Прохор Печерський (д/н — 15 листопада 1125) — церковний діяч часів Великого князівства Київського.
Життєпис Походження невідоме. Після призначення ігумена Києво-Печерського монастиря Феоктіста єпископом Чернігівський 1113 року обирається новим настоятелем. Офіційне отримання посади сталося 9 лютого.
Втім становище монастиря після вступу на великокнязівський престол Володимир Мономаха погіршилося, оскільки останній розглядав Києво-Печерський монастир як опору роду Святославичів. Проте монастир все ж зберіг першість серед інших монастирів, незважаючи на підтримку Мономахом Видубицького монастиря. Про це свідчить, що ігумен Прохор згадується першим серед ігуменів 2 травня 1115 року, що брали участь в урочистому перенесенні мощей св. князів Бориса і Гліба до кам'яної церкви у Вишгороді.
Згідно з Іпатівським літописом Прохор помер 1125 року. Втім інші джерела вказують, що вже 1124 року ігуменом був Тимофій. Можливо, через хвороби Прохор зрікся ігуменства або прийняв велику схиму.
Джерела Приселков М. Д. Очерки церковно-политической истории Киевской Руси Х-ХП вв. СПб., 2003 Православная Энциклопедия. Т. 33. М., 2007. — С. 8—83