Хіїа́каВидання під егідою Головної астрономічної обсерваторії НАНУ (2014 рік, с.317)МОН підручник для 11 класу (2019 рік, с.82, рис.6.4) (Hiʻiaka), офіційне позначення (136108) Хаумеа I, — більший зовнішній супутник транснептунової карликової планети Хаумеа. Відкритий Майклом Е. Брауном та командою адаптивної оптики обсерваторії Кека 26 січня 2005 року, він названий на честь Хіʻіаки, богині-покровительки Великого острова Гаваї та однієї з дочок Хаумеа. Місяць рухається по злегка еліптичній орбіті навколо Хаумеа кожні 49,5… днів, на відстані .

Хіїака — це видовжене тіло неправильної форми із середнім діаметром , що робить його шостим за величиною відомим супутником транснептунового об'єкта. Він має дуже низьку об'ємну щільність від та , що вказує на те, що вона здебільшого складається з пухко упакованого водяного льоду та гірських порід. Спостереження за допомогою телескопа показали, що Хіїака має високо відбивну поверхню, що складається з кристалічного водяного льоду, подібно до самої Хаумеа. Хіїака обертається навколо своєї осі кожні 9,68 годин, і, здається, обертається боком відносно своєї орбіти навколо Хаумеа. Як і його менший супутник, Намака, Хіїака вважається фрагментом Хаумеа, який був викинутий після гігантського зіткнення 4,4 мільярда років тому.

Відкриття Хіїака був першим супутником, відкритим навколо Гаумеа. Він був виявлений 26 січня 2005 року та названий командою-відкривачами «Рудольф» до того, як йому було присвоєно офіційну назву. Хаумеа, Хіїака та Намака були офіційно названі на честь гавайських божеств Міжнародним астрономічним союзом (МАС) 17 вересня 2008 року. У гавайській міфології Хіʻіака є богинею-покровителькою хули та дочкою богині родючості Хаумеа. Ці назви були запропоновані МАС командою Брауна у вересні 2006 року, яка хотіла віддати шану місцю, де вони відкрили супутники Хаумеа.

Фізичні характеристики

Розмір, маса та щільність Його виміряна яскравість становить %, діаметр приблизно 22 % від Гаумеа, або км, за умови аналогічного до Гаумеа інфрачервоного альбедо. Якщо говорити про це в перспективі, якби Хіїака знаходився в поясі астероїдів, він був би найбільшим, після Церери, Паллас, Вести та Гігеї. Однак, незважаючи на порівняно великий розмір, дослідження за допомогою кривої блиску дозволяють припустити, що Хіїака не є гравітаційно зжатим сфероїдом; Крім того, вони припускають, що Хіїака має період обертання близько 9,8 годин.

Маса Маса оцінюється в , використовуючи точну відносну астрометрію з космічного телескопа Хаббл та враховуючи збурення. Діаметр і маса Хіїака вказують на її дуже низьку щільність між та , що свідчить про те, що надра Хіїакискладаються з високопористого водяного льоду з часткою гірської маси від 50 % до 70 %.

Спектр Спостерігається значне поглинання в інфрачервоному спектрі (1,5 і 2 мікрометра), що свідчить про майже чистий кристалізований водяний лід, що вкриває велику частину його поверхні. В даний час незрозуміло, чому водний лід на поверхні не перетворився в аморфну форму, як можна було б очікувати через його постійне опромінення космічними променями. Незвичайний спектр, і його подібність спектральним лініям у спектрі Гаумеа, дозволили Брауну і його колегам зробити висновок про малоймовірність формування супутникової системи гравітаційним захопленням об'єктів пояса Койпера, що проходили по орбіті близько до карликової планети, і високу ймовірність утворення супутників з фрагментів безпосередньо Гаумеа.

Відкриття

Вважається, що Намака та Хіїака є фрагментами Хаумеа, які були викинуті внаслідок гігантського зіткнення 4,4 мільярда років тому (77–82 мільйони років після формування Сонячної системи), коли Нептун мігрував назовні та гравітаційно розсіював об'єкти в поясі Койпера. Існує гіпотеза, що ця ударна подія стосувалася двох великих об'єктів поясу Койпера подібного розміру, які зіткнулися один з одним під кутом і об'єдналися в одне тіло, що швидко обертається, яке зрештою деформувалося в еліпсоїдне тіло, перетворившись на Хаумеа, яким ми бачимо сьогодні. Хоча ця гіпотеза пояснює швидке обертання Хаумеа та високу об'ємну щільність, вона не пояснює існування супутників Хаумеа та сімейства крижаних об'єктів, що знаходяться на подібних орбітах, оскільки такий енергійний удар викинув би фрагменти зі швидкостями, що в кілька разів перевищують швидкість втечі Хаумеа.

Замість того, щоб утворитися безпосередньо в результаті гігантського зіткнення, вважається, що родина та супутники Хаумеа були викинуті в результаті обертального поділу Хаумеа приблизно через 80 мільйонів років після удару (147—162 мільйони років після формування Сонячної системи). У дослідженні 2022 року, проведеному під керівництвом Джесіки Новіелло та її колег, було висловлено припущення, що Хаумеа продовжувала диференціювати та розширювати своє кам'яне ядро після гігантського зіткнення, що призвело до поступового прискорення швидкості обертання Хаумеа внаслідок збереження кутового моменту. Відцентрові сили на екваторі Хаумеа зрештою зросли настільки, що крижаний поверхневий матеріал почав викидатися на орбіту навколо Хаумеа, утворюючи диск матеріалу, який зрештою об'єднався в супутники. Близько 3 % початкової маси Хаумеа та 14 % її початкового кутового моменту було втрачено внаслідок обертального поділу.

Див. також Супутники Гаумеа Намака

Коментарі

Примітки

Посилання

Публікація Брауна, що описує відкриття Хіїаки Стаття, що описує склад Хіїаки