Література Шотландії — літературні твори, написані в Шотландії або шотландськими авторами. Основними мовами шотландської літератури є гельська, латинська і давньоанглійська (Середньовіччя); англійська і скотс (Відродження — Нова історія).
До шотландської літератури раннього середньовіччя, в основному, належать ліричні твори на тему релігії (християнства або язичництва), монархії або війни. У зв'язку з тим, що в Ранньому Середньовіччі кельти населяли всю Британію, в шотландській літературі простежується вплив валлійської та бритської культури. Вважається, що в Шотландії був написаний один із творів відомого валлійського барда Талієсіна.
В період Високого Середньовіччя продовжувалося використання ґельської та латинської, як літературних мов. Шотландські барди активно співпрацювали з ірландськими; тому в Ірландії і Шотландії в XI—XII ст. були вперше записані саги кельтських міфів і легенд. Почав розвиватися жанр хроніки, який досяг розквіту в Пізньому Середньовіччі та в епоху Відродження. Крім того, Пізнє середньовіччя ознаменувалось початком розвитку прозаїчних літературних жанрів.
В епоху Відродження став популярним жанр балади (пізніше прославлений Робертом Бернзом і Вальтером Скоттом); почали публікуватися збірники балад. Однією із самих відомих і повних поетичних збірок стала так звана «Книга настоятеля Лісморського», яка нині зберігається в Національній бібліотеці Шотландії.
Новий час збігся із періодом Шотландського просвітництва — періодом розквіту філософської та научної літератури. З'явилися нові жанри — наприклад, урбаністична лірика. В XVIII—XIX ст. жили і творили троє найвідоміших шотландських письменників — Роберт Бернз, Вальтер Скотт і Роберт Луїс Стівенсон.
Початок XX століття став періодом модернізму, так званого Шотландського Ренесансу. В цей час поетом Х'ю Макдіармідом була відроджена літературна мова скотс, тому до цього часу шотландські автори поділяються на дві основні групи: одні, наслідуючи Макдіарміда, пишуть на скотс, інші в своїх творах використовують англійську.
Середньовіччя
Раннє Середньовіччя
Після того, як римляни пішли з Британії і сформувалося Королівство Альба люди з півночі Британії говорили на декількох кельтських мовах і на давньоанглійській; після христянізації як мова богослужіння поширилась латинь. Пікти в основному розмовляли на якійсь бритській мові. Із власне піктської літератури тих часів жодних творів не збереглосяKoch J. T. Celtic Culture: a Historical Encyclopedia. — ABC-CLIO, 2006. — P. 305. — ISBN 1-85109-440-7. Але на території теперішньої Шотландії деякі твори були написані мовою, яка згодом розвинулася у валлійську. З них найбільш відомими є «» (, поема, яку приписують барду Анейріну, що жив у державі Гододін в VI ст.) і «» (, поема, яку приписують Талієсіну, сучаснику Анейріна з Північного Уельсу)Lambdin R. T.; Lambdin L. C. Encyclopedia of Medieval Literature. — : Greenwood, 2000. — P. 508. — ISBN 0-313-30054-2.
Також до того періоду відносять деякі релігійні тексти на ґельській мові, наприклад, «Елегія про Святого Колумба», яку приписують Делану Форгейлу (бл. 597 року), і «Похвальне слово святому Колумбу» Беккана Мак Лугдеха (бл. 677 року)Koch J. T. Celtic Culture: a Historical Encyclopedia. — ABC-CLIO, 2006. — P. 999. — ISBN 1-85109-440-7. На латині були написані такі тексти, як «Молитва про захист» (середина VI ст.) і «Великий Творець» (бл. 597 року, який приписують святому Колумбу). «Життя Колумба» () аббата Адомнана Айонського, вважається найбільш значущим твором шотландської середньовічної релігійної літератури, інші поеми і канони, написані цим же аббатом, також були на латиніC. Gross, The Sources and Literature of English History from the Earliest Times to about 1485 (Elibron Classics Series, 1999), ISBN 0-543-96628-3, p. 217..
На давньоанглійській мові в той період була написана поема «», уривки з якої були знайдені на — єдиний пам'ятник нортумбрійського діалекту давньоанглійської мови Раннього СередньовіччяTreharne E. M. Old and Middle English c. 890 — c. 1400: an Anthology. — Wiley-Blackwell, 2004. — P 108. — ISBN 1-4051-1313-8.
З літератури раннього середньовіччя скандинавів, які населяли частину шотландської території, збереглися тільки дохристиянські релігійні вірші, наприклад, опис валькірій.
Одним із основних жанрів світської шотландської поезії того часу було вихваляння (), адресоване монархам. До наших днів збереглися написані придворним бардом вихваляння короля , правителя королівства Регед на півдні Шотландії.
«Гододін»
«Гододін», як вже було сказано вище — один з найвідоміших творів шотландської середньовічної літератури. Хоча цю поему називають героїчним епосом, в ній немає ніякого єдиного сюжету: 1500 рядків діляться на окремі, мало пов'язані між собою елегії про воїнів з Гододіну, полеглих у битві при .
У різних списках «Гододіна» в поемі є віршовані вставки, які не мають спільного з темою твору, наприклад, «Пролог оповідача» (опис барда, що збирається почати розповідь на бенкеті) і «Плащ Диногата» (колискова або дитячий віршик про хлопчика Диногата, який слухає, як його мати і шість рабів співають вихваляння його батькові-мисливцеві).
У тексті «Гододіна», як вважають деякі вчені, містяться найбільш ранні відомі згадки про короля Артура (у поемі названий гододінським воїном Гваврддуром), а також про Мирддіна (валлійська версія імені Мерліна). Але невідомо, чи є ці згадки пізнішими вставками, чи ж вони були в оригінальному тексті. У другому випадку вони можуть служити підтвердженням існування Артура і Мирддіна як історичних постатей.
Високе Середньовіччя
До того, як під час правління Давида I почався активний вплив норманської та саксонської культури на шотландську, в Шотландії багато авторів писали літературні твори переважно ґельською і латинською мовами. Література цими мовами продовжувала створюватися до XIII століття у східних областях Південно-Шотландської височини, зокрема, поряд з Лох-Лівен і в Broun D. Gaelic Literacy in Eastern Scotland between 1124 and 1249 // Literacy in Medieval Celtic Societies / H. Pryce, ed. — Cambridge, 1998. — P. 183—201. — ISBN 0-521-57039-5.
Є теорія, що в Шотландії до XVI століття було написано багато творів ірландською мовою, але, як і ґельські книги, вони не збереглися. Наприклад, на думку американського академіка Томаса Оуена Кленсі, ірландська поема Lebor Bretnach була спочатку написана у монастирі в Абернеті, хоча й збереглися тільки її ірландські спискиClancy T. O. Scotland, the ‘Nennian’ recension of the Historia Brittonum, and the Lebor Bretnach // Kings, Clerics and Chronicles in Scotland, 500—1297 / S. Taylor, ed. — Dublin/Portland, 2000. — P. 87—107. — ISBN 1-85182-516-9.
Один з небагатьох поетів Високого Середньовіччя, чиї твори дійшли до наших днів — . Найвідоміший його твір — «Прямуючи в Дам'єтту» (1218), поема, натхненна П'ятим хрестовим походомThe Triumph Tree: Scotland's Earliest Poetry, 550—1350 / T. O. Clancy (ed.). — Edinburgh: Canongate Books, 1998. — P. 247—283. — ISBN 0-86241-787-2.
В XIII столітті як офіційна та літературна мова поширилася французька. Саме тоді був написаний роман артурівського циклу «» () Гійома ле Клерка, найраніший зі збережених некельтських творів мовою, яка використовувалась при дворіFry M. Edinburgh. — : Pan Macmillan, 2011. — ISBN 0-330-53997-3.
У той самий період на Зовнішніх Гебридах, Оркнеях та інших територіях з норвезьким населенням були написані деякі твори норвезькою мовою. І, навпаки, «Сага про оркнейців» () була написана в Ісландії, хоча й описує Оркнейські островиThe Triumph Tree: Scotland's Earliest Poetry, 550—1350 / T. O. Clancy (ed.). — Edinburgh: Canongate Books, 1998. — P. 7—8. — ISBN 0-86241-787-2.
Крім французької мови, мовою літератури — переважно релігійної — залишалась латина. До Високого Середньовіччя відносяться такі відомі твори латиною, як «Пісня про смерть Сомерледа» () — поема про перемогу жителів Глазго над Grant I. F. The Lordship of the Isles: Wanderings in the Lost Lordship. — Mercat, 1982. P. 495. — ISBN 0-901824-68-2 — і хвалебний гімн святому Колумбі « Антифон» ()Bradley I. Columba: Pilgrim and Penitent, 597—1997. — Wild Goose, 1996. — P. 97. — ISBN 0-947988-81-5. Для написання різних житій святих, наприклад, «Життя і чудес святого Кентігерна» () і «Життя святої Маргарити, королеви Шотландської» (), також, як і раніше, використовувалась латина. Нею були написані твори таких шотландських теологів, як Адам Драйбурський, Майкл «Скоттус» і Джон Данс «Скоттус». Латиною були написані деякі хроніки, наприклад, «Елегійна хроніка» () і «Метрична хроніка» () (остання в XV столітті, можливо, була доповнена Волтером Бавером).
У XII—XIV століттях регулярно проходили збори поетів Ірландії і Шотландії, на яких обговорювалися зміни в літературному стилі і мові. Перше таке зібрання, про яке залишилися точні письмові відомості, відбулося на Різдво 1351 року в на території нинішнього графства Голвей, під заступництвом місцевого правителя Вільяма О Келлі.
Фенійський цикл Так званий , або цикл Оссіана, включає ґельські міфологічні саги, що групуються навколо центрального образу воїна-героя . Хоча дія саг відбувається в III столітті, оповіді остаточно оформилися і були записані в XI—XII століттях. Останнім твором, який відносять до фенійського циклу, вважається «Ле про Ойсіна [Оссіана] в Країні Юності» (бл. 1750) Майкла Коміна. Сюжет саг циклу заснований на реальних подіях: при ірландському королі Кормаку Мак Арті справді перебували спеціально навчені воїни, так звані фенії.
Дія циклу відбувається в Ірландії, але деякі саги були записані і на півночі Шотландії, і, крім того, простежується вплив на сюжет циклу шотландського фольклору.
Література оркадійців У період, коли численні скандинави, зокрема, норвежці, населяли шотландські острови, були створені твори так званого «Золотого століття норвезької літератури». Одним з найбільш значущих творів того періоду є вже згадана «Сага про оркнейців». Хоча вона була написана на території Ісландії, її авторами, швидше за все, є — так називали себе скандинави з Оркнейських островів. Її перші розділи про історію Оркнеїв не можна назвати правдивими, але розділи XII—XIII століттях описують цілком реальні події.
Що стосується оркадійської лірики в цілому, її основним жанром був («написане в королівському стилі»). В ньому написані вихваляння і вірші про історичні події. Також до її традиційних жанрів відносилася лаусавіса — вірші в цьому жанрі складалися з однієї строфи і описували якісь недавні події.
Родина О'Д'ялі
Члени родини бардів були за походженням ірландцями, але справили значний вплив на розвиток і шотландської літератури. Наприклад, (?-1181) і (?-1185) були названі «Верховними поетами Ірландії і Шотландії». В Аналах Лох-Се всі кращі поети тих місць порівнювалися з бардами О'Д'ялі.
був прозваний Мердоком Шотландцем, оскільки, вбивши збирача податків з графства Слайго, він втік у Шотландію і залишався там багато років. Йому приписують біля двадцяти ліричних творів різних жанрів.
Члени родини О'Д'ялі вважаються майстрами лірики в жанрі dán — використовуваному багатьма бардами жанрі силабічної поезії.
Пізнє Середньовіччя
Найбільш ранній зі збережених об'ємних текстів часів Пізнього Середньовіччя — поема Джона Барбора «» (, 1375), написана під заступництвом Роберта II, яка оповідає про героїзм Роберта I Брюса в період війни за незалежність Шотландії, зокрема, в битві при БеннокберніThe Brus / A. A. M. Duncan, ed. — Canongate, 1997. — P. 3. — ISBN 0-86241-681-7. Поема принесла авторові славу: його почали називати «батьком шотландської поезії». Примітно, що його англійському сучасникові Джеффрі Чосеру майже одночасно з ним присвоїли титул «батька англійської поезії»Jayapalan N. History of English Literature. — Atlantic, 2001. — P. 23. — ISBN 81-269-0041-5.
Продовжував розвиватися жанр хроніки: в період Пізнього Середньовіччя були написані «Хроніка шотландського народу» () Джона Форданського, «Справжня хроніка Шотландії» () і «Скоттіхронікон» () у шістнадцяти томах інчколмського абата Волтера Бавера.