В економіці і діловій етиці, примусова монополія () є фірма, яка здатна підвищувати ціни й ухвалювати виробничі рішення, без ризику конкуренції, яка може відтягнути її клієнтів.Greenspan, Alan, Antitrust , in Capitalism: The Unknown Ideal by Ayn Rand. Also The Question of Monopolies . Примусова монополія не є єдиним постачальником певного виду товару чи послуги (монополія), але це монополія, де немає можливості конкурувати з нею за допомогою таких засобів, як цінова конкуренція, технологічні або продуктові інновації, або маркетинг; вхід до сфери діяльності закритий. Оскільки примусова монополія надійно захищена від можливості конкуренції, вона здатна ухвалювати рішення щодо ціноутворення та виробництва з гарантією того, що конкуренція не виникне. Це випадок ринку без конкуренції. Примусова монополія має дуже мало стимулів підтримувати ціни на низькому рівні та може свідомо підвищувати ціни для споживачів, скорочуючи виробництво.Kudlow, Lawrence, The Judicial Hacker , in Jewish World Review (June 14, 2000) Крім того, за словами економіста Мюррея Ротбарда, «примусовий монополіст має тенденцію виконувати свою роботу погано і неефективно».Rothbard, Murray, The State Versus Liberty in The Ethics of Liberty by Rothbard (1982)
Чи можуть виникнути примусові монополії на вільному ринку, або вони вимагають втручання уряду — є точкою певних розбіжностей. Прихильники вільних ринків стверджують, що єдиним можливим способом закриття бізнесу у якийсь сфері і, отже, спроможності підвищувати ціни без конкурентних сил, тобто бути примусовою монополією, може бути зроблено за допомогою уряду через обмеження конкуренції. Стверджується, що без урядової конкуренції фірма повинна підтримувати низькі ціни, тому що якщо вони підтримуватимуть невиправдано високі ціни, вони будуть залучати інших до виходу до сфери діяльності, щоб конкурувати. Іншими словами, якщо монополія не захищена від конкуренції за допомогою державного втручання, вона все ще стоїть перед потенційною конкуренцією, так що існує стимул підтримувати ціни на низькому рівні та стримувати ціни (наприклад, конкурентний тиск все ще існує в непримусовій монопольній ситуації). Інші, такі як деякі бізнес-етики, вважають, що вільний ринок може виробляти примусові монополії.Hasnas, John. [http://web.sau.edu/RichardsRandyL/business_ethics_filing_cabinet_normative_theories_of_business_e.htm The normative theories of business ethics: a guide for the perplexed] . in Business Ethics Quarterly v. 8 (Jan. 1998) p. 19-42 ISSN 1052-150X Number: BSSI98006753
Відмінності від інших монополій Виключний контроль над постачанням електроенергії, зумовлений наданим урядом статусом «комунального підприємства», є примусовою монополією, оскільки споживачі не мають іншого вибору, окрім як платити ціну, яку вимагає монополіст. Споживачі не мають альтернативи — придбати електроенергію у дешевшого конкурента, оскільки лінії електропередач, що проходять до їхніх домівок, належать монополісту.
Натомість виключний контроль компанії «Кока-Кола» не є примусовою монополією, оскільки споживачі можуть обирати серед інших марок коли, а компанія «Кока-Кола» підпадає під дію конкурентних сил. Відповідно, існує верхня межа, до якої компанія може підвищувати ціни, перш ніж її прибутки почнуть зменшуватися через наявність життєздатних замінників.
Щоб утримати непримусову монополію, монополіст повинен приймати рішення щодо ціноутворення та виробництва, усвідомлюючи, що якщо ціни будуть занадто високими або якість — занадто низькою, може виникнути конкуренція з боку іншої фірми, яка зможе краще задовольнити потреби ринку. Якщо непримусова монополія є успішною, її називають монополією ефективності, оскільки їй вдалося утримати витрати на виробництво та постачання на рівні, нижчому за будь-якого іншого конкурента, завдяки чому вона може встановлювати нижчі ціни, ніж інші, і при цьому залишатися прибутковою. Оскільки потенційні конкуренти не здатні бути настільки ефективними, вони не можуть встановлювати нижчу або порівнянну ціну й при цьому залишатися прибутковими. Отже, конкурувати з непримусовою монополією можливо, але це не прибутково, тоді як конкурувати з примусовою монополією потенційно прибутково, але неможливо.
Створення примусової монополії За словами фахівця з ділової етики Джона Хаснаса, «більшість [сучасних фахівців з ділової етики] вважають самоочевидним, що вільний ринок породжує примусові монополії». Однак деякі люди, зокрема Алан Грінспен та Натаніель Бранден, стверджують, що така незалежність від конкурентних сил «може бути досягнута лише шляхом втручання уряду у вигляді спеціальних нормативних актів, субсидій або франшиз». Branden, Nathaniel, ''The Question of Monopolies Archived October 24, 2005, at the Wayback Machine, from The Objectivist Newsletter (June 1962)Дехто зазначає, що примусовий монополіст може «застосовувати насильство» для створення або збереження примусової монополії.
Деякі дослідники рекомендують уряду створювати примусові монополії. Наприклад, аргументи про природну монополію часто використовуються як виправдання для втручання уряду з метою встановлення законодавчо закріпленої монополії (державної монополії або монополії, наданої урядом), де конкуренція заборонена, під приводом того, що наявність декількох фірм, які надають товар або послугу, спричиняє більші сукупні витрати для економіки, ніж у випадку, якби цей товар або послугу надавала одна фірма. Такий підхід часто застосовувався у сферах електроенергетики, водопостачання, телекомунікацій та поштової доставки. Деякі економісти вважають, що такі примусові монополії є вигідними завдяки більшій економії масштабу та тому, що вони, ймовірно, діятимуть у національних інтересах. Навпаки, суддя Річард Познер у своїй знаменитій праці «Природна монополія та її регулювання» стверджував, що втрати від неефективності, пов’язані з регулюванням таких монополій, перевищують будь-яку можливу вигоду. Posner, Richard A. Natural Monopoly and Its Regulation (ISBN 1-882577-81-7).
Приватне примусове панування Корпорація, яка успішно застосовує примус у такій мірі, що усуває можливість конкуренції, здійснює примусове панування. Фірма може використовувати незаконні або неекономічні методи, такі як здирництво, для досягнення та збереження позиції примусового панування. Компанія, яка стала єдиним постачальником товару за допомогою непримусових засобів (наприклад, просто випередивши в конкуренції всі інші фірми), теоретично може згодом перетворитися на примусову монополію, якщо вона утримує своє становище, створюючи примусові бар’єри для входу на ринок. Найвідоміші історичні приклади такого типу примусової монополії почалися в 1920 році, коли набула чинності Вісімнадцята поправка до Конституції Сполучених Штатів. Цей період, відомий як «Сухий закон», відкрив організованій злочинності вигідні можливості для захоплення контролю над імпортом («контрабандою»), виробництвом та розповсюдженням алкогольних напоїв. Аль Капоне, один із найвідоміших контрабандистів, збудував свою злочинну імперію значною мірою на прибутках від незаконного алкоголю та ефективно використовував примус (включно з вбивствами), щоб створити бар’єри для входу на ринок своїм конкурентам. Однак навіть приватні примусові монополії майже завжди потребують державної підтримки, будь то прямої чи опосередкованої. У випадку з Капоне уряд США створив необхідні умови для монополії, що спирається на примус, заборонивши виробництво та продаж алкоголю, тим самим уможлививши неприродно високі прибутки на чорному ринку, і не забезпечував звичайного виконання торговельних контрактів. Так само деякі корумповані державні службовці брали хабарі, що гарантували Капоне преференційне ставлення порівняно з потенційними конкурентами.Behr, Edward (1996). Prohibition: Thirteen Years that Changed America. Arcade Publishing. p. 189. ISBN 9781559703567.
Антимонопольне законодавство Здатність компаній, що перебувають у стані примусової монополії, збільшувати свої прибутки шляхом встановлення цін, вищих за конкурентні рівні, зумовлює необхідність антимонопольного законодавства. В історії є приклади, коли компанія, яка не є монополістом, що отримав монополію від уряду, вважалася такою, що перебуває у стані примусової монополії, і для вирішення цієї проблеми було розпочато антимонопольні заходи. Наприклад, у справі «Сполучені Штати проти Microsoft Corp.» у висновках позивача щодо встановлених фактів стверджувалося, що Microsoft «примусила» компанію Apple Computer укласти договори, що призвело до заборони конкуренції."U.S. V. Microsoft: Proposed Findings Of Fact". Antitrust Division. U.S. Department of Justice. August 14, 2015. Ерік Реймонд, автор і один із засновників Ініціативи відкритого програмного забезпечення (Open Source Initiative), зазначає: «Багато людей чомусь не звернули уваги на те, що суди підтвердили висновки щодо встановлених фактів — що Microsoft дійсно є примусовою монополією».Krause, Jason; Learmonth, Michael (June 28, 2001). "Silicon Valley, AOL TW React With Caution". The Industry Standard. Archived from the original on May 14, 2007.
Іншим спірним прикладом є справа «США проти Aluminum Co. of America (Alcoa)» 1945 року. Суд дійшов висновку, що Alcoa «витісняла конкурентів». Це рішення піддається жорсткій критиці за те, що воно карає за ефективність, і наводиться нижче:
Не було неминучим, що компанія завжди мала передбачати зростання попиту на злитки та бути готовою їх постачати. Ніщо не змушувало її постійно подвоювати й потроювати свої виробничі потужності до того, як на ринок увійшли інші учасники. Компанія наполягає, що ніколи не виключала конкурентів; однак ми не можемо уявити собі більш ефективного способу виключення, ніж поступове використання кожної нової можливості, що відкривалася, та протистояння кожному новому учаснику за допомогою нових потужностей, вже інтегрованих у велику організацію, що має переваги досвіду, торговельних зв’язків та елітного персоналу.https://en.wikipedia.org/wiki/United_States_v._Alcoa148 F.2d 416, 431 (2d Cir. 1945).
Однак антимонопольне законодавство у Сполучених Штатах та Європейському Союзі відрізняється. Зокрема, у США монопольне ціноутворення не регулюється. Натомість Європейське співтовариство (ЄС) розглядає надмірне ціноутворення як зловживання домінуючим становищем, і винні особи можуть бути оштрафовані або піддані заборонним постановам.Gal, Michal S. (March 2004). "Monopoly Pricing as an Antitrust Offense in the U.S. and the EC: Two Systems of Belief about Monopoly?". The Antitrust Bulletin. 49 (1–2): 343–384. doi:10.1177/0003603X0404900109. S2CID 55640455. SSRN 700863. ProQuest 201064375. Ця різниця в регулюванні підкреслює необхідність уніфікації антимонопольного законодавства у всьому світі з метою контролю за такою виключною та експлуататорською поведінкою примусових монополій.
Державні монополії Безперечними прикладами примусових монополій є ті, що закріплені законом. У разі державної монополії монополію утримує установа, що перебуває під безпосереднім контролем самого уряду, а статус примусової монополії підтримується шляхом застосування законів або нормативних актів, які забороняють конкуренцію або закріплюють за урядом виключний контроль над факторами виробництва. Державні нафтові компанії, поширені в багатих на нафту країнах, що розвиваються (такі як Aramco в Саудівській Аравії або PDVSA у Венесуелі), є прикладами державних монополій, створених шляхом націоналізації ресурсів та існуючих підприємств.