Такер Карлсон

Такер Свонсон Макнір Карлсон (; 16 травня 1969, Сан-Франциско, Каліфорнія) — американський консервативний телеведучий і політичний оглядач, відомий поширенням дезінформації, поглядами, просуванням теорій змови, антивакцинаторства, виступами проти абортів, фемінізму, ЛГБТ і мігрантів. Найбільшу популярність здобув як ведучий політичного ток-шоу на Fox News (з 2016-го по 2023-й рік).З каналу Fox News іде відомий у США проросійський ведучий Такер КарлсонFox News припинила співпрацю з "американським Соловйовим" Такером Карлсоном"Американський Соловйов". Звільнення ведучого Fox NewsFox News припинила співпрацю з "американським Соловйовим" Такером КарлсономКулеба про скандальну заяву ексведучого FoxNews: "Це просто негідник і українофоб". Внесений до бази українського сайту «Миротворець» 8 червня 2023 року за свідому участь у антиукраїнській проросійській пропаганді, звинувачений у м'якій пропаганді рашизму, звинувачений у публічній підтримці російській агресії, у посяганні на суверенітет і територіальну цілісність України. Учасник антиукраїнських пропагандистських заходів Росії проти України та актів гуманітарної агресії проти України та українців. Карлсон вважається помітним прибічником трампізму та впливовим голосом у правих ЗМІ. У 2026 році Карлсон публічно відмовився від підтримки Трампа і вибачився за те, що «вводив людей в оману», закликаючи підтримувати його.

Карлсон розпочав свою медійну кар’єру в 1990-х роках, пишучи для The Weekly Standard та інших видань. Він був коментатором CNN з 2000 по 2005 рік і співведучим програми Crossfire, головного вечірнього дебатного шоу мережі, з 2001 по 2005 рік. З 2005 по 2008 рік вів щовечірню програму Tucker на MSNBC. У 2009 році став політичним аналітиком Fox News, з’являючись у різних програмах, перш ніж запустити власне шоу. У 2010 році Карлсон став співзасновником і першим головним редактором правого новинно-аналітичного вебсайту The Daily Caller, поки не продав свою частку власності і не покинув його у 2020 році. У справі про наклеп Dominion Voting Systems v. Fox News Network (2021) Карлсон був серед ведучих, яких звинуватили в поширенні неправдивих заяв про машини для голосування компанії-позивача Dominion Voting Systems. У квітні 2023 року Fox News скасував Tucker Carlson Tonight, після чого Карлсон запустив власну програму The Tucker Carlson Show.

Карлсон є критиком імміграції. Колишній прихильник економічного лібертаріанства, тепер він підтримує протекціонізм. У 2004 році він відмовився від своєї початкової підтримки війни в Іраку і з того часу скептично ставиться до зовнішніх інтервенцій США. Карлсон відомий тим, що вводить ультраправі ідеї в мейнстримну політику та дискурс. Його відзначають за неправдиві та оманливі заяви на деякі теми та за поширення теорій змови про демографічне заміщення, COVID-19, штурм Капітолію США 2021 року, та українську біологічну зброю. Деякі висловлювання Карлсона про расу, імміграцію та жінок характеризувалися як расистські та сексистські, що спричинило бойкоти рекламодавців програми Tucker Carlson Tonight. Вважається, що він впливав на прийняття рішень Трампом, але також критикував Трампа за відхід від «трампізму». Карлсон захищав російського президента Володимира Путіна, а в лютому 2024 року став першим західним журналістом, який узяв інтерв’ю у Путіна після вторгнення Росії в Україну 2022 року. Він написав три книги: Politicians, Partisans, and Parasites (2003), Ship of Fools (2018) і The Long Slide (2021).

Біографія

Такер Макнір Карлсон народився в Дитячій лікарні в Сан-Франциско, штат Каліфорнія, 16 травня 1969 року. Він старший син Лізи Макнір (уродженої Ломбарді; 1945–2011), художниці з Сан-Франциско, та Діка Карлсона (1941–2025), колишнього «гонзо-репортера», який став директором «Голосу Америки», президентом Корпорації громадського мовлення та послом США на Сейшельських Островах, а нещодавно — директором лобістської фірми Policy Impact Strategic Communications. Брат Карлсона, Баклі Пек Карлсон, пізніше Баклі Свонсон Пек Карлсон, майже на два роки молодший і працював менеджером з комунікацій та політичним оперативником Республіканської партії.

Дідусем і бабусею Карлсона по батьківській лінії були Річард Бойнтон і Дороті Андерсон, які були підлітками, коли віддали його батька до притулку The Home for Little Wanderers, де його виховував Карл Мобергер із Молдена, поблизу Бостона, робітник дублення шкіри шведського походження, та його дружина Флоренс Мобергер. Батька Карлсона усиновили у дворічному віці представники верхнього середнього класу Нової Англії, подружжя Карлсонів — керівник шкіряного заводу Winslow Brothers & Smith Tannery у Норвуді (найстарішого шкіряного заводу в Америці) та його дружина. Прапрапрадідом Карлсона по материнській лінії був Генрі Міллер, «Король великої рогатої худоби». Прапрадід Карлсона по материнській лінії, Цезар Ломбарді, іммігрував до Нью-Йорка зі Швейцарії у 1860 році. Карлсон також є далеким родичем політиків із Массачусетсу Ебенезера Р. Гоара та Джорджа М. Брукса. Самого Карлсона назвали на честь його прапрапрадіда Дж. К. Такера та прапрадіда Джорджа В. Макніра. Карлсон має одну тридцять другу італійсько-швейцарського походження.

У 1976 році батьки Карлсона розлучилися після того, як дев’ятирічний шлюб, як повідомлялося, «зіпсувався». Батько отримав опіку над Такером та його братом. Мати покинула сім’ю, коли Такеру було шість років, і переїхала до Франції. Хлопчики більше ніколи її не бачили.

Коли Карлсон навчався у першому класі, батько перевіз його з братом до району Ла-Хойя в Сан-Дієго, штат Каліфорнія, і виховував їх там. Карлсон відвідував La Jolla Country Day School і виріс у будинку з видом на La Jolla Beach & Tennis Club. Його батько володів нерухомістю в Неваді та Вермонті, а також островами в Мені та Новій Шотландії. У 1984 році його батько безуспішно балотувався проти чинного мера-республіканця Роджера Геджкока на виборах мера Сан-Дієго 1984 року.

У 1979 році батько Карлсона одружився з Патрицією Керолайн Свонсон, спадкоємицею Swanson Enterprises (заснованої Карлом А. Свонсоном), донькою Гілберта Карла Свонсона та племінницею сенатора Дж. Вільяма Фулбрайта. Хоча Патриція залишалася бенефіціаром сімейного статку, Свонсони продали бренд компанії Campbell Soup Company у 1955 році і вже не володіли ним на момент одруження батька Карлсона. Це був третій шлюб для Свонсон, яка юридично усиновила Такера Карлсона та його брата.

Карлсон недовго навчався в Collège du Léman, школі-інтернаті в кантоні Женева у франкомовній Швейцарії, але, за його словами, був «вигнаний». Середню освіту здобув у St. George's School, школі-інтернаті в Міддлтауні, штат Род-Айленд, де почав зустрічатися зі своєю майбутньою дружиною Сьюзан Ендрюс, донькою директора школи. Потім навчався у Трініті-коледжі в Гартфорді, штат Коннектикут. За чотири роки він мав середній бал лише 1,9 і не закінчив навчання разом зі своїм курсом. Випустився заочно з класом 1992 року. У щорічнику Трініті-коледжу Карлсона описано як члена «Товариства Дена Вайта» — очевидне посилання на американського політичного вбивцю, який убив мера Сан-Франциско Джорджа Москоне та супервайзера Гарві Мілка. Після коледжу Карлсон спробував вступити до Центрального розвідувального управління, але його заявку відхилили, після чого він вирішив зайнятися журналістикою за підтримки батька, який порадив йому, що «вони беруть усіх».

Кар'єра 1992–2006: Рання кар'єра Карлсон розпочав свою журналістську кар'єру як фактчекер у Policy Review, консервативному журналі, який тоді видавався Фондом спадщини, а згодом був придбаний Гуверівським інститутом. Потім він працював оглядачем у газеті Arkansas Democrat-Gazette у Літл-Року, штат Арканзас, а в 1995 році приєднався до новинного журналу The Weekly Standard. Карлсон прагнув отримати посаду в цьому виданні, дізнавшись про його заснування, побоюючись, що його «спишуть як божевільного», якщо він натомість приєднається до The American Spectator.

У 1999 році Карлсон взяв інтерв'ю в тодішнього губернатора Джорджа В. Буша для журналу Talk. Він процитував Буша, який насміхався над Карлою Фей Такер, страченою у рідному штаті Буша Техас, і часто вживав слово «fuck». Ця стаття призвела до негативного розголосу для президентської кампанії Буша 2000 року. Буш стверджував: «Містер Карлсон неправильно мене витлумачив, спотворив. Він хороший репортер, він просто неправильно зрозумів, наскільки це серйозно. Я ставлюся до смертної кари дуже серйозно». Серед лібералів стаття Карлсона отримала схвальні відгуки; демократичний консультант Боб Шрам назвав її «яскравою». Карлсон сказав про інтерв'ю: «Я думав, мене висміють за те, що я написав хвалебну статтю. Моя дружина сказала, що люди подумають, ніби я шукаю роботу в кампанії Буша».

Продовжуючи кар'єру в друкованих ЗМІ, Карлсон працював колумністом для журналів New York та Reader's Digest; писав для Esquire, Slate, The Weekly Standard, The New Republic, The New York Times Magazine, The Daily Beast та The Wall Street Journal. Джон Ф. Гарріс з Politico пізніше зауважив, що в цей період Карлсона «вважали... важливим голосом інтелігенції». Під час роботи над статтею для New York про Талібан Карлсон разом зі своїм батьком 17 жовтня 2001 року потрапив у авіакатастрофу, коли літак здійснював посадку на злітно-посадкову смугу в Дубаї. Профіль Карлсона 2003 року для Esquire про його подорож до Ліберії разом з преподобним Елом Шарптоном та іншими борцями за громадянські та політичні права був номінований на Національну премію журналів.

На початку телевізійної кар'єри Карлсон носив краватку-метелика — звичку зі школи-інтернату, яку він зберігав в ефірі до 2006 року.

21 червня 2021 року репортер New York Times Бен Сміт повідомив, що Карлсон був медійним джерелом для кількох журналістів та авторів, зокрема Майкла Айзікоффа, Майкла Вулффа, Браяна Стелтера та інших, які критично писали про Дональда Трампа.

2000–2005: CNN

У 2000 році Карлсон був співведучим короткотривалої програми The Spin Room на CNN. У 2001 році він став співведучим Crossfire, у якій Карлсон та Роберт Новак представляли правий політичний спектр (чергуючись у різні вечори), тоді як Джеймс Карвілл та Пол Бегала, які також чергувалися як ведучі, представляли лівих.

Інтерв'ю Карлсона 2003 року з Брітні Спірс, під час якого він запитав, чи вона проти триваючої війни в Іраку, на що вона відповіла: «[М]и просто повинні довіряти нашому президенту в кожному рішенні, яке він приймає», було показано у фільмі 2004 року Фаренгейт 9/11, за який вона отримала премію «Золота малина» за найгіршу жіночу роль другого плану на 25-й церемонії «Золотої малини».

Дискусія з Джоном Стюартом У жовтні 2004 року комік і ведучий The Daily Show Джон Стюарт з'явився в ефірі Crossfire, нібито для просування книги America (The Book), але натомість різко розкритикував Crossfire, заявивши, що програма шкодить політичному дискурсу в США. Стюарт виділив Карлсона для критики, а Карлсон, у свою чергу, розкритикував Стюарта за упередженість до лівих. Пізніше Карлсон і Бегала згадували, що Стюарт і один зі співавторів книги, Бен Карлін, залишилися в CNN більш ніж на годину після ефіру, щоб обговорити проблеми, які він порушив в ефірі, при цьому Карлсон сказав: «Це було щиро. [Стюарту] потрібно було це зробити». Full Article: Archived from the original on February 12, 2022. У 2017 році The New York Times назвала «сувору критику в ефірі», якої Стюарт піддав Карлсона, «ганебним кар'єрним [моментом]» для Карлсона, що призвело до закриття шоу. The Atlantic припустив, що виступ Стюарта став поворотним моментом у тому, як Карлсон змінив свій імідж.

5 січня 2005 року голова CNN Джонатан Кляйн повідомив Карлсону, що мережа вирішила не продовжувати з ним контракт. CNN оголосила про припинення співпраці з Карлсоном і найближчим часом закриє Crossfire. Пізніше Карлсон сказав: «Я пішов з Crossfire у квітні [2004 року], за багато місяців до того, як Джон Стюарт з'явився в нашому шоу, тому що мені не подобалася партійна упередженість, і я вважав, що в деяких відношеннях це була безглузда розмова».

2004–2005: PBS