Єжи Загурський (польськ. Jerzy Zagórski; народився 13 грудня 1907 р. в Києві, помер 5 серпня 1984 р. у Варшаві) — польський поет, есеїст і перекладач, співзасновник групи «Żagary».
Життєпис Випускник гімназії імені Яна Замойського у Варшаві (1927)Smolna 30. Gimnazjum im. Jana Zamoyskiego Warszawa: PIW, 1989, s. 348, poz. 49 oraz fot. nr 45 po s. 224. Tam też jego wspomnienie: «Wywołani do tablicy» na s.162-166.. Здобув правову освіту. Після війни був культурним аташе польського посольства в Парижі. Співпрацював з журналами «Pion» i «Kultura Jutra». У 1953 році Єжи Загурський підписав постанову Спілки польських письменників (СПП) щодо судового процесу у Кракові. З 1957 р. проживав у Варшаві. У його довоєнній поезії, близькій до авангарду, домінує катастрофа, а в пізнішій — класицизм.
Був одружений з Мариною Загурською (1906—1996) — перекладачкою художньої літератури. Разом з нею у 1979 році удостоєні медалі «Праведники народів світу». Єжи був братом журналіста Вацлава Загурського.
Він переклав серед інших «Маскарад» М. Ю. Лермонтова та грузинську поему «Витязь у тигровій шкурі».
Збірки віршів та ін
1933 — Лезо мосту 1934 — Прихід ворога (поема) 1937 — Експедиції 1947 — Вечір у Велішеві 1947 — Індія в середині Європи 1954 — Чоловіча пісня 1956 — Час польоту 1957 — Олімп і земля 1959 — Край 1961 — Bajka pienińska 1963 — Це течія 1963 — Білий бузок. Вірші для дружини 1964 — Pancerni (поема) 1967 — Королівство риб 1969 — Рикошет 1970 — Там, де диявол пише листи 1975 — Комп'ютер і дилеми
Загурський у піснях
1995 — Гжегож Турнау: Тут і там
Див. також
«Смерть Словацького»
Посилання