Весільний поїзд — елемент традиційного весілля, урочиста процесія, що супроводжує нареченого до нареченої. Учасників весільного поїзду називали поїзжанами. На Лівобережжі поїздів було два: коли молодий їхав (йшов) на дівич-вечір; поїзд нареченого по наречену до її хати. Навіть коли процесія йшла пішки, вона все одно називалася «поїздом».
Примітки
Посилання
Весільний поїзд // Кусайкіна Н. Твоя країна — Україна. Енциклопедія українського народознавства. — Харків: ВД «Школа», 2009. — С. 392—393. Весільний поїзд // Ілюстрована енциклопедія українського народу. Звичаї. Свята. Традиції / Уклад. І. І. Сметана. — Харків: «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. — С. 386—387. Весільний поїзд // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 79-80. Весільні пісні: Молодий іде до молодої // Пісні Явдохи Зуїхи / АН УРСР, Ін-т мистецтвознав., фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського; упоряд., передмов. та примітки В. А. Юзвенко, М. Т. Яценко; відп. ред. О. І. Дей ; записав Г. Танцюра. — К.: Наукова думка, 1965. — 810 с.: ноти. — (Українська народна творчість). — C. 165—172.