Стахов Олексій Петрович , ) ( 7 травня 1939, станція Партизани, Херсонська область, УРСР) — український вчений-математик, винахідник та інженер, доктор наук (1972), професор (1974). Він відомий завдяки внеску у теорію чисел Фібоначчі та золотого перерізу й їх застосування в інформатиці та теорії вимірювань і технології.
Біографія Олексій Стахов народився 7 травня 1939 року в Партизанах Херсонської області, УРСР.
1956 року він завершив навчання у Рівненській сільській середній школі і вступив до Київського політехнічного інституту на гірничий факультет.
1959 року його перевели на радіотехнічний факультет Харківського авіаційного інституту.
Після завершення навчання він два роки обіймав посаду інженера у Харківському бюро проектування електричних приладів (нині «Хартрон»), де працював над розробкою та виробництвом автоматичних систем управління ракетами та космічними кораблями.
Згодом він працював на посаді викладача у низці університетів Росії та України, а саме:
Харківський інститут радіоелектроніки, Таганрозький радіотехнічний інститут, Вінницький технічний університет , Вінницький аграрний університет; Вінницький педагогічний університет.
Також на запрошення іноземних закладів вищої освіти читав лекції за кордоном в Австрії, Німеччині, Лівії, Мозамбіку.
З 2004 року до сьогодні проживає та працює у Канаді.
Життєвий шлях
У період з 1968 по 1970 рік він обіймав посаду декана факультету обчислювальної техніки Харківського інституту радіоелектроніки.
З 1971 по 1977 роки він працював на посаді завідувача кафедри інформаційно-вимірювальної техніки Таганрозького радіотехнічного інституту.
Згодом він до 1988 року був завідувачем кафедри комп'ютерної інженерії у Вінницькому політехнічному інституті. І, паралельно з цією посадою, з 1986 по 1989 рік працював директором Спеціального конструкторсько-технологічного бюро «Модуль» при інституті.
У період з 1989 до 2004 року він був спочатку завідувачем кафедр прикладної математики та обчислювальних і систем Вінницького технічного університету, а згодом (з 1997 року) — комп'ютерних наук Вінницького державного аграрного університету.Вінницький національний аграрний університет
З 2003 року Президент Міжнародного клубу Золотого перерізу , а з 2005 року — директор Інституту Золотого перерізу Академії тринітаризму (Росія) та є членом Наукового товариства імені Шевченка в Канаді.
Також він у 1992 році був натхненником створення званої «Слов'янської золотої групи» та науковим керівником Міжнародного конгресу з математики гармонії, що відбувся в Одесі у 2010 році.
Міжнародна діяльність Олексій Стахов працював запрошеним викладачем у таких університетах:
Віденський технічний університет (Австрія, 1976); Єнський університет імені Фрідріха Шиллера (Німеччина, 1986); Дрезденський технічний університет (Німеччина, 1988); Університет Аль-Фатех (Триполі, Лівія, 1995—1997); Університет Едуардо Мондлена (Мапуту, Мозамбік, 1998—2000).
Відзнаки та нагороди
Відзнака за краще наукове видання Міністерства освіти і науки УРСР (1980) Пам'ятна медаль Баркхаузена (Дрезденський технічний університет, 1988) Професор Емертус Таганрозького університету радіотехніки (2004) Почесне звання «Лицар мистецтв і наук» (Російська академія природничих наук, 2009) Почесне звання «Доктор сакральної геометрії з математики»(Американське товариство Золотого перерізу, 2010)
Наукові публікації
Олексій Стахов є автором 500 публікацій, 14 монографій та 65 міжнародних патентів, 130 свідоцтв на винахід в СРСР. У період з 2004 по 2012 публікувався у таких міжнародних журналах як: Хаос; Солітони та фрактали; Прикладна математика; Дугова комбінаторія; Візуальна математика та інших.
Серед праць слід виділити:
Стахов О. П. Вступ в алгоритмічну теорію вимірювань. — М., «Радянське радіо», 1977. — 288 с. Стахов О. П. Алгоритмічна теорія вимірювань. // Нове у житті, науці та техніці. Серія «Математика, кібернетика». — М.: «Знання», 1979, 64 с. Стахов О. П. Коди Золотої пропорції. — М.: Радіо і зв'язок, 1984. — 152 с. Стахов О. П. Алгоритмічна теорія вимірювань та основи комп'ютерної арифметики. Журнал "Вимірювання. Контроль. Автоматизація ", 1981.
Стахов О. П. Золотий переріз та математика сучасної гармонії. Застосування чисел Фібоначчі. — Kluwer Academic Publishers, 1998. Стахов О. П. Бросенцовський потрійний принцип, система числення Бергмана та потрійна дзеркально-симетрична арифметика. // Комп'ютерний журнал (Британське комп'ютерне товариство), 2002.
Стахов О. П., Слученкова А. А., Щербаков І. Г. Код Да Вінчі та серія Фібоначчі. — СПб.: Пітер, 2006. — 320 с. Стахов О. П. Золоте співвідношення, сакральна геометрія та математика гармонії. Книга "Метафізика. Століття XXI «. — М., БІНОМ, 2006. — С.174–215. Стахов О. П. Три „ключові“ проблеми математики на етапі її зародження та математика гармонії як альтернативний напрям розвитку математики. // „Тоталогія-XXI“. — Національна академія наук України, 2007. — С. 274—323. Стахов А. П. Математика гармонії». Від Евкліда до сучасної математики та інформатики. — Міжнародний видавець «World Scientific» (Нью-Джерсі, Лондон, Сінгапур, Пекін, Шанхай, Гонконг, Тайбей, Ченнаї), 2009. — С. 748, Стахов О., Арансон С. Гіперболічні функції Фібоначчі та Лукаса, «Золота» гоніометрія Фібоначчі, Геометрія Боднара та четверта проблема Гільберта. // Прикладна математика, 2011, 1 (січень), 2 (лютий), 3 (березень) Стахов А. П. Математика гармонії: від Евкліда до сучасної математики та інформатики. // Електронний журнал «NAUKOVEDENIE». — Т. 4, 2012. — С. 105.
Примітки