Те́рнівка — село в Україні, у Крижопільській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області, адміністративний центр Тернівського старостинського округу. До 2020 року входило до складу Крижопільського району Вінницької області та було центром Тернівської сільської ради. За даними на 2024 рік, населення села становило 1357 жителів.
Село Тернівка складається з двох частин — Великої Тернівки (східної частини) та Малої Тернівки (західної частини), що існували як два окремих села до адміністративного об'єднання в 1957 році. У минулому Велика Тернівка також була відома як Тернавка Жабокрицька, а Мала Тернівка — як Тернавка Комаргородська або Голубецька. Перші відомості про існування Великої та Малої Тернівок датуються XVIII століттям.
У період входження до складу Речі Посполитої Тернівка була частиною Брацлавського воєводства. У Російській імперії станом на XIX століття Велика та Мала Тернівки входили до Ольгопільського та Ямпільського повітів відповідно в складі Подільської губернії. В Українській РСР обидва села увійшли до Крижопільського району в складі Тульчинської округи (1923—1930) та Вінницької області (з 1932 року). Під час Другої світової війни Велика та Мала Тернівки були включені до румунської зони окупації з тимчасовою румунською цивільною управою — губернаторства Трансністрія (1941—1944).
Географія
Станом на 2024 рік село займало площу 3,02 км² (302 га). У Тернівці бере початок річка Бережанка, що тече переважно на північний схід і в селі Ободівка впадає в річку Берладинку, ліву притоку Дохни. За описом у «Географічному словнику Королівства Польського» (1892), Велика Тернівка знаходилася на річці Тернівка (Тернавка), притоці Дохни, та розташовувалася в горбистій місцевості, перемежованій досить глибокими ярами; Мала Тернівка знаходилася при витоках річки Тернівка.
За описом, поданим у виданні «Парафії та церкви Подільської єпархії» (1901), центральна частина Великої Тернівки розташовувалася в низовинній котловині, північна та південна частини — на невеликих схилах; Мала Тернівка розташовувалася на трьох пологих пагорбах, розділених у долині ставком і маленькою річкою. Кліматичні умови місцевості характеризувалися як сприятливі для здоров'я, відзначалася наявність багатих гаїв та велика кількість садів. Ґрунти були представлені чорноземами.
Назва
Назва Те́рнівка (раніше також Тернавка, Тарнавка або Тарновка), імовірно, пов'язана з назвою Ternow Las (Тернів Ліс), що позначено на місці околиць нинішньої Тернівки на карті де Боплана XVII століття. За місцевою легендою, першими поселенцями Тернівки були біженці, які ховалися від татарських набігів та оселялись у місцях, зарослих терниною.
Для розрізнення східної та західної частин Тернівки, що раніше існували як окремі села, історично використовувалися додаткові назви:
Велика Тернівка (нині східна частина села Тернівка) також була відома як Тернавка Жабокрицька. Назва Жабокрицька, ймовірно, пов'язана з належністю села в попередній період до одного ключа (адміністративно-територіальної одиниці) із селом Жабокрич. У польських джерелах XIX століття село згадувалось як Tarnawka Żabokrzycka або Tarnawka Wielka, у румунських джерелах XX століття — як Ternavca Mare. Мала Тернівка (нині західна частина села Тернівка) також була відома як Тернавка Комаргородська або Тернавка Голубецька. Назви «Комаргородська» та «Голубецька», ймовірно, пов'язані з належністю села в попередні періоди до одних ключів із селами Комаргород та Голубече відповідно. У польських джерелах село згадувалось як Tarnawka Hołubecka або Tarnawka Mała, у румунських — як Ternavca Mică.
Адміністративна належність
У результаті адміністративно-територіальної реформи в Україні у 2020 році село Тернівка увійшло до Крижопільської селищної громади в складі Тульчинського району Вінницької області. У 2021 році в межах Крижопільської селищної громади було створено Тернівський старостинський округ із центром у селі Тернівка.
Історичні дані
У Речі Посполитій села Тернавка Жабокрицька (Велика Тернавка) та Тернавка Комаргородська (Мала Тернавка) входили до складу Брацлавського воєводства. Зокрема, станом на 1777 рік Тернавка Жабокрицька (Тарнавка) належала до М'ястківського ключа Вінницького повіту Брацлавського воєводства. У Російській імперії Тернавка Жабокрицька та Тернавка Комаргородська входили до складу Подільської губернії: Тернавка Жабокрицька певний час була центром Тернавської волості Ольгопільського повіту, згодом включена до Чоботарської волості, теж Ольгопільського повіту. Тернавка Комаргородська входила до Тиманівської волості Ямпільського повіту, згодом — до Княжівської волості того ж повіту; водночас за церковним поділом парафія Тернавки Комаргородської належала до Ольгопільського повіту Подільської єпархії. 7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки. В Українській СРР Велика та Мала Тернівки увійшли до Крижопільського району, створеного в 1923 році при встановленні нового адміністративно-територіального поділу Поділля. Крижопільський район з 1923 до 1930 року входив до Тульчинської округи, у червні 1930 року був приєднаний до Вінницької округи, у вересні переведений у пряме підпорядкування Української СРР та з 1932 року включений до складу новоствореної Вінницької області. Під час румунської окупації (1941—1944) Велика Тернівка (Ternavca Mare) та Мала Тернівка (Ternavca Mică) у складі Крижопільського району (Raionul Crijopol) були віднесені до Жугастрівського повіту (Județul Jugastru) губернаторства Трансністрія, що знаходилося під тимчасовою румунською цивільною управою. Станом на 1946 рік Велика та Мала Тернівки залишалися в складі Крижопільського району Вінницької області. В 1957 році два села були адміністративно об'єднані в один населений пункт — село Тернівка Крижопільського району Вінницької області. Село було центром Тернівської сільської ради.
Історія
Стародавні поселення
На північ від сучасного села Тернівка розташоване поселення трипільської культури (IV—III тис. до н. е.), на північний захід від села — поселення епохи бронзи (II тис. до н. е.).
Заснування села
Дата заснування Великої та Малої Тернівок невідома. За місцевою легендою, першими поселенцями в Тернівці були біженці, які ховалися від татарських набігів та оселялись у місцях, зарослих терниною. На карті Брацлавського воєводства авторства де Боплана середини XVII століття на місці нинішнього села Тернівка позначено Тернів Ліс (Ternow Las), із західного боку якого проходив Кучманський шлях, один із так званих татарських торгово-воєнних шляхів, що поєднували Дике Поле з лісостеповою частиною України.
У складі Речі Посполитої
Існують відомості про побудову дерев'яного православного храму у Великій Тернівці в 1703 році та дерев'яної церкви в ім'я святого Архістратига Михаїла в Малій Тернівці в 1726 році. Найраніші відомі метричні книги сіл, що зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, датуються 1760 роком для Тернавки Жабокрицької (Великої Тернівки) та 1772 роком для Тернавки Комаргородської (Малої Тернівки). У середині XVIII століття місцеві парафіяни перейшли в унійну церкву: станом на 1779 рік парафія Малої Тернавки належала до Ямпільського деканату.
У 1770 році граф Рум'янцев-Задунайський повідомляв у реляції до імператриці Катерини II про напад татар 27 квітня (8 травня за новим стилем) на польські селища, серед яких згадував Тернівку, а також сусідні Голубече та Зеленянку. Згідно з реляцією, татари взяли місцевих жителів у полон, чому не змогла перешкодити мала команда малоросійських козаків, розташована в Жабокричках: полонивши одного татарина, але втративши двох козаків, вона не в змозі була переслідувати ворога в переважаючих перед собою силах.
Станом на 1777 рік власником Тернівки був князь Олександр Любомирський, про що відомо з ерекційного фундушу, наданого ним Хрестовоздвиженській церкві (у Великій Тернівці). За умовами фундушу, князь Любомирський забезпечував церкву та її парафію орним полем у трьох змінах по 16 днів, сінокосом на 30 косарів, плацом під побудову дому з городом, правом безплатного помелу в млинах села та правом брати з лісу дерево для побудов і опалення, а також звільненням від сплати податків і десятин.
У складі Російської імперії
Після другого поділу Речі Посполитої та анексії Поділля і Брацлавщини Російською імперією, місцева парафія в 1795 році була приєднана до російської православної церкви. У 1797 році в Тернавці Жабокрицькій на заміну попередній дерев'яній церкві 1703 року побудови було закінчено будівництво нового кам'яного храму, що був освячений на честь Воздвиження Хреста Господнього. У 1832 році коштом поміщика Бжозовського до храму була прибудована кам'яна дзвіниця.
У квітні 1861 року селяни Тернівки доєдналися до виступу селян містечка Жабокрич, які відмовилися від виконання повинностей на користь поміщиків унаслідок незадоволення умовами селянської реформи. Виступ розповсюдився на сусідні села, такі як Зеленянка, Соколівка, Павлівка, Китайгород, Попелюхи, Торканівка, а згодом і на інші населені пункти Ольгопольського, Брацлавського та Гайсинського повітів із сукупним населенням до 40 тисяч чоловік. Виступ був придушений введеними військами.
У 1863 році в Тернавці Комаргородській було збудовано нову дерев'яну церкву на заміну попередньому храму 1726 року побудови. У 1870 році у двох верстах від Тернавки Комаргородської та в трьох верстах від Тернавки Жабокрицької було відкрито залізничну станцію Крижопіль, через яку розпочався рух поїздів на новозбудованій дільниці Жмеринка — Бірзула Києво-Балтської залізниці. На 1885 рік у Тернавці Жабокрицькій знаходилося волосне правління, у селі була православна церква та два питні доми. У Тернавці Комаргородській була своя православна церква та питний дім. В обох селах діяли церковноприходські школи.
За даними «Географічного словника» (1892), у власності селян Тернавки Жабокрицької було 1416 десятин землі, у селян Тернавки Комаргородської — 680 десятин. За даними на 1901 рік, основним заняттям мешканців Тернавки Жабокрицької було хліборобство; крім того, деякі з парафіян ходили на заробітки на найближчу залізницю та займалися візництвом буряків до цукрового заводу. Про жителів Тернавки Комаргородської повідомлялось, що вони займалися землеробством, деякі — ремеслами: у селі було п'ять ковалів, вісім теслярів та три шевці.
Тернавка Жабокрицька належала родині Бжозовських. Зокрема, станом на 1905 рік власником Тернавки Жабокрицької був Іван (Ян) Бжозовський, син Зенона Бжозовського. Тернавка Комаргородська певний час належала Аполонії Карвовській, згодом — родині Ґрохольських. Зокрема, в 1833 році власником Тернавки Комаргородської став Генрик Ґрохольський (1802—1866), онук брацлавського воєводи Марціна Ґрохольського, син Міхала Ґрохольського й Марії зі Слізнів. За умовами родинного поділу батьківського спадку в 1892 році Тернавку Комаргородську отримав Тадеуш Грохольський, син Генрика Ґрохольського. Він же залишався власником станом на 1905 рік.
У 1905—1907 роках у Тернівці сталися селянські заворушення, їх ватажків Я. Артемчука та X. Іваницьку було страчено.
Визвольні змагання
Див. також: Крижопіль § Визвольні змагання та Бої за станцію Крижопіль (1920)
У 1919—1920 роках на території залізничної станції Крижопіль та навколишніх земель відбувалися бойові дії між союзницькими військами УНР і Галицької армії та військами РСЧА і ЗСПР. Учасник боїв за Вапнярку і Крижопіль Євген Ґловінський залишив спогади, у яких згадував Велику та Малу Тернівки серед навколишніх сіл, де точилися бої в 1919 році:
У складі СРСР
Перший радянський період
У доповідній записці начальника Вінницького обласного відділу ДПУ УСРР секретарю ЦК КП(б)У Панасу Любченку від 1 березня 1932 року на підтвердження антиколгоспних настроїв серед населення, зокрема, наводилися слова селянина-«середняка» з Тернівки, Федота Юрчука, як сказані ним серед односельців у розмові про хлібозаготівлі: