Хранитель коронний (також кустош, кустос , ) — урядник, призначений для охорони скарбниці в Речі Посполитій, тобто королівських інсиґній (відзнак) і найважливіших державних документів.
Історія За часів Сигізмунда І Старого (1506-1548) для зберігання скарбниці та державного архіву вперше був призначений окремий урядник — хранитель (кустош) коронний. Проте, згодом інформація про хранителів зникає з джерел — очевидно ця посада або тимчасово зникла, або її значення було сильно знівельоване. За скарбницю в цей час відповідали великий коронний підскарбій, каштелян краківський і 6 найстарших воєвод (4 коронних — Краківський, Познанський, Сандомирський і Каліський; i 2 литовських — Віленський і Троцький).
Лише за часів Сигізмунда ІІІ (1587-1632) з маргіналізованого чи навіть непотрібного, цей уряд став важливим. Адже 1596 року, коли столицю перенесли з Кракова до Варшави, скарбниця залишилася у Вавелі. Хранитель відтоді став відповідальним за її цілісність і зберігання. Проте, він діяв під наглядом вищезгаданих підскарбія та 7 сенаторів.
Коронного хранителя призначали з-посеред краківських прелатів та каноніків. Надання цього права духовенству було зумовлене трьома факторами — священники користувалися більшою довірою, вони постійно перебували на місці, королівські інсиґнії вважалися священними речами. Хранитель, мешкаючи в Кракові, заміщував підскарбія, який мешкав у Варшаві. У королівській канцелярії хранителі як і єпископи отримали титул «преподобного». Хранителі засідали в коронних асесорських судах з правом дорадчого голосу та референдарських судах з правом вирішального голосу.
Король Ян III Собеський надав коронному хранителю на допомогу двох писарів, призначених з-поміж каноніків Кракова. 1776 року уряд хранителя був включений до числа коронних почесних сановників, але з дуже віддаленим місцем у ієрархічній драбині після віце-інстигатора, але перед войським великим литовським.
Хранителі сумлінно виконували покладені на них функції, про що свідчать наступні випадки: 1697 року хранитель коронний відмовився видавати інсиґнії для коронації Августа II, який не був обраний більшістю. 1733 року хранитель вивіз інсиґнії до сховку у Варшаві, щоб запобігти коронації нав'язаного народові Августа III Фрідріха. 1795 року хранитель відмовився відкривати скарбницю пруссам, проте це зробив викликаний ними слюсар.
Посаді хранителя у Литві відповідав уряд скарбного. Його завданням було охороняти архіви та скарбницю Великого князівства Литовського.
Див. також Кустос Скарбний Великий підскарбій коронний
Посилання Wojciech Kalwat. Kustosz koronny (custos Regni, custos diadematum Regni)
Джерела та література Emil Kierski. Starozytności polskie: Ku wygodzie czytelnika porządkiem abecadłowym zebrane, Том 1. Poznań: Nakladem księgarni Jana Konstantego Żupańskiego, 1842. — S. 581. Zygmunt Gloger Encyklopedja staropolska ilustrowana (tom ІІІ — Kustosz koronny). — Warszawa: Druk P. Laskauer, W. Babicki, 1903.