Буферна зона Північної Сирії () також відома як Безпечна зона () або Коридор Миру () — демілітаризована зона (ДМЗ), встановлена на сирійсько-турецькому кордоні в серпні 2019 року. Початковою метою ДМЗ було запобігти черговому вторгненню Туреччини в Північну Сирію.

Причини

Сирійські демократичні сили (СДС) є учасником Сирійської громадянської війни і служать збройними силами Автономної адміністрації Північної та Східної Сирії. СДС складаются з численних груп, найбільш відомими серед яких є YPG та YPJ та їх політична гілка, PYD, яку Туреччина вважає філією Робітничої партії Курдистану (PKK) організація, яку Туреччина вважає терористичною групою і з якою вона брала участь у збройному конфлікті після розриву мирних переговорів у 2015 році. З цієї причини Туреччина розглядає весь СДС не що інше, як розширення ПКК. Це призвело до того, що Туреччина двічі втручалася проти групи, спочатку вторгшись у Північну Сирію, щоб запобігти зв'язуванню районів, що утримуються СДС, а пізніше, розпочавши повномасштабну атаку проти СДС в Африні. У результаті турецьких операцій Туреччина створила окупаційну зону на півночі Сирії, яка стала об'єктом повстання СДС. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган часто висловлював бажання насильно усунути СДС з сирійсько-турецького кордону.

З іншого боку, СДС став одним з головних сирійських партнерів США у військовій інтервенції проти ІДІЛ, що призвело до того, що американські війська розміщувались на територіях, що утримуються СДС, тим самим запобігаючи турецькому вторгненню. У той же час президент США Дональд Трамп висловив намір відійти від громадянської війни в Сирії, спочатку наказав відкликати всі війська США в Сирії, але пізніше вирішив залишити невеликий контингент за бажанням своїх військових радників. Тим не менш, США прагнуть підтримувати добрі відносини з Туреччиною, які до цього часу були напружені відмовою США в екстрадиції турецького дисидента Фетхуллаха Ґюлена (якого Туреччина звинувачує в спробі перевороту 2016 року) і Купівля Туреччиною ракетних систем С-400 у Росії, оскільки Туреччина вважається ключовим членом НАТО на Близькому Сході.

США та Туреччина раніше дипломатично зіткнулися з питанням міста Манбідж, що лежало в зоні СДС, і Туреччина хотіла очистити місто від підрозділів YPG, розміщених там. Результатом стала «дорожня карта Манбіджу», яку оформили Туреччина та США, що, врешті-решт, призведе до виходу з міста YPG. Дорожня карта, однак, так і не була реалізована, і YPG ніколи не відкликалося. Туреччина звинуватила США в тому, що ті затягують і саботують виконання дорожньої карти, пообіцявши ніколи не укладати подібну угоду в майбутньому.

Відносини між Туреччиною та СДС ставали все більш холодними в середині 2019 року, коли СДС об'єднала сили з сирійським урядом, щоб перемогти невеликі турецькі сутички в Тель Ріфат.

Заступник міністра оборони на Близькому Сході Майкл Малрой заявив в Раді з питань закордонних відносин, що США не можуть реалізовувати свою стратегію в Сирії без таких партнерів, як, курдське відділення СДС, які "несли більшу частину тягаря в знищенні ісламської " ІДІЛ ". Він наголосив, що США не повинні відводити війська до стабілізації ситуації в районі. «І якщо ми цього не зробимо, ми знову будемо там, безумовно, зробимо це ще раз», — сказав Малрой. «Ми зобов'язані цим людям, які живуть там, які несуть неймовірні тягарі, і ми зобов'язані чоловікам і жінкам».

Процес переговорів

Попередні переговори та початковий провал Влітку 2019 року турецький президент заявив, що Туреччина не може «більше чекати» і не терпить продовження присутності SDF на турецько-сирійському кордоні. Він заявив, що якщо США не погоджуються на угоду, вивести СДС з цих районів, Туреччина в односторонньому порядку розпочне повномасштабне вторгнення на території, що утримуються СДС на схід від річки Євфрат, встановивши окуповану Туреччиною «зону безпеки» уздовж кордону — , керівництво США заявило що це «неприйнятно». Армія Туреччини збирається вздовж кордону, адміністрація Трампа вирішила розпочати переговори з Туреччиною щодо створення «безпечної зони», яка б принципово стосувалася присутності СДС у Північній Сирії. Дві сторони спочатку не змогли домовитися, спочатку США пропонували глибоку зону 10–15 кілометрів (6,2–9,3 милі) під спільним американсько-турецьким контролем, в той час як Туреччина вимагала 30–50 кілометрів (19–31 миля) — глибокої зони під єдиним турецьким контролем.

Досягнення мети 7 серпня 2019 року Туреччина та США досягли загальної угоди, яка запобігла б односторонньому вторгненню Туреччини на північ Сирії. Перші кроки включали створення «центру спільних операцій», який би координував створення «коридору миру» уздовж сирійської сторони сирійсько-турецького кордону, залишаючи при цьому деталі про розміри та масштаби " коридору миру «невизначеними і неоднозначними.

Перший патруль та розбіжність в поглядах 8 вересня 2019 року, через декілька годин після того, як Збройні сили Туреччини та Сполучених Штатів провели перший спільний патруль поблизу сирійського міста Телла Аб'яда, президент Ердоган заявив про „постійні розбіжності“ з США щодо угоди. За його словами, США „шукають безпечну зону для терористичної організації“, а не для Туреччини.

Умови угоди У середині серпня 2019 року голова Сирійських демократичних сил заявив, що дві сторони домовилися про особливості угоди про безпечну зону. Вони були перераховані наступним чином:

Буферна зона (яка також називається „безпечною зоною“ або „коридором миру“ деякими сторонами) буде створена в районах між річками Тигр та Євфрат (за винятком району Манбідж) на півночі Сирії, загальною площею близько 115 км кордон між двома країнами. Зона буде глибиною 5 кілометрів (3,1 милі), тоді як у кількох обмежених районах вона буде розширена до 9–14 кілометрів (5,6–8,7 милі) глибиною. Розширена частина зони розташовуватиметься між містами Серекано та Телла Абяда. На останньому етапі реалізації угоди, 14 км зону може бути продовжено на 4 кілометри (2,5 милі), досягнувши 18 кілометрів (11 миль) у найглибшій точці. У межах „поясу безпеки“ регулярним підрозділам СДС (включаючи YPG та YPJ) було б дозволено залишатися на своїх позиціях, але вони повинні були б вилучити всю важку зброю. Ніякі ворожі дії чи акти агресії не допускаються в буферній зоні. Сили YPG та YPJ повністю вийдуть із 5-9-14 км буферної зони, залишивши райони, з яких вони виводяться, під контролем військових рад СДС та цивільним контролем Автономної адміністрації Північної та Східної Сирії (остання з яких підтримє статус-кво). Турецьким розвідувальним літальним апаратам буде дозволено здійснювати спостереження за зоною, але турецьким бойовим літакам не дозволятимуть входити і здійснювати авіаудари. СДС буде підтримувати в нормальному стані прикордонні укріплення, побудовані вздовж сирійсько-турецького кордону. США та Туреччина проводитимуть спільні військові патрулі вздовж буферної зони, але не займатимуть території. Окремі турецькі патрулі не дозволятимутся. Спільний американсько-турецький операційний центр здійснюватиме контроль за виконанням угоди та координувати дії між двома сторонами. Деякі із сирійських біженців, які зараз перебувають у Туреччині, можуть почати переселятися в райони буферної зони. Туреччина утримуватимется від будь-яких вторгнень у Північну Сирію. Туреччина не буде створювати жодних спостережних пунктів у Північній Сирії, як це було зроблено в Ідлібі. Усі спостережні пункти повинні бути побудовані на території Турецької Республіки.

Пізніше СДС уточнили, що більшість зони включатиме сільські райони та військові позиції, але не охоплюватиме міста та селища.

Перебіг подій

14 серпня 2019 року турецькі спостережні безпілотники почали наглядові польоти над буферною зоною.

24 серпня міністр оборони Туреччини Хулусі Акар повідомив, що спільний турецько-американський оперативний центр повністю працює, додавши, що в цей же день розпочнуться спільні польоти вертольотів. Перший спільний політ американсько-турецького вертольота відбувся незабаром, на цьому ж гелікоптері летіли два генерали, один із армії США та один з турецької армії.

Того ж дня СДС розпочали монтаж прикордонних укріплень уздовж сирійсько-турецького кордону під наглядом США.

Початок планового відводу СДС 26 серпня президент Туреччини Реджеп Ердоган заявив, що спільні турецько-американські патрулі в межах зони розпочнуться „незабаром“.

27 серпня вступив у дію перший етап запланованого виведення, підрозділи YPG покинули свої позиції та вийшли разом зі зброєю із Тель Абяд та Серекані .

31 серпня президент Туреччини попередив, що Туреччина „здійснить власні плани“, якщо турецьким солдатам не буде дозволено контролювати буферну зону на Північній Сирії протягом двох-трьох тижнів.

4 вересня військова рада СДС Рас-аль-Айн (до складу якої входили місцеві бійці, піддані СДС) розпочала спільні патрулювання з американським персоналом по всьому місту, після виходу штатних підрозділів з району за тиждень до цього. У той же час президент Туреччини назвав зону „не що інше, як пуста назва“. Незважаючи на заяву президента Туреччини, його речник заявив, що Туреччина вже завершила свої підготовчі дії щодо реалізації „американсько-турецького спільного оперативного плану“. Співголова виконавчої ради СДС заявив, що буферна зона „добре починається“, але наполягала на тому, що Туреччина повинна вивести свої війська з кордону до того, як „запанує спокій“.

5 вересня президент Туреччини висловив бажання переселити 1 мільйон біженців (із 3,6 мільйонів, які проживають в Туреччині в цей момент) в межі буферної зони. Він також погрожував „відкрити ворота“ і нехай усі біженці вільно емігрують у Західну Європу, якщо Туреччина не отримає підтримки від Сполучених Штатів та Європейського Союзу щодо її планів у буферній зоні. Потім він потребував, щоб спільні американсько-турецькі патрулі в межах зони розпочалися до останнього тижня вересня.

6 вересня міністр оборони Туреччини Хулусі Акар оголосив, що в неділю, 8 вересня, повинні початись спільні американсько-турецькі наземні патрулі в межах зони.

Початок спільних наземних патрулювань 8 вересня Збройні сили Туреччини та Сполучених Штатів провели перший спільний наземний патруль, починаючи з периметру Телла Аб'яда, недалеко від турецького міста Акчакале. У патрулі було задіяно шість турецьких бронемашин та кілька американських бронетанкових машин. Патруль вирушив до контрольованої курдами бази, щоб перевірити її та забезпечити демонтаж траншей. Сирійський уряд засудив започаткування спільних патрулів, заявивши, що він розглядає їх як грубе порушення національного суверенітету та територіальної цілісності. Турецький президент висловив невдоволення буферною зоною, звинувативши Сполучені Штати у створенні буферної зони на користь YPG, а не Туреччини.

10 вересня міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу звинуватив Сполучені Штати у „затримці“ імплементації зони і підтвердив загрозу того, що Туреччина в односторонньому порядку вторгнеться в Північну Сирію, якщо вона вважатиме це за необхідне. Також міністр вимагав розширити безпечну зону до 32 км, а не модель 5-9-14, яку зараз впроваджують США та СДС.

12 вересня американські військові повідомили, що розглядають пропозицію про направлення близько 150 додаткових груп до Північної Сирії в спробі „зменшити напругу“ між СДС та Туреччиною. Однак представник Пентагону заявив, що „позиція“ США в Сирії залишиться „незмінною“.

18 вересня президент Туреччини Ердоган заявив, що країна намагається оселити від 2 до 3 мільйонів біженців у прикордонній зоні (що на 1 мільйон більше ніж в його заяві 5 вересня). Він повторив неодноразову погрозу „здійснити власні плани [Туреччини]“, якщо він вважає, що „жодних результатів не було“ протягом деількох тижнів.