Ру́ське По́ле — село в Україні, в Тячівській міській територіальній громаді Закарпатської області.
Руське Поле розташоване в Закарпатській низовині, Тереблянській долині, Марамороській котловині, на лівому березі р. Тереблі, за 138 км на південний схід від Ужгорода.
Колишні назви — Криваве Поле (), Панське Поле, Урмезієво (). Також у різних угорських літописах зустрічалися такі назви: Urmezei, Vermeziv (Yiddish); в румунських літописах: Polien Riskeve, Ruska Pole, Ruski Pole.
Географічне розташування: територія села межує з територіями сусідніх сіл та Хустським районом. На сході з Тячевом та Лазами, на заході з Буштином та Воніговом, на півночі з селом Теребля і на півдні з Вишковом (Хустський район) (через річку Тиса).
Історія
Археологічні розкопки На території Руського Поля археологами було знайдено Карпатські кургани (IX ст. до н. е. — ІІІ ст. н. е.), городище Капуна (ХІ-IV ст. до н. е.) (за іншими даними VI—IV ст. до н. е.), рештки поселень Куштановицької культури (VI—II ст. до н. е.), різні старовинні золоті монети і дуб віком 400 років.
Згідно з археологічними даними, територія села Руське Поле почала заселятись ще в період неоліту.Люди в добу неоліту серед лісів і річок обирали місце, яке огороджували ровами, дерев'яною та кам'яною огорожею. В таке укріплення (городище) ховалися околишня людність в час небезпеки. Слов'яни зробили городище на території села, ще до приходу мадяр. Ця назва «Городище» збереглася в місцевій народній мові для урочища, яке розташоване за 5 км на північному сході від с. Руське Поле.
В околицях Руського Поля в кінці ХІХ століття засвідчено курганний могильник, можливо, культури карпатських курганів. На схід від села – городище, відоме в населення паід назвою Капуна. В підніжжі гори Капуна – поселення римсько-провінційної культури. Тут же знайдено скарб срібних римських монет імператора Коммода. В.Г.Котигорошко в цій місцевості дослідив три кургани ІІІ – IV століть нашої ери.
Спочатку село називали Криваве Поле, бо біля села, на прилежних його полях відбувалися битви за територію між угорцями і русинами. Потім село загарбали угорці і ціла панська сім'я Новаків поселилася в селі і керувала ним. Вони дали селу назву Úrmező, що в перекладі означало Панське Поле ( — пани, — поле). До тепер в селі збереглися три панські доми. Урмизьово (так називали село селяни) було назвою села аж до 1944 року. Назва Руське Поле походить від назви корінних жителів — русинів. А ще на весні 2015 року невідомі прокопали тунель з лівої сторони біля криниці, коли людям стало цікаво що там роблять …то дивні копачі засипали прохід …так нічого не знайшовши. А може все-таки і знайшли, ще точно не доведено.
Згідно з археологічними даними, територія села Руське Поле почала заселятись ще в період неоліту. Східні слов'яни в добу неоліту серед лісів і річок обирали місце, яке огороджували ровами, дерев'яною та кам'яною огорожею. В таке укріплення (городище) ховалися околишня людність в час небезпеки. Слов'яни зробили городище на території села, ще до приходу мадяр. Ця назва «Городище» збереглася в місцевій народній мові для урочища, яке розташоване за 5 км на північному сході від с. Руське Поле.
Його населяли етнічні жителі цих земель — русини (українці). Але відомо, що на території села ще в III—IV ст. до н. е. існувало городище Капуна. Капуна тепер — це назва загадкової гори біля села, яка має форму зрізаної піраміди. Отже можна твердити, що на території села люди жили ще до нашої ери. З історії відомо, що кочівники, які жили в горах, почали спускатися вниз, в долини річок. Приблизно в XI ст. до н. е. у долину річки Дербачки (інша назва — Стара Ріка) спустилися перші люди, тому що біля річок було жити компактніше і легше ніж у горах, і було багато земель, на яких можна було вирощувати і отримувати харчі. Вони населяли лівобережну територію від р. Дербачки, а потім почали населяти і правобережні території, аж до річок Теребля і Тиса. На той час ці річки були дуже широкі і великі, найменшою з них була Дербачка, яка була не дуже великою, і мешканці села могли легко переходити її. Головним у селі був староста, якого обирали люди. Він керував селом і держав мирні зв'язки з поселеннями, які жили поблизу до села — це Тячово (Тячів), Буштина (Буштино), Вунігово (Вонігове), Теребло (Теребля), Мортош (Тячівка) і Стеблівка.
У IX столітті, на думку професора І. Попа, територію села заселяють слов'янські племена. У період Великої Моравії (IX-Х ст.) слов'яни були християнізовані візантійськими місіями, визнавали владу великоморавських князів — правителів Болгарського царства.
Наприкінці IX століття на територію Руського Поля увійшли угорські племена. Угорщина, ставши королівством, провела політику мадяризації — угорці заполонили територію Мараморощини, і зокрема, територію села. За часів Іштвана Святого було запроваджено систему комітатів в Угорському королівстві. Територія села входила до Мараморошського комітату, про який знаходимо згадку у 1303 році.
З угорських літописів відомо наступне: село під назвою Úrmező (Урмезієво, Руське Поле) вперше згадується в 1397 році, як королівський маєток. У 1409 році село перейшло у власність синів Іштвана Урмезея. Також згадується про королівську резиденцію і в 1495 році.
На час першої документальної згадки про Мараморощину як адміністративну територію це вже був край із 80 селами і п'ятьма привілейованими містами (Хуст, Вишково, Тячів, Кимпу-Лунг, Сігет). До цього переліку входила і територія Руського Поля, яка мала назву Urmezo. Історики переконливо доказують що в XIII столітті угорці були в тісних економічних і культурних контактах з місцевими жителями. Мешканці села приходили на жнива до угорців, за що отримували плату — за кожний 5-6 сніп. У подальші століття селяни спільно з угорцями випасали на полонинах велику рогату худобу, свиней, овець.
У березні 1241 року орди хана Батия увірвалися в наш край, розгромивши угорське військо, і впродовж того ж місяця дотла спалили населені пункти, повбивавши мирне населення, або ж, як правило, забравши їх у полон. Півтора року панувала орда на наших землях. Про навалу ж половців у 1086 році під орудою хана Кутеска даних немає.
Село згадується у письмових пам'ятках XIV століття, а саме 1303 року. Про ті давні часи відомо небагато. Знаємо тільки, що в селі з'являються угорські феодали, які займаються торгівлею, городництвом, вивозять свої товари на ярмарки Тячева. Доля селян була обтяжливою, тому що вони були кинуті у вічне рабство, панщина, дев'ятина та безліч інших тягот лягли на них.
Угорські, а згодом єврейські пани, яких в селі налічувалося до десятка, використовували працю селянина. Розширення поміщицького господарства тут велося за рахунок скорочення селянських наділів. Вони, називають село Урмезев, у перекладі «поле панів». Селян змушували працювати на панів. Назву «Панське поле» село мало протягом 5 століть.
З переказів старожилів у нашому селі мешкали сім'ї угорської знаті: Поган і Новак. Помістя Поганів знаходилося біля сьогоднішньої сільської ради, на жаль, не збереглося.
Помістя сім'ї Новак
Помістя сім'ї Новак знаходилось неподалік вино-горілчаного заводу. За радянських часів в ньому був облаштований дитячий садок № 3. Наразі будинок зруйнований. Поміщику Новаку належала третина всіх сільських земель, також пан Новак був власником горілчаного заводу, де виготовляли сирець, який робили із зібраної на полях пшениці, кукурудзи. Поміщику Новаку належала третина всіх сільських земель, також пан Новак був власником горілчаного заводу, де виготовляли сирець, який робили із зібраної на полях пшениці, кукурудзи. Завод, на жаль, вже не працюючий і занедбаний. Главі сімейства – Даніелу Новаку – належав місцевий горілчаний завод.
У цієї родини було багато дітей. Вони мали свої будинки. Деякі збереглися досі. Для робітників, які працювали на заводі були збудовані так звані «Мурованки» — квартири. Пани дбали про благоустрій свого помістя і висаджували декоративні і фруктові дерева, клумби. Рідкісне дерево «Гінго Білоба» збереглося донині - тут росте іменне дерево гінкго Новака.
З родини Новаків відомий лікар Андрій Новак — один з засновників жіночого гінекологічного відділення тодішньої міської лікарні Ужгорода. Його іменем названа вулиця в центрі Ужгорода поруч із лікарнею, яку Андрій Новак очолював з 1872 року.
В 1944 — 1945 рр. родина Новаків переїжджає до Румунії та Угорщини. Тільки одна із сестер Новаків — Шарія Новак похована в селі.
Недалека та сучасна історія На початку XVIII століття наші селяни брали участь у національно-визвольній війні мадярського народу проти Габсбургів (1703—1711 рр.). На околицях нашого села діяли гуцульські опришківські повстанські загони, очолювані І. Пинтею, І. Пискливим, Ф. Бойком та В. Микуляком.
З 1919 по 1939 рік наше село було під владою Чехословаччини. В селі діяла трирічна школа. Молодь могла продовжувати навчання в горожанських школах Тячева, Солотвина. В 1922 році в Руському Полі була створена організація КПЧ. 26 серпня 1924 року, тут відбулася сутичка між селянами і жандармами, під час якої поранено 20 селян.
В 1945 році, Карпатська Україна, до якої входило і село Руське Поле, була перейменована на Закарпатську область і приєднана до України. З нагоди 50 — річчя Радянської влади в селі споруджено обеліск Слави воїнам — добровольцям, які загинули у Німецько-радянській війні. Село визволено від угорсько — нацистських окупантів 21 жовтня 1944 року. І змінено назву на Руське Поле. Після визволення села в лави Червоної Армії і 1 — го Чехословацького армійського корпусу Людовика Свободи вступили добровольцями 107 місцевих жителів, 58 із низ удостоєні нагород, 37 полягли на фронтах Другої Світової війни.
У 1950 році в селі був створений колгосп. На колгоспній фермі знаходилося близько чотириста голів худоби, були коні та свині. В колгосп вступило багато людей, хоча платою за їхню працю було тільки зерно та продукти виробництва. А у 1960 році організовано радгосп-завод «Руськополівський», в якому люди вже отримували грошову оплату своєї праці.
У 1980—1990 рр. радгосп-завод «Руськополівський» був підприємством — мільйонером, яким керувала знатна в усій області досвідчена людина — Василь Юрійович Мірявець. А завдяки його дбайливості та наполегливості в 1975 році побудована нова школа, розрахована на 670 дітей. Зараз у ній навчається 780 учнів у двох навчальних корпусах.
Поряд з будинком культури розташована двоповерхова будівля дитсадка № 2, розрахованого на 4 групи. Зусиллями радгосп-заводу у 1997 році переведено через річку Тереблю газопровід, а також зусиллями громадян до 1998 року село було майже повністю газифіковано. Підприємництво у селі отримало розвиток зі створенням на території Руського Поля цеху з виготовлення макаронних виробів, а також у 1991 році засновано одне з перших в районі мале підприємство «Момент» — підприємство з розповсюдження пиво-безалкогольної та іншої продукції. Потроху в селі з'явилися нові магазини, затишні кафе, сучасна аптека та амбулаторія сімейної медицини. Із зміною влади в державі змінювалася влада й у селі Руське Поле. На останніх парламентських виборах 31 жовтня 2010 року перемогу здобув Василь Васильович Мірявець.
Село потерпало від багатьох стихійних лих: буревіїв, повеней, снігопадів тощо. Найсильніше потерпало від повеней.
Перша повінь 1998 року була одним з наймасштабніших стихійних лих. Завдала великої шкоди жителям села: розмила городи, будівлі, двори, було дуже багато постраждалих. Друга повінь прийшла в село 2001 року, але була менш масштабною. Від цих повеней постраждала уся область.
А у серпні 2008 року була повінь, яка повністю затопила майже всю житлову територію Руського Поля, але іншим населеним пунктам майже не завдала шкоди. Повінь відбулася тому, що прорвалася дамба вище села яка охороняла його від річки. Частину дамби прорвало через часті підтоплення під час минулих повеней.