Олена Андріївна Рибакіна (; 17 червня 1999) — казахстанська професійна тенісистка російського походження. Станом на 15 травня 2026 року володарка 14 титулів одиночного розряду на рівні Туру WTA, зокрема переможниця трьох турнірів Великого шлему — Вімблдонського турніру 2022, Відкритого чемпіонату Австралії 2026 та Відкритого чемпіонату США 2026 а ще Підсумкового турніру WTA 2025 і двох турнірів категорії WTA 1000. Рибакіна стала першою представницею Казахстану, яка виграла турнір Великого шлему й увійшла до першої десятки світового рейтингу.
До 2018 року Рибакіна представляла Росію, після чого змінила громадянство на казахстанське, бо Казахстан запропонував фінансову підтримку, тренувальні умови і покриття видатків, що дало шанс вийти на новий рівень.
Прорив у її кар'єрі стався 2020 року, коли вона зіграла у п'яти фіналах туру — найбільше серед усіх тенісисток того сезону. Свій перший титул Великого шлему Рибакіна здобула 2022 року на Вімблдоні, а згодом дійшла до фіналу Відкритого чемпіонату Австралії 2023. Наприкінці 2025 року Рибакіна виграла Підсумковий турнір WTA, після чого тріумфувала на Відкритому чемпіонаті Австралії 2026 і невдовзі піднялася 2-ге місце світового рейтингу. Згодом виграла Відкритий чемпіонат США 2026, після тріумфу стала піднялась на 1-ше місце у світовому рейтингу.
Рибакіна відома своєю чудовою й умінням завдавати потужних ударів із задньої лінії. Вона переважно грає від задньої лінії корту. Її знають завдяки спокійній поведінці на корті, через що тенісистку часто називають «Крижаною королевою» .
Ранні роки та походження Олена Рибакіна народилася 17 червня 1999 року в Москві в родині Андрія та Катерини Рибакіних. Спортом почала займатися змалку разом зі старшою сестрою Анною, спершу зосередившись на гімнастиці та ковзанярстві. Після того як їй сказали, що вона надто висока для професійної кар'єри в цих видах спорту, батько запропонував їй перейти в теніс, позаяк сам цікавився цим видом спорту. Рибакіна почала грати в теніс у 6 років.
Рибакіна перейшла зі спортивного товариства «Динамо» до , де працювала з кількома досвідченими тренерами. Вона тренувалася з колишньою 10-ю ракеткою світу Андрієм Чесноковим і колишньою тенісисткою першої сотні Євгенією Куликовською. Однією з її тренерок із фізичної підготовки була , чемпіонка світу із сучасного п'ятиборства.
До настання юніорського віку Рибакіна не мала індивідуальних тренувань, натомість займалася в групі приблизно з восьми гравців до 15 років і в групі з чотирьох гравців до 18 років. Крім того, вона приділяла тенісу лише близько двох годин на день, а фізичній підготовці — три години щодня. Її час для тенісу був обмежений ще й через те, що вона навчалася у звичайній школі, а не спеціалізованій для спортсменів, тож мусила поєднувати тренування з навчанням.
Юніорська кар'єра
Рибакіна — колишня третя ракетка світу серед юніорок. Вона почала виступати в ITF Junior Circuit у листопаді 2013 року, коли їй було 14 років. Уже наступного березня виграла свій перший титул на другому турнірі в кар'єрі — турнірі третьої категорії Almetievsk Cup. У червні вона зіграла на своєму першому турнірі другої категорії — Ozerov Cup у Москві, де дійшла до фіналу, поступившись там співвітчизниці Анні Блінковій. Від початку 2015 року вона почала виступати на турнірах першої категорії, але першого значного успіху досягла лише в травні, коли дійшла до фіналу Belgian International Junior Championships, де програла .
Пізніше того ж року Рибакіна дебютувала на юніорському турнірі Великого шлему — Відкритому чемпіонаті США, де дійшла до третього кола. Після поразки в першому колі Відкритого чемпіонату Австралії 2016 вона виграла два поспіль турніри першої категорії. Однак упродовж решти року їй не вдавалося досягти значних результатів в одиночному розряді на юніорських турнірах Великого шлему та інших турнірах категорії A. Найкращого результату на турнірах категорії A 2016 року вона досягла в парному розряді, коли разом з дійшла до фіналу Trofeo Bonfiglio, де в суто російському фіналі поступилася дуету Олеся Первушина / Анастасія Потапова.
Сезон 2017 року став для Рибакіної останнім у юніорському турі. Посеред сезону вона виграла свій перший і єдиний титул категорії A на турнірі Trofeo Bonfiglio, перемігши у фіналі Іґу Свьонтек. Крім того, вона ще й значно успішніше виступила на юніорських турнірах Великого шлему порівняно з попередніми роками, дійшовши до півфіналів Відкритого чемпіонату Австралії та Відкритого чемпіонату Франції, де програла майбутнім чемпіонкам Марті Костюк і відповідно. Юніорську кар'єру вона завершила на першому турнірі ITF Junior Masters, проведеному за круговою системою — юніорському аналогу Підсумкового турніру WTA. Вона виграла один матч у своїй групі та посіла сьоме місце.
Професійна кар'єра 2014–2018: Перші титули ITF і зміна федерації У Жіночому світовому тенісному турі ITF Рибакіна дебютувала у грудні 2014 року, коли їй було 15 років. Граючи ще на юніорському рівні, їй вдалося дійти до трьох фіналів ITF в одиночному розряді та двох — у парному, причому обидва парні фінали, які вона виграла, відбулися лише 2017 року. Її дебют у Турі WTA відбувся в жовтні 2017 на Кубку Кремля, де вона пройшла кваліфікацію до основної сітки, але в першому колі програла Ірині-Камелії Бегу.
На своєму наступному турнірі WTA в лютому 2018 року Рибакіна здобула першу перемогу в Турі WTA, обігравши на St. Petersburg Trophy Тімеа Бачинскі. Далі вона сенсаційно перемогла сьому ракетку світу Каролін Ґарсію у трьох сетах, відігравши матчбол у другому сеті. Хоча у чвертьфіналі вона поступилася, вихід до нього допоміг їй піднятися у світовому рейтингу з 450-го на 268-ме місце. У березні Рибакіна виграла свій перший титул ITF в одиночному розряді на турнірі з призовим фондом 15 тис. доларів у Казані, де ще й перемогла у парному розряді. Наступний помітний стрибок у рейтингу відбувся у квітні, коли вона дійшла до фіналу турніру $60k у Стамбулі, де поступилася , що дозволило їй піднятися на 215-те місце. Наприкінці травня вона вперше увійшла до першої двохсотки світового рейтингу. Невдовзі після свого дев'ятнадцятиріччя Рибакіна отримала громадянство Казахстану й наступного місяця змінила спортивну федерацію з російської на казахстанську. запропонувала їй фінансову підтримку в обмін на зміну спортивного громадянства, і вона обрала цей варіант замість кількох пропозицій грати в у США.
Вже виступаючи за Казахстан, Рибакіна вперше зіграла у кваліфікації турніру Великого шлему на Відкритому чемпіонаті США 2018, але не змогла пробитися до основної сітки.
2019: Перший титул туру та входження до топ-50
У першій половині 2019 року Рибакіна переважно виступала на турнірах ITF, а в другій половині сезону почала головно грати в Турі WTA. Упродовж перших місяців року вона виграла три титули ITF, зокрема турнір $60k . В основній сітці турнірів Великого шлему вона дебютувала на Відкритому чемпіонаті Франції, подолавши кваліфікацію, однак далі програла Катержині Сіняковій. На своєму першому турнірі WTA на траві — Rosmalen Grass Court Championships — Рибакіна уперше в кар'єрі дійшла до півфіналу туру. Попри цей успіх, вона не змогла пройти кваліфікацію на Вімблдоні. Прорив у кар'єрі Рибакіної стався в липні, через місяць після її двадцятиріччя, коли на Bucharest Open вона виграла перший титул Туру WTA. Під час турніру вона несподівано перемогла другу сіяну Вікторію Кужмову, а у фіналі здолала Патріцію Марію Ціг. Завдяки цьому титулу вона уперше опинилася в першій сотні рейтингу WTA, а саме на 65-му місці.
На Відкритому чемпіонаті США Рибакіна вдруге в сезоні пробилася до основної сітки турніру Великого шлему, однак знову програла в першому колі. На своєму наступному турнірі, Jiangxi International Open, вона вдруге за сезон дійшла до фіналу турніру WTA, де поступилася Ребецці Петерсон. Цей результат уперше вивів її до першої п'ятдесятки світового рейтингу. Рибакіна потужно завершила сезон, дійшовши щонайменше до чвертьфіналу на трьох останніх турнірах року. Зокрема, вона вийшла до чвертьфіналу Wuhan Open — свого першого турніру категорії Premier 5. На цьому турнірі вона перемогла шосту ракетку світу Сімону Халеп, яка відмовилася від продовження матчу наприкінці першого сету через травму попереку. У наступному колі Рибакіна програла майбутній пеерможниці та 14-й ракетці світу Аріні Соболенко. Сезон вона завершила на 37-му місці світового рейтингу.
2020: П'ять фіналів і входження до топ-20 У сезоні 2020 року Рибакіна стала лідеркою Туру WTA за кількістю фіналів і поділила друге місце за кількістю виграних матчів. Вона дійшла до фіналу на чотирьох із перших п'яти турнірів сезону. До того, як пандемія COVID-19 призвела до більш ніж п'ятимісячної паузи в Турі WTA, Рибакіна виходила до фіналу на всіх турнірах, окрім Відкритого чемпіонату Австралії та Qatar Ladies Open, поступившись в обох випадках першій ракетці світу Ешлі Барті, причому на другому з них — через технічну поразку внаслідок розтягнення відвідного м'яза ноги. До Відкритого чемпіонату Австралії вона двічі грала у фіналах турнірів категорії International. Після поразки у своєму першому фіналі року, на Shenzhen Open, від Катерини Олександрової, вона перемогла Чжан Шуай на Hobart International, здобувши свій другий титул WTA. У Мельбурні вона здобула свої перші дві перемоги в основній сітці турнірів Великого шлему, обігравши Бернарду Перу та Грет Міннен. Після того турніру вона дійшла до двох фіналів Premier — на St. Petersburg Trophy та Dubai Championships, де поступилася відповідно восьмій ракетці світу Кікі Бертенс і другій ракетці світу Сімоні Халеп. Особливо успішним для Рибакіної став турнір у Дубаї, де вона перемогла двох тенісисток із першої десятки — сьому ракетку світу Софію Кенін і третю ракетку світу Кароліну Плішкова, причому остання на той момент стала найрейтинговішою суперницею, яку їй вдалося обіграти. Ці чотири фінали дозволили їй піднятися на 17-те місце світового рейтингу на момент призупинення туру. Вона ще й стала першою представницею Казахстану в історії, яка увійшла до топ-20.
Під час більшої частини паузи Рибакіна залишалася в Москві й не мала можливості тренуватися протягом двох з половиною місяців. Зрештою вона відновила тренування в Братиславі у Словаччині, де провела п'ять тижнів. Коли тур відновився в Нью-Йорку в серпні, вона програла Александровій свій перший матч після повернення, а на Відкритому чемпіонаті США здобула лише одну перемогу. Повернувшись до Європи, Рибакіна нарешті перемогла на Italian Open Александрову з третьої тогорічної спроби, однак у третьому колі не змогла подати на матч у поєдинку проти Юлії Путінцевої. На Internationaux de Strasbourg Рибакіна дійшла до свого п'ятого фіналу за рік й першого після відновлення туру, де програла п'ятій ракетці світу Еліні Світоліній. Однак розвинути цей успіх на наступному турнірі Великого шлему їй не вдалося — на Відкритому чемпіонаті Франції вона програла Фіоні Ферро у другому колі.
2021: Чвертьфінал Відкритого чемпіонату Франції
На Відкритому чемпіонаті Франції Рибакіна дійшла до чвертьфіналу, не програвши жодного сету, зокрема перемігши Серену Вільямс у четвертому колі. На тому ж турнірі вона дійшла до чвертьфіналу в парному розряді разом із Анастасією Павлюченковою; примітно, що саме Павлюченкова згодом перемогла її в чвертьфіналі одиночного розряду.
Рибакіна була 15-ю сіяною на тенісному турнірі Олімпійських ігор, де виграла свої перші три матчі, не віддавши суперницям жодного сету, перш ніж у півфіналі поступилася Белінді Бенчич. У матчі за бронзову медаль Рибакіна програла Еліні Світоліній, ведучи за ходом зустрічіTokyo 2020: Svitolina seals bronze medal with gritty comeback over Rybakina .
1 листопада 2021 року вона дебютувала в першій п'ятнадцятці світового рейтингу, посівши 14-те місце й ставши найрейтинговішою тенісисткою Казахстану в історії.
2022: Чемпіонка Вімблдону