То́ме Момиро́вський (; , Кичево, Королівство сербів, хорватів і словенців, тепер Північна Македонія — , м. Скоп'є, Македонія) — македонський письменник, журналіст, перекладач, есеїст, критик і громадський діячКоротко про авторів // Македонська новела. Київ: Дніпро, 1972, с. 359..
З біографії
Томе Момировський народився 4 квітня 1927 року в місті Кичево.
Закінчив філософський факультет Скопського університету.
Томе Момировський — активний учасник Народно-визвольної війни 1941-45 років (під час Другої світової війни).
Працював головним редактором часопису „Иднина“ (Скоп'є), „Културен живот“ (Белград), вісника „Млад борец“ (Скоп'є) і на Радіо Скоп'є, а також редактором часопису „Современост“, „Културен живот“ і „Погледи“ (всі — Скоп'є).
Томе Момировський був міністром культури Македонії, головою Македонського культурно-просвітницького товариства, головою Комітету з культури і мистецтва Федеральної конференції Югославії.
Прозаїк був членом Спілки письменників Македонії починаючи з 1957 року.
Також Томе Момировський був членом Македонського ПЕН-центру.
Помер 3 березня 2012 року в столиці вже незалежної македонської держави місті Скоп'є.
Творчість і визнання
Т. Момировський є автором багатьох оповідань, есе, новел і критичних нарисів.
Бібліографія: Стреи и песоци (1956); «Кроки» (Чекори, оповідання, 1957); «Гріховний тиждень» (Грешна недела, роман, 1961); Неспокои (оповідання та новели, 1969); «Роки безсоння» (Години несоници, роман, 1972); «Культура, культурні цінності та молодь» (Културата, културните вредности и младината, есеї, 1975); Бреслики (повість, 1976); «Зв'язки і синтези» (Односи и синтези, есеї та критика, 1978); «Культура і простір» (Културата и просторот, есеї, 1979); Акцијаши (роман, 1982); Вишнеење (драма, 1983); «Відшукана пісня» (Искована песна, антологія македонської поезії, 1984); «Ідеї і творчість» (Идеи и творештво, есеї та критика, 1984); Виделина (оповідання та новели, 1984); Охридска Талија (монодрама, 1985); Коловратница (оповідання, 1986); «Культурне співробітництво і єднання» (Културна соработка и заедништво, монографія, 1987); Бела (повість для дітей, 1987); Вибрані твори (Избрани дела, у 5-ти томах, 1987); «Перехрестя» (Крстопати, есеї та критика, 1990); «Світоч із Преспи» (Светлоносецот од Преспа, біографічно-есеїчтична книга про поета Міте Богоєвського, 1992); Чун (роман, 1992); «Листя» (Ластари, оповідання для дітей, 1993); «Мальовнича земля» (Живописана земја, есеїстична проза, 1995); «Сніжинки» (Снежинки, казки для дітей, 1996); «Після півночі» (По полноќ, роман, 1998); «Юність» (Младбелина, поезія, 2000).
Українською мовою оповідання Томе Момировського «Діо Богдан» переклав Андрій Лисенко (увійшло до збірки «Македонська новела», яка вийшла 1972 року в серії «Зарубіжна новела» і за яку перекладач отримав міжнародну премію «Золоте перо»).
Томе Момировський за свою літературну творчість має низку місцевих нагород і визнань, зокрема премії „13 ноември“ (премія міста Скоп'є, 1961), „11 октомври“, „Рациново признание“, „РТВ на СВП“, „Климент Охридски“ і „Мито Хадживасилев – Ясмин“ .
Примітки
Джерело Коротко про авторів // Македонська новела. Київ: Дніпро, 1972, с. 359.