Микола Лазаревич Кулаков (; 1880 — травень 1945) — російський військовий діяч.
Біографія Народився в родині урядника в станиці Єссентукській Терської області; отримав домашню освіту.
З 14 березня 1900 року служив в 1-й Волгському полку. 14 січня 1906 року перейшов на надстрокову службу в тому ж полку; в липні 1907 закінчив школу підхорунжих. У 1912 році звільнений в запас.
З початком Першої світової війни 30 липня 1914 року мобілізований в той же 1-й Волзький полк. У 1914 році був поранений (1 жовтня, на перевалі Ужок в Карпатах), контужений (23 жовтня). З 3 червня 1916 року по 15 лютого 1917 року — командир обозу полку. З 3 березня по 22 квітня 1917 року — тимчасовий командир 3-ї сотні полку, з 11 по 28 травня — тимчасовий командир 5-ї сотні. 6 липня 1917 отримав звання сотника. До 21 грудня перебував на фронті в складі полку; 21 березня 1918 демобілізований, відбув до рідної станиці.
У Громадянську війну у вересні 1918 року приєднався до загону полковника А. Г. Шкуро, який засів у Кисловодську; з 22 жовтня 1918 — командир 2-ї сотні 1-го Волгського полку, з 16 червня 1919 року — помічник командира полку по стройовій частині. Восени 1919 року був поранений; продовжив службу на фронті в своєму полку з 10 січня 1920 року. При відступі до Новоросійська в бою біля станиці Кагальницької отримав осколкове поранення обох ніг; через кілька днів в санітарному поїзді переніс двосторонню ампутацію (з одного боку — вище коліна, з іншого — нижче), внаслідок чого не зміг евакуюватися до Криму і залишився в Новоросійську.
Дружина розшукала його в Новоросійську і відвезла на батьківщину, де до 1932 року він переховувався в підвалі власного будинку. На початку 1930-х років намагався легалізуватися; був затриманий уповноваженим ОГПУ, але після допитів звільнений через важкий фізичний стан, жив в рідній станиці.
У 1942 році, після окупації німцями Північного Кавказу, був обраний станичним отаманом, сформував 1-шу Терську козацьку сотню. Ходив на протезах, виготовлених йому німцями. У січні 1943 року очолив евакуацію козацьких сотень з території Північного Кавказу, які увійшли в березні 1943 року до складу 1-ї козачої дивізії вермахту. Був обраний похідним отаманом Терського козачого війська; з березня 1944 року входив до складу Головного управління козачих військ під керівництвом генерала від кавалерії П. М. Краснова. Брав участь у бойових діях терських козаків у складі 1-ї козачої дивізії та 15-го козачого корпусу.
З квітня 1945 року перебував на відпочинку в районі Інсбрука; на початку травня 1945 був захоплений спецгрупою «Смерш» і етапований в радянську зону окупації до Відня. В ув'язненні Кулаков був позбавлений протезів, які необґрунтовано конфіскували, на допити пересувався поповзом. Зрештою він був жорстоко забитий до смерті конвоїрами в'язниці, які звинуватили його в повільності.
Звання
Молодший урядник (17 січня 1904) Старший урядник (19 грудня 1904) Вахмістр (18 липня 1906) Підхорунжий (20 грудня 1907) Зауряд-хорунжий (25 вересня 1914) Прапорщик (10 лютого 1915) Хорунжий (28 липня 1916) Сотник (6 липня 1917) Підосавул (27 серпня 1919) Осавул Військовий старшина (1920) Оберст вермахту (1944)
Нагороди
Срібна медаль «За старанність» на Станіславській стрічці (14 квітня 1912)
Перша світова війна
Повний Георгіївський кавалер: Георгіївський хрест IV ст. № 5785 (30 листопада 1914) Георгіївський хрест III ст. № 13206 (1 червня 1915) Георгіївський хрест II ст. № 4606 Георгіївський хрест I ст. № 12146 (23 березня 1916) Георгіївська медаль IV ст. № 249778 (12 червня 1915) Орден Святої Анни IV ст. (28 червня 1916) Орден Святого Станіслава III ст. з мечами та бантом (23 вересня 1916) Орден Святої Анни III ст. з мечами та бантом (12 лютого 1917)
Друга світова війна
Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (Третій Рейх) Відзнака для східних народів 2-го класу в сріблі та бронзі з мечами (Третій Рейх) Орден Корони короля Звоніміра 3-го класу (Хорватія)
Посилання
Портрет Миколи Кулакова.
Література
Науменко В. Г. Трагический конец доблестного полковника Кулакова // Великое предательство : [Казачество во Второй мировой войне]. — СПб.: Нева, 2003. — С. 197—199. — 446 с. — («Архив»). — 5000 экз. — ISBN 5-7654-2645-X. ISBN 5-224-03438-8