Література Люксембургу — літературні твори, написані в Люксембурзі та/або люксембурзькими авторами. Люксембурзька література мало відома за межами держави, головним чином, через те, що багато її творів орієнтовані саме на жителів Люксембургу. Як частина національної культури література Люксембургу почала розвиватися тільки в XIX столітті, завдяки набуттю країною незалежності в результаті Паризького мирного договору в 1815 році, а потім Лондонського договору 1867 рокуGeorges Hausemer, «About… Literature in Luxembourg» , Press and Information Service of the Luxembourg government, March 2004, ISBN 2-87999-020-3. Retrieved 3 February 2011..

Основні мови люксембурзької літератури — французька, німецька і люксембурзька.

Марієнтальський кодекс

Один з небагатьох пам'яток середньовічної люксембурзької літератури — так званий  (), який є біографією (1231—1283), прославленої люксембурзької монахині. Цей манускрипт був знайдений у листопаді 1999 року в і вважається роботою отця Германна Велденцського, який написав книгу про життя Йоланди після її смерті в 1283 році.

Манускрипт складається з 5963 віршованих рядків і написаний одним з мозельско-франкських діалектів, дуже схожому на сучасний люксембурзький. Він присвячений історії графині Йоланди, яка залишила розкішний замок Віанден, щоб піти в монастир, і згодом стала настоятелькою«Luxemburg, Bibl. Nationale, Ms. 860» , Marburger Repertorium, Deutschsprachige Handschriften des 13. und 14. Jahrhunderts. Retrieved 7 February 2011..

XIX століття Незважаючи на те, що офіційними мовами Люксембургу довго були тільки французька й німецька, саме твори люксембурзькою мовою сприяли розвиткові літератури Люксембургу в XIX столітті.

У 1829 році було вперше опубліковано книгу люксембурзькою: «Один крок вгору на люксембурзькому Парнасі» () . До неї входили шість поем: дві сентиментальні — «Без Христини» () і «Ніч» (), соціально-побутова «Один момент на люксембурзькому постоялому дворі» () і три байки — «Порцеляновий осколок і глиняний горщик» (), «Шпилька й голка» () і «Муха й кінська колода» (). Меєр був одним з небагатьох байкарів, які воліли робити героями байок не тварин, а неживі предмети.

Меєр пізніше написав ще кілька книг люксембурзькою. Але його основною професією було викладання математики в Льєзькому університеті.

До наступного покоління письменників належать троє авторів, які вважаються в наші дні класиками люксембурзької літератури. Едмон де ла Фонтен (1823—1891), більш відомий під псевдонімом Дікс, прославився переважно як драматург. Його п'єси — комедії De Scholtschäin (1855) і D Mumm Sèiss (1855), оперети D Kirmesgäscht (1856) і De Ramplassang (1863) — були першими драматичними творами, написаними і виконаними люксембурзькою мовою. Він також писав прозу і вірші про Люксембург і люксембуржців«Littérature en luxembourgeois» , Encyclopédie Larousse. Retrieved 7 February 2011.«Fontaine, Edmond (Lucien Irvin) de la», Luxemburger Lexikon, Editions Guy Binsfeld, 2006. . Його сучасник, поет Мішель Ленц (1820—1893), знаменитий тим, що написав «Наша Вітчизна» (), гімн Люксембургу, який послугував стимулом для поширення люксембурзької мовиLentz, Michel (Méchel)", Luxemburger Lexikon, Editions Guy Binsfeld, Luxembourg, 2006- . З авторів епосу того часу найвідоміший Мішель Роданж (1827—1876), який написав найзнаменитіший люксембурзький прозовий твір — Renert odder de Fuuss am Frack an a Maansgréisst, сатиричний роман, заснований на французьких і німецьких казках про Ренара-лиса.

Німецькою в той період в Люксембурзі писали мало, але (1830—1855) став автором першого люксембурзького роману французькою «Марк Брюно: портрет художника» (), виданого невдовзі після смерті Ті в 1855 році«Thys, Félix», Luxemburger Lexikon, Editions Guy Binsfeld, Luxembourg, 2006. .

Перша половина XX століття

(1860—1940) був журналістом, драматургом, письменником і поетом. Його роботи значною мірою вплинули на розвиток культури Люксембургу.«Weber, Batty (Jean-Baptiste)», Luxemburger Lexikon, Editions Guy Binsfeld, Luxembourg, 2006. Claire Soriano, «Batty Weber» , Institut européen des itinéraires culturels. Retrieved 2 February 2010.. Одним з його найвідоміших творів був «Відривний календар» (), серія статей про культурну спадщину країниSylvie Kremer-Schmit, «Batty Weber» , Ons stad, No 35, 1990. Retrieved 2 February 2011..

Інший відомий люксембурзький письменник першої половини XX століття — (1871—1951). Він писав вірші і драму німецькою мовою. Також його вважають першим люксембурзьким ученим, який займався історією літератури«Nik Welter» . .

Друга половина XX—початок XXI століття (нар. 1928) розпочала свою літературну кар'єру в 1950-х роках з написання казок німецькою та люксембурзькою. Але в 1970-х роках, після смерті чоловіка, який побував у полоні під час Другої світової війни, вона стала писати виключно французькою і перейшла з прози на лірику. Її книги широко видаються і перекладаються іноземними мови. У 1998 році Кольц отримала французьку Премію Гійома Аполлінера. Вона вважається найбільш значною фігурою в сучасній люксембурзькій літературі.

(нар. 1950) — франкомовний поет, відомий не лише в Люксембурзі, але й в інших франкомовних країнах. Хоч він найбільше відомий своїми ліричними творами, він також пише оповідання, п'єси і романи. Крім того, він переклав французькою деякі роботи Гонсало Рохаса і Хуана Хельмана«Jean Portante» , Transcript 26/27. Retrieved 2 February 2011..

(1949—2013) — знаменитий поет, який пише німецькою. Нагороджений декількома люксембурзькими і німецькими преміями.

(1939—2012) — прозаїк, драматург, поет, зокрема відомий своїм внеском у розвиток детективного жанру Люксембурзькою мовою.

Примітки