Пасемахи або середньосуматранські малайці — група споріднених народів в Індонезії, у внутрішніх районах південної частини острова Суматра. За культурою близькі до малайців. Включають власне пасемахів (), семендо (), кісамів (), кікімів (), лінтангів (), енімів (), лематангів (), рамбангів (), оганів ().
Чітко відрізняються від сусідніх народів: лембаків і реджангів на північному заході, малайців на сході та комерінгів і лампунгів на півдні. Натомість до пасемахів дуже близькі сераваї, що живуть у центральних районах провінції Бенгкулу.
Основні підрозділи та їх розселення Пасемахи та споріднені з ними народи населяють південно-західну частину провінції Південна Суматра, від околиць міста Палембанг на сході до гірського хребта Барісан (), що на кордоні з провінцією Бенгкулу, на заході. Адміністративно це округи Емпат-Лаванг, Лагат, Муара-Енім, Нижній Оґан, Верхній Оґан-Комеринг, Південний Верхній Оґан-Комеринг, Нижній Оґан-Комеринг (західна частина), а також муніципалітети Паґаралам і Прабумуліх.
Власне пасемахи (Pasemah, самоназва Besemah) населяють більшу частину округу Лагат, сусідні райони округу Емпат-Лаванг (Пасемах-Айр-Керух та Верхня Мусі), а також весь муніципалітет Паґаралам. Етнічний масив пасемахів заходить також у провінцію Бенгкулу, де вони розселені в районах Манна (входить до складу округу Південне Бенгкулу), Північний Каур та Центральний Каур (округ Каур). Це широке 70-кілометрове плато Пасемах, що тягнеться вздовж хребта Барісан і височіє над рівнинами на сході провінції Південна Суматра. Над плато домінує вершина стратовулкану Демпо (, 3159 метрів над рівнем моря)Pasemah. Mysterious megalythical culture . indahnesia.com — Discover Indonesia Online . Пасемахи живуть на захід, південь і південний захід від схилів цього вулкану. Історичним, політичним центром і найбільшим містом регіону є Пагаралам (), розташований на висоті 710 метрів. Протягом останньої чверті XX ст. пасемахи розселилися на південь, в межі провінції Лампунг. До складу пасемахів входять субетнічні групи: гумаї (Gumai), семіданги (Semidang) і пасемахи (Pasemah). Пасемахи в Бенгкулу поділяються на 2 групи (кедуранг і паданггучі), які є вихідцями з різних районів плато Пасемах. В окрузі Південний Верхній Оґан-Комеринг місцевих пасемахів часто називають кісамами.
На захід від пасемахів розселена група близьких народів, які часто об'єднуються під назвою лагати (, власна назва джеме-лагат, Jeme Lahat): лематанги, еніми, кікіми, лінтанги. Лематанги (Lematang, Lemantang, інша назва — пенукал, Penukal) живуть переважно уздовж берегів річки Лематанг, від міста Лагат до району Нижній Лематанг Центральний Оґан в окрузі Муара-Енім. Дуже близькі до них еніми (Enim), розселені уздовж річки Енім, що впадає в Лематанг. У місті Муара-Енім, де зустрічаються ці річки, дуже важко розрізнити енімів та лематангів. Еніми межують також з етнічними територіями оганів та семендо. Кікіми (Kikim) утворюють компактний етнічний масив в басейні річки Кікім на схід від гори Демпо (західна частина округу Лагат). Територія розселення лінтангів (Lintang, власна назва джемо-літнатнг, Jemo Lintang) охоплює 4 райони округу Емпат-Лаванг, розташовані уздовж річки Лінтанг. Лінтангів ще називають лінтанг-емпат-лавангами (Lintang Empat Lawang), іноді використовується абревіатура L4L (Empat означає «чотири»). Назва лінтанг-емпат-лаванги з'явилася через переконання в народі, що їх предками були чотири герої (lawangan), які жили в чотирьох різних селахM. Junus Melalatoa. Ensiklopedi Suku Bangsa di Indonesia. Jilid L-Z, pp. 468-469: Lintang. Jakarta: Departemen Pendidikan Dan Kebudayaan RI, 1995 . В межах свого етнічного масиву лінтанги живуть мішано з кікімами та лембаками, особливо в районі Тебінгтінґі.
Народ семендо (Semendo або джеме-семендо, Jeme Semendo, власна назва Semende, альтернативні назви: Malay Semendau, Semendau Malay) — велика етнічна група, географічно розділена на дві групи: семендо-дарат (Semendo Darat) і семендо-лембак (Semendo Lembak). Перші розселені в окрузі Муара-Енім, другі — в округах Верхній Оґан-Комеринг (в районі Батураджа) та Південний Верхній Оґан-Комеринг. Семендо живуть також у провінції Лампунг, в округах Вай-Канан, Північний Лампунг, Західний Лампунг, Танґамус. Кісами (Kisam) вважаються новою етнічною групою, яка утворилася в результаті змішування пасемахів та семендо. Вони живуть в окремих селах у районах Муарадуа і Пулау-Барингін в окрузі Південний Верхній Оґан-Комеринг, провінція Південна Суматра.
Огани (Ogan) розселені вздовж річки Оган у межах округів Нижній Оґан-Комеринг та Верхній Оґан-Комеринг, їхній етнічний масив заходить також у межі муніципалітету Палембанг. Огани живуть також у провінції Лампунг, в округах Вай-Канан і Північний Лампунг. Сусідами оганів є народи комеринг, рамбанг і дая (Daya). Рамбанги (Rambang або Rambang Senuling) живуть у районі, де сходяться межі округів Муара-Енім, Нижній Оґан, Нижній Оґан-Комеринг та муніципалітету Прабумуліх.
Чисельність Офіційна статистика включає народи, що входять до групи пасемахів, до складу народів Південної Суматри, яких за даними перепису населення 2010 року нараховувалось 5 119 581 особа, в тому числі 4 120 408 осіб у провінції Південна Суматра (55,4 % населення) і 409 151 особа в провінції Лампунг (5,4 % населення). Тут слід мати увазі, що до цієї групи включають багато етнічних груп, серед яких найбільшою є палембанги (мусі-малайці); значною групою є також комерингиKewarganegaraan, Suku Bangsa, Agama, dan Bahasa Sehari-hari Penduduk Indonesia (). Hasil Sensus Penduduk 2010 . Тому чисельність пасемахів на підставі цих даних визначити неможливо.
Оцінні дані проекту Joshua Project станом на 2019 рік є такими: пасемахи 721 тис.Besemah in Indonesia. Joshua Project (2019), лематанги 306 тис.Lematang in Indonesia. Joshua Project (2019), семендо 254 тис.Semendo in Indonesia. Joshua Project (2019), лінтанги 214 тис.Lintang in Indonesia. Joshua Project (2019), огани 167 тис.Ogan in Indonesia. Joshua Project (2019), рамбанги 158 тис.Rambang in Indonesia. Joshua Project (2019), еніми 134 тис.Enim in Indonesia. Joshua Project (2019), кікіми 89 тис.Kikim in Indonesia. Joshua Project (2019), разом 2 млн 43 тис. осіб.
Мова Говорять діалектами центрально-малайської мови (, код ISO 639-3: pse). Їх носії добре розуміють один одного.
Центрально-малайська мова належить до малайської групи західно-індонезійської гілки австронезійських мов, є близькою до малайської.
Вона активно використовується в різних сферах життя: вдома, у селі, в торгівлі, релігійних обрядах. Люди мають до рідної мови позитивне ставлення. Існує словник, граматика, писемність на основі латинської графіки, але остання має обмежене використання. Центрально-малайська мова викладається в початковій школі.
Також широко використовуються індонезійська та мусі-малайська мови (основна мова малайців Південної Суматри). Індонезійська мова домінує в навчанні та в релігійній сфері, а рідна мова переважає у фольклорній та пісенній традиції. У сфері охорони здоров'я та сільському господарстві використовується мішана мова.
У минулому пасемахи мали власну складову писемність індійського походження, що зветься каганга (Ka-Ga-Nga). Вона використовувалась для запису ритуальних текстів, але сьогодні практично не вживається.
Історія
Пасемахи є корінними жителями регіону. За місцевими легендами, предки власне пасемахів прибули на територію свого сучасного проживання трьома хвилями. Першу й найпотужнішу хвилю становили гумаї за ними прийшли семіданги та пасемахи. Всі вони походили з однієї країни, а тепер це три субетноси пасемахів. Предки лінтангів, також за фольклорною традицією, прибули в цей район річкою Мусі.
Свідченням давніх культурних традицій народу є сотні мегалітів, що збереглися на території плато Пасемах: менгіри, дольмени, підземні кам'яні могили. Величезні дивної форми камені з вирізаними на них різноманітними барельєфами людей і тварин є справжніми творами мистецтва. Ці артефакти належать до епохи бронзи (2000—2500 років тому). Кам'яне мистецтво предків пасемахів виявляє власні техніку і стилі, що виникли до появи індійських впливів у прибережних районах СуматриThe Pasemah Plateau: Myths of Powerful Ancestors . Bali Advertiser .
Райони проживання пасемахів були відносно незалежними від малайських правителів прибережних районів Суматри. На початку XIX ст. вони номінально підпорядковувались султану Палембанга. Голландці встановили своє панування над цією державою 1816 року, але колоніальна влада значною мірою була обмежена територією навколо міста Палембанг. Місцеві правителі в гірських районах здійснювали активний опір голландським завойовникам, і тільки в 1866 році вся територія Південної Суматри офіційно перейшла під контроль колоніальної влади Нідерландської Ост-Індії.
З часу набуття незалежності Індонезією в 1945 році представники пасемаських народів брали активну участь у політичному житті країни, займали важливі посади в місцевому та національному уряді.
Господарство
Плато Пасемах — це широка, родюча рівнина. Область розташована на значній висоті, має відносно прохолодний клімат, сприятливий для ведення сільського господарства. Річки, що течуть із гір Барісан забезпечують її водою. Землеробство є головною економічною діяльністю місцевого населення. Основною продовольчою культурою є рис, головні товарні культури — каучук та кава. Вирощують також кукурудзу, інші зернові культури, бобові, батат, маніок, арахіс, овочі, фрукти, корицю, гвоздику, перець.
У минулому використовували підсічно-вогневу систему землеробства. Коли поле втрачало свою родючість, люди розчищали в джунглях нову ділянку, вирубували великі дерева, випалювали кущі. Свої поля вони називають таланг () або петаланган (). Розташовані вони часто на значній відстані від села. Вологий рис вирощують зазвичай на зрошуваних полях, для оранки та розпушування ґрунту використовують волів або буйволів. Більшість сільськогосподарських робіт селяни виконують самостійно. Під час сівби та збирання врожаю працюють групами з п'яти-десяти осіб, що зазвичай складаються із родичів. Можуть також залучати й найманих робітників, навіть із числа жителів сусідніх сіл. Помічники працюють на засадах взаємної допомоги або ж їх наймають за гроші. Урожайність є низькою. Більшість урожаю йде для власного споживання, частину можуть продавати іншим селянам.
Каучук став важливою товарною культурою на початку XX століття, він і досі забезпечує основні грошові доходи місцевого населення. Поки каучукові дерева молоді, між ними саджають рис, отримуючи додаткове зерно, але коли дерева виростають, рис тут більше не росте. Зменшення попиту на ринку призвело до зниження цін на каучук у 1970-х і 1980-х роках, і галузь стала занепадати. Каву отримала поширення також за голландців, вона добре родить у цьому районі, є одним із експортних товарів. Спочатку каву саджали на рисових полях у процесі сівозміни, але після підвищення цін у 1970-х роках ця культура стала об'єктом повноцінної діяльності окремих фермерів.
Займаються також тваринництвом, тримають велику рогату худобу, кіз, водяних буйволів, собак, курей, качок та ін. Поширене домашнє ремесло: ткацтво, вишивка, виготовлення плетених виробів з ротанга та бамбука, різноманітних традиційних побутових речей з бамбука, ротанга, деревини, коріння, пальмового листя. Деякі села спеціалізуються на обробці деревини та виготовленні виробів із золота. Також ловлять рибу в річках і ставках. У лісі збирають цінну деревину і ротанг. Еніми та лематанги також видобувають і продають пісок та каміння. Оганські села часто асоціюються з певним ремеслом, наприклад, багато їхніх жителів можуть бути теслями або ковалями.
У містах займаються торгівлею. Місцеві фермери продають свою каву й каучук на сільських базарах місцевим торговим агентам. Головним торговельним центром регіону є Палембанг, столиця провінції Південна Суматра. Металеві вироби пасемахи купують у магазинах, розташованих у містах і великих селах регіону. Магазини тут належать місцевим жителям або китайцям.
Побут