гомер згадував Агеміді як цілительку в Стародавній Греції. Агнодіка була першою з відомих лікарів (практикувала в 4 ст. до н. е. в Афінах).

У Стародавній Греції жінкам було доступне вивчення натурфілософії. Прикладами науковиць того часу є Аглаоніка, відома за прогнозуваннями затемнень, а також математик Теано, студентка Піфагора. Відомо також, що в одній зі шкіл, заснованих Піфагором, було багато жінок4000 lat udziału kobiet w nauce: podział według wieków (stan z 17 maja 2006) ..

Кілька жінок відомі в області протонауки алхімії в Олександрії в першому столітті н. е. Найвідоміша з них — Марія Єврейка, винахідниця кількох хімічних інструментів, наприклад, водяної бані (називаної також байн-мейр від її імені) і лабораторних приладівFeministyczne podejście do problemu technologii: Inne ujęcie tematu ..

Гіпатія Олександрійська (близько 370—415 рр.), авторка робіт з геометрії, алгебри, пов'язана з винаходом ареометра, астролябії і дистилятора, в наступних століттях стала культурною іконою, її образ довго наслідувався у мистецтві та серед аристократії. +Відомі науковиці Сатродавнього СвітуІм'яПортретРоки життяРозташуванняСфера занять, внесокАкка Ларентіябл. 634 р. до н. е.РимГінекологіяАганісаЗгідно статті Aganice, це синонім Аглаоніка станом на березень 2021 р.бл. 1878 р. до н. е.ЄгипетФілософія та астрономія; займалася наукою при дворі фараонаСенусерт ІАглаонікаГреціяАстрономка, прогнозувала місячні затемнення, провала Фессалійською відьмою за те, що вміла «примушувати Місяць зникнути з небосхилу». За Плутархом, «вона добре знайома з фазами місяця, могла передбачати його затемнення, і, знаючи заздалегідь, коли місяць сховається під тінню Землі».Арете з СирениГреціяФілософ, викладачка філософіїБань ЧжаоКитайІсторіяДіотімаГреціяВикладачка філософії. Навчала Сократа.Енхедуаннабл. 2354 р. до н. е.МесопотаміяПерша письменниця в історії літературиІндіяЗгадується у Ведах як філософГіппархіяГреціяФілософГіпатіяОлександріяМатематикЛастенія МантінейськаГреціяФілософМарітраджіІндіяФілософПентесілеябл. 1187 р. до н. еЛегендарна винахідниця сокириПеріктіоне6 ст до н. е.ГреціяФілософ. Учениця ПіфагорМеріт Птахбл. 2700 р. до н. еЄгипетПерша з відомих за іменем лікарівЛей Цзубл. 2640 до н. е.КитайІмовірно, відкрила процес виробництва шовкуШі Данбл. 105 р. н. е.КитайІмператриця, разом з Цай Лунь винайшла метод виготовлення паперу з кори шовковиціКоролева Сондокбл. 630 року н. е.КореяАстрономкаТеаноГреціяфілософТеміста4 ст до н. е.ГреціяФілософМарія Єврейка (Марія Пророчиця)1 ст. н. еЄгипет, РимПерша жінка-алхімік (поєднала теорію алхімії з лабораторними дослідами), перша справжня експериментаторка. Одна з небагатьох виготовляла барвник колькотар. Винайшла трибікос (трирукавний перегонний куб типу аламбік для отримання спирту), керотакіс (герметичний пристрій для отримання конденсату), водяну баню («бенмарі»), можливо, спосіб отримання соляної кислоти.

Середньовічна Європа

У середньовічній Європі деякі жінки мали доступ до університетської освіти. Італійська лікарка Тротула Салернська обіймала посаду в Schola Medica Salernitana, де викладала благородним італійкам. Групу учениць Тротули іноді називають «дамами з Салерно». Також Тротула написала важливі тексти з акушерства і гінекології.

Болонський університет дозволив жінкам відвідувати заняття з моменту свого заснування в 1088 році. Доротея Букка була в даному навчальному закладі керівницею відділу медицини в 15 століттіJS Edwards, A Woman Is Wise: The Influence of Civic and Christian Humanism on the Education of Women in Northern Italy and England during the Renaissance w: «Ex Post Facto: Journal of the History Students at San Fransisco State University», tom XI, 2002 ..

Середньовічні абатства були ще одним місцем для освіти жінок. Деякі з них дозволяли їм проводити наукові дослідження. Прикладом цього є намісниця монастиря, німкеня Гільдегарда Бінгенська (бл. 1151—1158), чиї численні роботи стосуються різних галузей, включаючи медицину, природничі науки і філософіюHildegarda z Bingen (Sabina Flanagan) ..

Наукова революція (XVI—XVII ст.) 16 та 17 століття в Західній Європі характеризувалися зростанням частки жінок у всіх галузях науки. Проте жінки досі були виключені з університетів та професій, пов'язаних з інтелектуальною діяльністю. Науковиці трактувалися як надзвичайні винятки, рідкісні, як «комети». Оскільки європейське дворянство зацікавилося навчанням як хобі, знатні жінки також могли брати участь у неформальних наукових дослідженнях своїх батьків і братів.

В період раннього модерну формувалася спільнота європейських вчених, заснована на листуванні, відомому як Співдружність вчених. Дослідники обмінювалися спостереженнями та роботами, оминаючи політичні, релігійні та соціальні бар'єри. Ця форма участі в науковому житті була також доступна жінкам, які брали в ній участь на рівних умовах. Серед жінок, що належали до Співдружності, були: чеська княгиня Ельжбета, Анна Марія ван Схюрман, Марі де Гурна і Батсуа Макін. Збільшення участі жінок у науковому житті відбувалося лише в просвітництві, коли вони почали відкривати модні салони, які стали центрами інтелектуального життя.