Пробабілізм (від лат. probare — перевіряти, затверджувати) — філософське та теологічне поняття, яке стверджує, що за відсутності абсолютної впевненості найкращим критерієм є правдоподібність або схожість з істиною. Цей термін також може позначати релігійну етичну позицію 17-го століття, а також сучасні фізико-філософські концепції, що ґрунтуються на ймовірнісних оцінках замість детермінованих фактів.
Філософія Пробабілізм — це філософська концепція, прихильники якої стверджують, що людина не може здобути цілком достовірних знань і повинна задовольнятися правдоподібними. Однак пробабілізм визнає, що деякі теорії є більш вірогідними, ніж інші, оскільки існують нейтрально спостережувані докази. У ситуаціях, коли теорія не є стовідсотково вірною, вибирається найбільш правдоподібний варіант, навіть якщо немає достатньо доказів. Прихильниками цієї філософії були члени Нової академії Платона (античний скептицизм).
Теологія Пробабілізм — це морально-богословське вчення, що сформувалося серед частини єзуїтів у XVI–XVII століттях. Його суть полягала в тому, що людина могла керуватися будь-якою достатньо обґрунтованою думкою авторитетного богослова, навіть якщо існувала інша, більш переконлива позиція. Через таке тлумачення пробабілізм часто зазнавав критики, оскільки вважалося, що він допускає надто широке виправдання людських вчинків, якщо вони не суперечать офіційному вченню Церкви.
Дивитися також
Індуктивізм