Володимир Костянтинович Шемельов ( 24 грудня 1935, Ленінград, СРСР — 6 червня 2008, Одеса, Україна) — радянський футболіст, півзахисник. Майстер спорту СРСР. Тренер вищої кваліфікації.
Освіта вища. У 1962 році закінчив Ленінградський військовий інститут фізичної культури (ВШТ).
Майор Збройних Сил СРСР у відставці.
Кар'єра гравця У дитячому віці пережив блокаду, втративши за цей період батька. Після закінчення Німецько-радянської війни, в 1949 році пішов працювати збирачем-механіком на завод «Прогрес», який згодом з ленінградськими заводами «КІНАП» і «Гомза» увійшов до об'єднання ЛОМО. На заводі розпочав грати у футбол, згодом звернув на себе увагу тренерів ДЮСШ «Зеніт», якою керував заслужений майстер спорту Володимир Аполлонович Кусков. Величезний вплив на подальший вибір професії Шемельова надала перемога «Зеніту» в Кубку СРСР 1944 року.
У 1954 році Наказом Міністра оборони СРСР в Одесі була створена штатна армійська футбольна команда, в яку був призваний на службу Шемельов. Відслуживши строкову службу, півзахисник вирішив продовжити футбольну кар'єру в Одесі, залишившись на надтермінову службу, хоча на нього розраховували клуби класу «А», включаючи рідний «Зеніт».
У 1956 році в складі збірної Одеської області Шемельов півзахисник став переможцем першої в історії Спартакіади народів УРСР, проте в фінальних змаганнях, які проходили в Москві, участі не брав.
У 1957 році Шемелёв вперше в своїй кар'єрі увійшов до числа 33-х кращих футболістів України під №1 як лівий півзахисник. Наступного року Володимир повторив це досягнення.
У вересні 1958 року почали наполягати на завершенні кар'єри через серйозні проблеми з серцем. У 1960 році Володимир закінчив кар'єру гравця.
Кар'єра тренера Шемельов перейшов на тренерську посаду, очоливши клубну команду одеського СКА. У тому ж році без іспитів у напрямку Амазаспа Бабаджаняна був зарахований до Вищої школи тренерів, після закінчення якої він увійшов до тренерського штабу першої команди СКА (Одеса)50-летие «Одесского футбольного прорыва» .
У 1963 році в тандемі з Віктором Федоровим Шемельов привів армійців Одеси до перемоги в чемпіонаті України, а через рік завоював срібні медалі другої групи класу А та путівку в елітний дивізіон. СКА став першим в історії радянського футболу володарем призу «Агресивний гість», заснованого газетою «Комсомольское знамя».
Після резонансної НС в популярному ресторані Одеси «Чорне море», коли в масовій бійці взяли участь гравці основного складу СКА, Федерація футболу СРСР дискваліфікувала учасників конфлікту і позбавила тренерів команди кадрових маневрівЧП В ОДЕССЕ . Внаслідок цього СКА, склад якого значно ослаб за підсумками сезону 1965 року позбувся місця в еліті. Однак «у зв'язку з необхідністю розширення рамок внутрішнього календаря» число команд у вищій лізі збільшили на дві, помилувавши при цьому трьох аутсайдерівЧемпионат СССР. 1965. 1 группа класса "А" .
Підготовку до чемпіонату 1966 року СКА розпочинав у ранзі команди другого дивізіону, але коли надійшов наказ про розширення вищої ліги, армійцям знову випала нагода закріпитися серед найкращих команд країни. Відразу після закінчення сезону 1965 року у СКА з'явився новий старший тренер, ним став Олексій Мамикін, який щойно завершив кар'єру гравця. Спочатку другим тренером залишався Шемельов, але незабаром він був відряджений на роботу в Польщу, і виліт СКА з вищого дивізіону де-факто відбувся вже без його участіЧемпионат СССР. 1966. 1 группа класса "А" .
П'ять років відслуживши тренером команди Північної групи військ, Володимир Костянтинович повернувся в Одесу і відразу ж відправився в Тирасполь: у 1972 році рішенням Міністерства оборони СРСР армійські команди трьох українських міст Києва, Львова та Одеси були відправлені піднімати футбол в райони відповідних військових округів. Київський СКА перебрався до Чернігова, львівський — у Луцьк, а одеський став молдавської командою, отримавши назву «Зірка» (Тирасполь). Фактично СКА залишився в Одесі, де футболісти жили й тренувалися, а в Тирасполь виїжджали тільки на «домашні» календарні матчі.
Повернення в Одесу армійської футбольної команди відбулося в 1976 році багато в чому завдяки Володимиру Шемельову, який замінив на посаді головного тренера клубу Михайла Єрмолаєва, і під керівництвом ШемельоваОдесский футбол - История. 1976 клуб за два роки оформив вихід у першу лігу СРСР, де відіграв п'ять років поспіль й знову понизився у класі, але вже під керівництвом іншого наставника: Шемельов на той час очолив ДЮСШ СКА (Одеса), і пропрацював директором школи п'ятнадцять років, після чого став директором ДЮСШ Ігоря Бєланова та на цій посаді працював до останніх днів життя.
У 2001 році Володимир Шемельов був включений до числа найкращих футболістів Одеси XX століття.
Досягнення Як гравця СКА (Одеса) Чемпіонат УРСР Чемпіон (1): 1957 Бронзовий призер (2): 1959, 1960
Як тренера СКА (Одеса) Чемпіонат УРСР Чемпіон (1): 1977 Бронзовий призер (2): 1976
Вихід до Перша ліга СРСР: 1978
Відзнаки Майстер спорту СРСР
Примітки
Посилання
Профіль гравця на сайті «Український футбол» Профіль на сайті «Одеський футбол» Профіль на сайті footbook.ru Профіль тренера на сайті «Український футбол» ОТ НАС УШЕЛ КОНСТАНТИНЫЧ...