Володимир Феофілович Дудикевич (4 січня 1861, Станиславів (нині Івано-Франківськ) — 23 червняЧорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 131., 1922 Ташкент) — правник, адвокат, політичний діяч Галичини, посол до Галицького крайового сейму. Ключова фігура галицьких москвофілів, після їхнього розколу — новокурсник. Крім представницької діяльності в сеймі та парламенті, забезпечував інформаційно-пропагандистську підтримку своїх ідей через публікації, комітети й агітацію серед полонених УГА.
Біографія Народився в сім'ї греко-католицького священника. Під час навчання очолював товариство студентів-москвофілів «Буковина». Ідеолог москвофільства, співзасновник і керівник «Русской народной организации» (1900), член Ставропігійського інституту (1904), редакцій часописів «Русское слово» і «Прикарпатская Русь».
Під час навчання у Львівській німецькій гімназії Дудикевич очолював студентське товариство «Січ», яке мало на меті культурно-освітню підтримку греко-католицької молоді в Австро-Угорщиніhttps://esu.com.ua/pdf/file/19376.pdf.
Здобув ступінь доктора права у Віденському університеті. Працював директором гімназії в Станиславові, протягом 1892—1915 років був адвокатом у Коломиї, де приєднався про москвофільського руху. Очолив найбільш радикально налаштованих москвофілів, які виступали за об'єднання Галичини з Росією.
Пізніше став лідером «Народного Совєта» Русской народной организации, послом до Галицького крайового сейму (9-го скликання, обраний в окрузі Лопатин — Броди — Радехів (IV курія), входив до складу «Російського клубу» («Русского клуба»), його голова в 1908—1909 роках, заступник — о. Колпачкевич АнтонійЧорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 113—114.). Проголосив «новий курс» галицьких москвофілів після їх розколу на старорусинів та «росіян» («русских», новокурсників) у 1909 році. Суть «нового курсу» полягала в засвоєнні модерної російської ідентичности. Член багатьох організацій москвофілів, голова «Кредитного общества самопомощи» в Коломиї.
У серпні 1914 організував у Києві «Карпато-русскій освободительный комитетъ», того ж року зустрівся з російським царем Миколою ІІ.
Напередодні Першої світової війни переїхав до Києва, де очолив «Карпато-русский освободительный комитет» (під час російської окупації Галичини — «Русский народный совет Прикарпатской Руси»), координатор допомоги біженцям з Галичини до Росії.
Після захоплення Галичини російськими військами під час Першої світової війни співпрацював з російською окупаційною адміністрацією. Після відступу російської армії втік до Росії, перебував на Поволжі. Після більшовицького перевороту 1917 за завданням ВЧК проводив агітаційної роботи серед полонених галичан, згодом був відряджений у Середню Азію.
Смерть Подальша доля достовірно невідома, за однією з версій 23 червня 1923 року був розстріляний у Ташкенті чекістами або помер у більшовицькій тюрмі, за іншою, повернувся у Галичину.
Примітки
Джерела та література Кріль М. М. Дудикевич Володимир // Московська окупація Галичини 1914—1917 рр. в свідченнях сучасників. (Галицький архів). Львів: Апріорі, 2018. 528 с. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с.; іл. — С. 131. — (Львівська сотня). Андрусяк М. Галицьке москвофільство в часі світової і визвольної війни // Життя і знання. 1934. Ч. 11;
Посилання Україна у ХХ столітті